“Русский мир” і Україна – речі несумісні. Росія Сахарова і Ростроповіча, яка зараз, у ці буремні дні, заходить до нас як партнер, мусить усвідомити, що ми – інші. Що маємо свої потреби, свою культуру, свій вектор розвитку. Що вони нас нічому не можуть навчити, а тим більше нас повчати. Що чекати на їхнє звільнення від тиранії ніхто не буде і ми будемо рятуватися самі, як рятувалися досі. А прекраснодушні міркування про “вторую Россию” як запасний аеродром для людей, які проспали в себе на батьківщині народження реального фашизму, можна так і залишити міркуваннями.
Не мною сказано, но в эти дни и очень точно: для свой страны вы всегда уже будете предателями, для жителей соседней всегда останетесь жалкими и подозрительными. Вы – крымчане.
КИЇВ І ПОЛІТИКИ МОЖУТЬ БАГАТО. Вони МОЖУТЬ працювати там. Не виходити під ОДА чи СБУ, а говорити з більшістю населення. Місця достатньо. Донбас справді нерозуміє, що їм пропонують.
Вот уже почти 100 лет в мире нет более острых и опасных глобальных проблем, нежели те, которые связаны с моей страной. Излишне считать вызовы, брошенные СССР и его преемниками человечеству – ГУЛАГ и Голодомор, депортации народов, страны Балтии, помощь Гитлеру в развязывании Второй мировой войны, обращение в рабство Восточной Европы, Будапешт, Прага, Афганистан, опять Литва, Чечня, Грузия, – разве всё перечтёшь?
И поэтому с особой силой мы хотим объявить вам, дорогие украинские сестры и братья: отстаивая свободу вашу, целостность вашей страны, вы отстаиваете и целостность нашей страны России, и свободу нашего народа.
А до этого был обыкновенный рабочий день в колледже. Мои коллеги меня встречали словами поддержки, а некототорые даже говорили « браво, украинцы ! ». И знаете почему, уважаемый Владимир Владимирович ? Потому что украинцы сказали « нет ».
мертвая лежит. время от времени к ней подходят люди, подъезжают дети на самокатах. подруга говорит, что в Харькове “всего две труповозки и на них огромная очередь”. очередь, все понятно. но грустно.
Сьогодні до подій в Україні прикуто увагу всього світу, як наслідок – в Україну приїздить велика кількість іноземних журналістів з різних країн. Але часто під виглядом журналістів в Україні працюють люди зовсім іншого фаху – пропагандисти.
Багато молодих людей пасивно ставляться до участі у виборах, оскільки не довіряють самому інституту виборів, не орієнтуються у великій кількості передвиборчої інформації, не можуть її критично оцінити, не розуміють процесу виборів та не вірять у […]