Останні події навколо законопроекту № 9127 викликали значне суспільне збурення, а всі розмови, дебати і дискусії щодо прикінцевих та перехідних положень цього акту важко назвати аналізом, радше – емоціями, почуттями. Спробую надати свій аналіз цього законопроекту в цілому.
1. Вказаний акт має назву «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Розділ І якого присвячено створенню механізму виконання рішень національних судів у випадку адміністративного спору між фізичною особою з одного боку та державним органом, державним підприємством або юридичною особою, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону – з іншого. Власне ці сім статей (Розділ І) складають тіло законопроекту і запроваджують зазначений механізм. Положення, які викликали такий суспільний резонанс, містяться у Розділі ІІ законопроекту, що має назву «Прикінцеві та Перехідні положення». Слід зазначити, що останнім часом влада полюбляє практику зміни низки законів через прикінцеві та перехідні положення до якогось одного закону (так само було з законом України «Про судоустрій і статус суддів», прикінцеві положення якого значно змінили процесуальні кодекси), які можуть не стосуватися мети ухвалення законопроекту, що зазначена у пояснювальній записці до нього. Відсутність хоча б натяку на зміст прикінцевих і перехідних положень у поясненні до законопроекту № 9127 викликає цілком логічне питання: а чи справді запровадження механізму виконання рішень національних судів при спорі із суб’єктом владних повноважень про розмір і виплату пенсій, пільг і компенсацій було основною метою розробки і ухвалення у першому читанні цього законопроекту?
2. У пояснювальній записці до законопроекту № 9127 вказано, що його положення спрямовані на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 р., що стало остаточним 15 січня 2010 р. Нагадаю, що цим рішенням Суд визнав існування в Україні систематичної практики невиконання рішень національних судів (пп. 83-88), особливо у спорах щодо виплати пенсій, соціальних виплат, компенсацій у належному обсязі і надав Україні один рік для вжиття заходів загального характеру (пп. 89-94), тобто внесення змін до законодавства і існуючої судової практики. Що ж розробити спеціальний механізм для виконання рішень судів саме у таких справах – річ благородна і похвальна. Проте, як на мене, було б цілком достатньо внести сім статей Розділу І законопроекту № 9127 змінами до Закону України «Про виконавче провадження» без сумнозвісного Розділу ІІ, яким розмір і порядок виплат пільг і компенсацій передано до виключної компетенції Кабінету міністрів України. Таким чином, наприклад, замість законодавчо встановленої сьогодні підвищеної на 100 процентів стипендії для студентів із числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи буде підвищена стипендія в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України. Чи має це стосунок до виконання рішення «Юрій Миколайович Іванов проти України»? Міністерство юстиції України вважає, що так. У зверненні Мін*юсту до Голови Верховної Ради України від 08.09.2011 р., з яким були ознайомлені принаймні депутати фракції БЮТ (але лише на минулому тижні), Мін*юст стверджує, що виконання вказаного рішення Суду здійснюватиметься через унормування і уніфікацію порядку та розміру виплат соціальних пільг, які ніколи в повному обсязі не фінансувались державним бюджетом з огляду на обмежені фінансові можливості держави. Логіка вбивча – так як пільги раніше не виплачували, то люди нічого особливого не втратять, якщо їх законодавчо не буде закріплено.
3. Положення Розділу ІІ з-ту № 9127 спрямовані також на обхід рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 р. Відповідно до цього рішення, яке має преюдиціальне значення для національних судів, було визнано неконституційною практику Верховної Ради України зупинення дії окремих статей соціальних законів законами про Державний бюджет на певні роки. У цьому рішенні КСУ застеріг Раду від подальшого застосування такої практики і навів власну правову позицію (п. 3.2), цитую:
«Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частин другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо». Таким чином, КСУ було визнано, що пільги і компенсації є невід’ємними складовими і одночасно засобами реалізації конституційних прав громадян на соціальний захист і достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї за статтями 46 і 48 Конституції України відповідно, а згідно із статтею 22 Конституції України не можуть бути обмежені чи звужені у будь-який спосіб.
4. Останнє, і на мою думку найголовніше: за умови прийняття цього законопроекту (разом з Розділом ІІ) в другому читанні і в цілому як закон буде унеможливлено право громадян звертатися до суду на дії чи бездіяльність державних органів (суб’єктів владних повноважень) щодо розміру виплат компенсацій і пільг за ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Кількість судових позовів проти держави суттєво зменшиться, а отже, і звернення в майбутньому до Європейського суду з прав людини з цих питань. Ось така логіка розробників цього законопроекту.
https://www.facebook.com/notes/elina-shyshkina/%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0-%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0-%D1%81%D1%83%D1%82%D1%8C/242218552496116