Я народився в російськомовній родині. Тато – харків’янин, мама з Донбасу. Українською вдома не говорив ніхто. Так само і від діда з бабусею української не було. Але я володів українською краще за багатьох моїх однокласників, принаймні розмовною мовою. І саме це допомогло мені достатньо швидко і безболісно стати повністю україномовним у січні 2007 року.
Цей секрет – це Українське радіо. Оте саме Українське радіо, яке було згадано у радіодиктанті, що його писали вчора. Від самого ранку і до самого сну в моїй кімнаті мовив гучномовець (“брехунець”). І оскільки в той час за подачею ще стежили (була ще школа дикторів), то я на тому вчився. Всотував мову.
Пізніше, коли я почав редагувати українську Вікіпедію, я вирішив, що редагуватиму лише українську і жодної правки не зроблю в російській. Бо кожна правка в російській Вікіпедії – це поліпшення її якості, а натомість краще розвивати і робити якіснішою саме українську Вікі. І цього правила я дотримуюсь досі. Навіть коли я вантажу фотографію я роблю опис лише українською, зрідка англійською. Але ніколи російською. Я створюю лише україномовний інформаційний продукт.
Коли я починав редагувати укр-вікі, то десь 75% переглядів з України припадало саме на ру-вікі, а на укр-вікі припадало 10-15% переглядів з України.. Ще кілька років тому таких переглядів ру-вікі з України було досі близько 70%. Але останніми рокам є позитивна тенденція і відвідуваність ру-вікі з України вже складає менше 60%. близько 30% – це перегляди укр-вікі, решта – перегляди англовікі та інших мовних розділів.
Я вже майже 13 років живу за принципом творення україномовного простору навколо себе. І більшість мого оточення або україномовні, або зі мною говорить українською. Я не підлаштовуюсь. Це під мене підлаштовуються.
Протягом останнього року – двох багато моїх російськомовних знайомих перейшли на українську. Це дуже круто. Взагалі я на своїй Салтівці українську чую вже достатньо часто від інших перехожих, а не на великі свята. А малі діти – ті дуже часто говорять суржиком. Бо в дитсадку чи школі вони говорять українською, а російська панує вдома. Але більше ж часу вони проводять у будні не вдома. Це ще тенденція, яка дуже помітна.
Сьогодні в День української писемности та мови хочу побажати нам сил у подальшому відвоюванні позицій української мови. Нам ще треба багато зробити для її зміцнення та забезпечення прав україномовних.
Не слід боятися, що Ваша українська якась не така. Дітям взагалі чхати як вони говорять. От і Ви забийте. Помиляєтесь? Вам допоможуть. Але не комплексуйте ніколи з цього. Це тупо.
А ще закликаю творити україномовний контент та простір. Це те, що підсилює українську мову та дає сили і наснагу нам. Слава Україні!
P.S. І редагуйте українську Вікіпедію, бо ми того варті!
Не знаєте як? Звертайтесь – завжди допоможу і проконсультую.
Джерело: фейсбук автора
