Цей день якось зовсім несподівано підняв планку. Відповідальності. Артистичності. Майстерності. Мислення.
Першим відвідувачем намету виявився серйозний чоловік, який казав, що вишиванки і бандури – то все однозначно добре, але то є погляд у минуле. А нам потрібно дивитися у майбутнє, виробляти стратегію розвитку та національну ідею.
Потім цілеспрямовано підійшла родина. Виявляється, нас запримітили ще тиждень тому. Дівчинка перебирала всі вірші, що пам’ятала, згадувала, готувалася і тягла маму, аби взяти участь у конкурсі. От сьогодні й знайшовся час на відвідини намету:
Потім прийшла весела компанія, просто як дві краплі води схожа на ту, що вчора співала гімн. Виявилося, не просто схожі -вони також 20-річні.
Олена майстерно та натхненно прочитала “Свободу” Г.Сковороди. Записуватися на відео відмовилася – щойно з байдарочного походу. Обіцяла прийти в наступні дні та записатися.
Потім до нас прийшла велика, багатодітна родина. Кажуть, у їхньому садочку вивчають українську залежно від воспитательки. Доведеться дітям українські твори вивчати з бабусею. Тим більше, що українські книжки в якості заохочувальних призів в них тепер є:
Тим часом ми дізналися, що під міськрадою також розбили намет. Навідалися. Побачили таку картину:
А після 8-ї вечора кудись зникли й люди, й намет. Будемо дізнаватися, куди:
Залишок вечора проходив під непомітним, але відчутним впливом Кобзаря.
8-річна Саша легко погодилася взяти участь у нашому конкурсі. І перший твір, який їй згадався – був вірш “Світає ”
Логічною крапкою цього насиченого дня стала дівчинка на прізвище Шевченко. Аліна, 6 років.
Батьки Аліни стали першими, хто одночасно з нами записував свою дитину на відео.
І взагалі – нам сьогодні надзвичайно щастило на мудрих, відкритих, турботливих батьків. Таке приємне спілкування додає оптимізму. Приходьте ще!
Фото – Олександра Базилєва, Валентини Крицак, Людмили Ямщикової