Донеччина: Традиційний велопробіг на честь Олекси Тихого - наш постріл по ворогу

День Незалежності 2016 року всі міста українського Донбасу святкували широко й вільно. На півночі області пройшло вже два роки після звільнення від денеерівських проросійських покидьків. Суспільство заспокоюється, життя входить у нормальні колії.

Товариство Олекси Тихого в цей день, як завжди організовало й провело традиційний велопробіг. Девізом пробігу цього разу було “Проспект Олекси Тихого на Донбасі”. Цією акцією ми підтримали заяви губернатора Павла Жебрівського про створення такого проспекту, який пройде по містам Слов’янськ – Краматорськ – Дружківка – Костянтинівка, вулиці яких розташовані на трасі Слов’янськ – Костянтинівка.
Перейменувавши ці вулиці тих міст і зробивши єдину нумерацію, – ми отримаєм найдовший в Європі проспект, який нгавіть може увійти в Книгу Рекордів Гіннеса.

Частина вулиць вже перейменована, решта в процесі.

Старт пробігу цього разу давав заступнтик голови Донецької ОДА Ігор Стокоз. Велосипедна громадскість подарувала йому двотомник Олекси Тихого “Думки про рідний Донецький край” і перший том Олександра Добровольського “ОУН на Донеччині”. Ми сказали, що передаємо йому книжки, в яких написано, як керувати Донбасом, бо і Добровольський і особливо Тихий достеменно знали і описали його. Це своєрідна інструкція по керівництву. На в’їздах в міста по трасі пробігу ми повісили таблички “Проспект ОЛЕКСИ ТИХГО”. Ми звернули увагу Ігоря Сергійовича на це і сказали, що діло лишилося за малим…

Участь у змаганні прийняли спортсмени з Лиману (група молоді зі спортшколи під керівництвом Петра Шарапова), Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Оексієво-Дружківки, Костянтинівки, Костянтинівського району (доречі – зав. департаменту РДА Сергій Івахнін – постійний учасник наших заходів), Бахмуту. Велосипедисти проїхали 70 кілометрів. Це не враховуючи шляху до старту і після фінішу. Це було справжнє випробування.

Відмінною рисою цьогорічного пробігу була активна допомога органів місцевої влади. Захід було включено до плану Донецької ОДА. Товариство Олекси Тихого звернулося до всіх міст з проханням виділити автобуси для підвозу і супроводу своїх учасників, – і це було зроблене.

Велопробіг заїздив у всі міста по трасі пробігу. В Краматорську ми відкривали обласні заходи. В Дружківці потрапили на громадське віче на центральній площі міста, в Олексієво-Дружківці заїхали на подвір’я школи Олекси Тихого.
Потім Костянтинівка, де до нас приєдналися місцеві спортсмени й активісти.

Фінішували в Регіональному ланшафтному парку “Клебан Бик”, в байрачному лісі, на березі живописного водосховища, у 18 кілометрах від лінії фронту. Там нас короваєм зустріла громада села Олександро-Калинового, заспівала нам гостинних пісень і пригостила смачним “Смолянським кулішем”, який приготовують тільки там, та кавунами. За це ми вдячні Костянтинівській Райдержадміністрації і особисто заввідділом молоді і спорту Володимиру Страшку, який завжди нам допомагає, і керівництву ланшафтного парку.

Приємно згадати нашу охорону і супровід, який цього разу здійснювали дві машини нової патрульної поліції. Професіоналізм, чіткі дії – вражали всіх, від учасників пробігу – до водіїв, учасників руху.

Швидкі допомоги з Краматорська й Костянтинівки щільно вписалися в пробіг і надавали спокою спортсменам і організаторам.

Всім учасникам були вручені великі й маленькі призи, які свідчили про участь в заході. Це вимпели, яків зробив дружківський відділ культури. Значки та велоприлади від Товариства Олекси Тихого. Доречі дружківчани надали своїм учасникам самий більший і комфортабельний автобус, за що в їх адресу було сказано багато доброго. Постаралася завідуюча – Юля Півовар. Від Дружківки брав участь в перегоні інвалід з вадами руху – Сергій Ковальов, і саме йому той автобус був найпотрібніший, саме завдяки йому Сергій дістався фінішу.

Краматорчанами опікувалися Тетяна Малій, заступник мера.

Супровід поліції і швидкі організувала ОДА. Активну участь у організації прийняв директор департаменту внутрішньої політики Ігор Ставинога.

Активна участь влади в органгізації пробігу цього року була “фішкою” заходу. Від всіх учасмників велика подяка.
Але головною допомогою нам від влади буде більш активне сприяння здійсненню нашої давнішньої мрії – створенню Проспекту Олекси Тихого.

Захід закінчився, велосипедисти розїхалися по домівкам, а ми, організатори, ще довго сиділи на березі водойми, слухали гуркіт, який доносився з боку фронту. Але не було тривожно. Ми знали, що то монотонно б’ють наші гаубиці, відповідаючи на провокації терористів в цей день. Наш пробіг це теж був залп в той бік. І я вважаю, що залп не менш ефективний.