Політична притча. Співпадіння з реальними подіями є випадковим.
Жив був поц. Який дуже любив пизд…. говорити. В тому числі говорити про свою величезну роль в проєктах, до яких він мав якийсь стосунок. Якийсь. Від мізерного до помірного. Але далеко не визначального. Ось перелік проєктів, до яких мав стосунок наш поц.
Один проєкт був волонтерський, в якому десятки людей з 2014 року заміняли собою непрацюючі інститути держави. Назвемо його ВОЛОНТЕР.
Інший проєкт був експертний, в якому десятки людей займалися аналітичною роботою. Назвемо його АНАЛІТИК.
Третій проєкт був державницьким, в якому сотні людей займалися підготовкою кваліфікованих кадрів для оновлення державної служби. Назвемо його КАДР.
Четвертий проєкт був політичним, в якому дуже ризикові люди з сумнівною мотивацією захотіли взяти владу. Назвемо його ПОЛІТИК.
Нагадую, що наш поц дуже любив пизд… перебільшувати свою роль у всьому і тому…
Він розповідав всім, кому тільки міг, що саме він вмовив політика стати ПОЛІТИКОМ. Він розповідав всім, а також ПОЛІТИКУ, що КАДР, АНАЛІТИК і ВОЛОНТЕР – це проєкти, які він створив і контролює. ПОЛІТИК повірив. Бо поц – людина харизматична і вміє переконувати.
Поц хотів тільки кращого і тому вирішив пристроїти до ПОЛІТИКА КАДРА і АНАЛІТИКА. І все могло б вийти на краще, але поц забув в цій комбінації про ВОЛОНТЕРА.
А ВОЛОНТЕРУ не сподобався ПОЛІТИК, ну бо … він таки є проєктом дуже ризикових людей з сумнівною мотивацією. Він попереджав поца про безпекові загрози від обрання того ПОЛІТИКА, а поц на ці попередження на зважав.
І ВОЛОНТЕР вирішив завадити обранню ПОЛІТИКА, як тільки зміг. Це було важко, бо купа народу була зачарована тим ПОЛІТИКОМ і слухати перестороги ВОЛОНТЕРА не хотіла.
Ну і зробив ВОЛОНТЕР від відчаю поганку ПОЛІТИКУ. Таку поганку, яку помітили всі, і сам ПОЛІТИК також. Бо ВОЛОНТЕРИ вони вміють працювати з інформацією, навчилися, що робити…. жити захочеш, ще й не так раскорячишся..
Обурений ПОЛІТИК, який побачив цю поганку, запитав поца «Якого х…?» Ну бо ж він був впевнений, що поц створив того ВОЛОНТЕРА і контролює його.
Поцу було важко переконати ПОЛІТИКА в тому, що це не він, і поц вигадував легенди, звалював відповідальність на непричетних людей. І втратив поц довіру ПОЛІТИКА.
Це не завадило успішній кар’єрі ПОЛІТИКА, але завалило проєкт КАДР і дискредитувало АНАЛІТИКА в очах ПОЛІТИКА. І навколо ПОЛІТИКА зібралися не кадри і не аналітики, а жулики і невігласи.
Чи могло бути інакше? Чи можна щось виправити?
Уявлення не маю.
Але ця історія може допомоги в майбутньому іншим.
Мораль цієї притчі проста. Не пизд…. присвоюй собі чужої роботи, і ніколи не ігноруй думки ВОЛОНТЕРА.
З любов’ю до поца, який хотів як краще.
Наталія Зубар
