Щойно прес-служба Партії [кількох] регіонів на своєму дуже офіційному сайті вмістила заяву під назвою “В чем обвиняют и за что судят Тимошенко” – цілком хуцпістську базгранину, де робиться спроба повчати занепокоєний специфічністю печерського судочинства Захід на теми, “незалежного правосуддя” та “об’єктивного судочинства”. Подивившись на URL-адресу, треба визнати, що присутнє в тій адресі слово “politinform” цілком чесно відповідає стилю і змісту тексту, дискурсу совецьких політінформацій.
Залишаючи осторонь большевицький присмак заголовку, за котрим проглядається профіль сталінського прокурора Вишинського і всенародне засудження ворогів народу членами трудових колективів, дещо варто зацитувати і простежити, як регіонали “довго і велично”, як писав сучасний український класик, сідають в калюжу.
“В любой демократической стране препятствия, чинимые правосудию, от кого бы они ни исходили, рассматриваются как тяжкое деяние” – пише невідомий або колективний писець з ПРУ – “хочется спросить тех европейских политиков, которые озаботились арестом Тимошенко: а как в ваших странах суд поступил бы по отношению к обвиняемой, которая угрожает судье и свидетелям, проявляет вызывающее неуважение к суду? Наверняка, суд принял бы адекватные меры”.
Так, “наверняка”. У якости безкоштовної правової допомоги регіоналам – адекватною мірою у цьому випадку є норма ст.185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, котра передбачає за “прояви неповаги до суду” штраф від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і будь Родіон Кірєєв кваліфікованим і справедливим суддею, до того ж не позбавленим художнього смаку і почуття гумору, він би так з Тимошенко і поводився. А позаяк не так, то адекватности “наверняка” небагато.
Але повернемося до “незалежного правосуддя”. Зацитую сповнену праведного гніву регіональну прес-службу ще:
“Тимошенко судят за то, что она в 2009 году подделала документы государственной важности. <…> В момент изготовления фальшивки экс-премьер-министр уже знала, что правительство Украины отказалось поддержать содержание написанных ею директив, потому что условия поставки и транзита газа, определенные в них, крайне невыгодны и дискриминационны для Украины.<…> Тем не менее, по указанию Тимошенко поддельный документ под названием «Директивы» был изготовлен. <…> Используя эту подделку, Тимошенко заставила руководителей «Нефтегаза Украины» подписать соглашение…”.
“Отакоє от” (с), як казала колись, щоправда з іншого приводу, теперішня перша леді. Офіційний рупор правлячої партії вже сьогодні, до рішення суду і без рішення суду, все знає, категорично стверджуючи те, що може встановити лише суд. При тому за ст.62 Конституції України “особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, <…> доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Будь-яка особа, у т.ч. і Тимошенко, як би до неї не ставитися і як би від неї не смикало Богословську, Герман, Портнова, Калашнікова, а чи й лічно дорогого Віктора Федоровича.
Бо правильно каже ПРУшний писець, намагаючись, слід думати, дотримуватися єдино правильної генеральної лінії укоханої партії і тут же знімаючи з укоханої партії споднє: “никто – ни политики, ни средства массовой информации, ни различные организации, – не имеют права оказывать давление на суд”. Ніхто – ні писець, ні партія, ні навіть лічно дорогий.
Відтак Тимошенко має підстави потішити себе позовом до ПРУ і через прогнозовані рішення печерських та інших судів прямувати до Європейського суду з прав людини, а регіонали, своєю чергою, вкотре показово і публічно висікли самих себе, зокрема і перед “европейскими политиками” і перед тими ж США, пожурити які у ПРУ мабуть не вистачило сміливости.
Не вперше, звісно, висікли і, нема сумнівів, що не в останнє. Але маю ще одне запитання до регіональних невдах-агітпропників, зовсім не риторичне, і якщо воно виявиться для них заважким, можна проконсультуватися у Пшонки, Лавриновича, Портнова чи ще котрогось з професіоналів.
Увага, запитання. Якщо така-сяка Тимошенко “подделала документы” і за це її “обвиняют и судят”, то як кваліфікувати систематичну, системну, привселюдну фальсифікацію голосування чечетовокерованими верховнорадянськими кнопкодавами-багатоверстатниками, вкупі з Януковичем-молодшим, а також – увага – постійне підписування лічно Віктором Федоровичем, (за легендою – “гарантом Конституції”) нікчемних папірців, не прийнятих відповідно до легітимної процедури, але чомусь званих законами? Агов, мудрагелі!
Олександр Северин, к.ю.н.
* http://www.partyofregions.org.ua/ru/news/politinform/show/4819