Микола Азаров – за якнайшвидше об’єднання Державних податкової та митної служб. Цією думкою він поділився 2 вересня на брифінгу в Києві, після відвідання приватного підприємства «Ярослав», повідомили неприсутніх журналістів в Департаменті інформації та комунікацій з громадськістю секретаріату Кабінету Міністрів України.
«Прояви корупції в цій системі і різного роду неефективної роботи якраз свідчать на користь того, що чим швидше ми проведемо таку реорганізацію, тим якіснішою буде робота», – сказав він, зокрема. І, попри традиційний білоруський акцент, кожен українець повинен був чітко зрозуміти – готується черговий етап не просто реформування, а реформування в рамках боротьби з гідрою контрреволюції (пробачте, корупції).
Питання це визрівало вже давно. Ще в березні віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко заявив, що сьогодні країна потребує серйозних кадрових змін у ряді напрямків, у тому числі – у митній і податковій системах. Він рішуче і войовничо карбував тоді: «Сьогодні потрібно робити кадрові зміни і в податковій, і в митниці, дуже жорсткі кадрові зміни. Я просто наполягаю: настав час прибирати цих людей, вони поховають всю країну». Як варіант реформування податкової та митної служб вже тоді розглядалося їх об`єднання.
У свою чергу Азаров, в травні, висловився делікатніше – він «припустив» реорганізацію податкової та митниці в іншу службу у разі неможливості їх ефективного реформування. Тобто, треба все зважити. Мабуть, підрахувати, скільки через ці структури (і куди) коштів протікає. Скільки – в державний бюджет, а скільки – в «приватні».
Підрахували та… передумали. 9 червня Кабмін відклав розгляд концепції реформування податкової та митної служб. Хоча вже 14 червня Азаров заявив, що служби будуть реформовані до осені. Реформовані – не означає «об’єднані».
Цікаво те, що в тому ж червні керівник Державної митної служби Ігор Калєтнік (псевдонім серед злоязиких підлеглих – «Катлєта») висловив думку про несвоєчасність питання об’єднання митниці та податкової. Колишній народний депутат від КПУ, який вже рік займає крісло головного митника, схоже, засидівся на своїй посаді, коли дозволяє собі балакати про «несвоєчасність» ідей самого Азарова (Тігіпко – то таке, слово найвищого «силовика», це ще не слово «регіонала»). Але, на диво, розгром гнізда корупції і політ його балакучого очільника до найгуманнішого в світі Печерського суду не відбувся. Мабуть, «регіоналам» ось так ламати передчасно спілку з КПУ не хотілося. Тому, з огляду на чисельні кримінальні справи проти націоналістів, щоб якось ідеологічно зрівноважити ситуацію, за грати помандрував соціаліст Волга. Мовляв, не лише правих саджаємо. А чому саме він? Так у КПУ ж фракція в парламенті, а в СПУ?
Калєтнік, загалом, доволі успішно доводив свою «профпридатність» на займаній посаді. Вибудовував, шляхом укрупнень – об’єднань таку собі «митну вертикаль»: і керувати єдиновладно простіше, і грошові потоки контролювати. Не забував про вчасне і позитивне звітування. Наприклад, вигадано зверху «план» по платежах та зборах при експортно-імпортних операціях (геніальна ідея в дусі старечої «азарівщини»). І з другого кварталу 2011 року митниці, у випадку виконання плану, почали притримувати автомашини до початку наступного місяця. Пробувши на митницю числа 25, є всі шанси «продрімати» до першого числа наступного місяця, чим допомогти митникам «давати план». Або «по дружбі» між начальниками митних постів, вантаж можуть відправити з одного поста на інший – де ще «план не дали». А збитки перевізників… Відома народна мудрість – проблеми індіанців шерифа не хвилюють. А відомство Калєтніка план виконує.
Та коли через твої руки пливуть стрімкі готівкові потоки, практично в будь-кого голова може піти обертом. Комуністичний митник винятком не став. І зробив стратегічну помилку.
Дуже злі язики стверджують, що Янукович врівноважив різні групи впливу, інтереси яких включають питання контролю імпорту. Очолюють ці групи, відповідно, Ігор Калєтнік, Валерій Хорошковський (керівник СБУ) та Юрій Іванющенко (депутат від ПР, відомий також як «Юра Єнакієвський»). Звичайно, між цими групами існує конкуренція, і кожен намагається боротися з виявленими чужими «схемами». Калєтнік, вцілівши на посаді, увірував в свою могутність та «потрібність» владі, і вирішив, що настав час посилити особистий контроль за власним відомством. І почав чистку з Південної митниці, де концентрувалися інтереси Іванющенка щодо імпорту товарів широкого вжитку. Мало того, наступний удар впав на Львівську митницю, де прокотилася гучна хвиля звільнень працівників. А це вже місцевість інтересів Хорошковського.
На що розраховував Калєтнік, затіваючи конфлікт одразу з обома? Вочевидь, самовпевненість і переоцінка власною «непотоплюваності». Пробачити такого нахабства близький друг президента Іванющенко просто не міг.
Питання Калєтніка повинно бути вирішене раз і назавжди. Але ж ця відставка означатиме скасування політичного шлюбу з КПУ. А до наступних виборів це не є добре. Тому й згадав Азаров про давні плани реформування – об’єднання двох служб. І Калєтніка – геть, і все гарно виглядає: реформи йдуть, керівники змінюються.
Хто очолить цього податково-митного монстра – сказати важко. Ним міг би стати кадровий донеччанин Віталій Захарченко, який від грудня 2010 року є головою Державної податкової служби. Цей друг сім’ї Януковича, який достатньо творчо та ініціативно керує податківцями, передбачливо позитивно відгукувався ще на перші ініціативи Азарова про створення єдиної служби. І цілком може приєднати до свого крісла ще й те, якого позбудеться Калєтнік. Владі пасувало б зняти обох, і взяти на новостворене місце когось нового. Хоч би й митника-есбеушника Хорошковського. Але питання «пасує-не пасує» в «регіоналів» не виникає, коли присутні інтереси. Лише не подумайте, що державні.