Святослав Караванський: Чому не можна продати будинок Cпілки письменників?

У Спілці письменників колотнеча. Одна група невольників пера хоче продати будинок Спілки на Банковій 2. Цю групу очолює В. Баранов. Друга група на чолі з В. Яворівським – не хоче.

Зібрався з’їзд. Чия буде зверху?

Нічия: ніхто не набрав потрібних голосів. Відклали розв’язку цього письменницького вузла на місяць.

Справа нібито лише письменників. А втім, коли подумати, то виходить, що не тільки писменників. Не так подумати, як дещо згадати. І то не якусь там ґешефтярську комбінацію, а Помаранчову революцію. Була така революція, панове, хоч дехто пнеться зі шкури, щоб ви-терти пам’ять про неї з голів електорату. Мовляв, були якісь перешкоди для вуличного руху. Не було на ті перешкоди “Альфи” й “Беркуту” під хорошим началом. Якби послухали “па-хана”, який хотів повторити сценарій 9 січня 1905 року, то ніякої революції не було б. Де-сяток-другий трупів та й по всьому. А то розголосили на цілий світ “революція”.

Хоч як пнеться дехто, щоб революцію забути, та ми добре пам’ятаємо – була така революція. Уся чесна Україна повстала проти сталінських недобитків. Повстала й мала успіх. І в ті гарячі дні аж-он-як став у пригоді повсталим письменницький будинок на Банковій 2. Це той будинок, де  у ХХ столітті зародився Народній Рух. Невже забули? А за яких 15 років після народження Руху цей письменницький будинок був одним із чинників, які причини-лися до успіху Помаранчової революції.

Ці факти не можна ані забути, ані перекреслити міністерським олівцем. Україна ви-борсувалась із сталінских кайданів, і в цій борні брали участь не лише живі люди, а й неживі майдани, площі, вулиці, церкви, синагоги й будинки, в тому числі й будинок Спілки пись-менників на Банковій 2.

Тому, цей письменицький будинок – частина нашої історії. Виходить, що В. Баранов хоче продати українську історію. І кому?

Припустімо, що В. Баранов візьме гору й оголосить торги на письменницький буди-нок.  Очевидно, що охочих буде й буде. Почнуться торги.

Хто може дати за нашу історію найвищу плату?

Очевидно, той кому цей будинок найбільше муляє очі. А муляє очі він своєму сусідові на Банковій. Цей сусіда не може забути ганьби, якої завдала йому Помаранчова революція, і тих, хто був у цій революції свого роду дріжджами. Цими дріжджами була Спілка україн-ських письменників.

Внутрішні окупанти України вже не раз робили забіги, щоб розвалити Спілку і про-дати будинок на Банковій, 2. Але не щастило.

І от маємо ще одну спробу розвалити Спілку.

До колотнечі серед письменників мусіли докласти руки сусіди Спілки. Як саме і через кого, сказати важко, але без них не обійшлося. Кому-кому, а їм Спілка найбільше впеклася в печінки. Може таки, на цей раз пощастить розвалити ненависну Спілку.

Сусіда Спілки у разі торгів не зможе заплатити найбільшої ціни за будинок на Банко-вій, 2. Він ще не “заробив” аж стільки грошей, щоб купити цей будинок. Але його влаштує, якщо будинок купить хтось із Донецької мафії, хто дасть найвищу ціну. Хай купить донець-кий олігарх, а з олігархом сусіда Банкової, 2 якось порозуміється потім. У нього в руках влада. Він знайде підхід і до олігарха. Головне, щоб вирвати будинок з рук українських письменників – цього головного болю усіх окупантів України, в тому числі й окупанта внут-рішнього.

Чи здає собі справу В. Баранов, що стоїть за продажем будинку на Банковій, 2?

Може, до кінця не усвідомлює. А може, усвідомлює, й хоче, щоб саме так і сталося, як я оце нафантазував. У душу чоловіку не залізеш і не вичитаєш, чого вона бажає.

Може, вона саме й бажає, щоб Донецька мафія, як той павук, обсотала павутинням усю Україну, щоб куди б не поткнувся українець – у Києві, в Одесі, в Харкові –  скрізь Доне-цька мафія.

Важко в чужій душі копатися. Пан Баранов належить до людей непередбачуваних. Він уже мав непорозуміння з керівництвом Спілки та з нерухомостями. Його мовні уподобання так само незрозумілі. У статті в “Літературній Україні” він заперечує право на існування ряду цілком українських слів. Тому, годі зрозуміти, якому Богу він молиться.

Виходить, що В. Яворівський і ті, хто з ним, дбають про Україну, хочуть зберегти на-шу історію в українских руках.

Щождо продажу нерухомостей, то коли зайшла така потреба, то чому жеребок падає саме на будинок на Банковій, 2?

Можна ж продати з торгів дачу Ковалевського в Одесі, яка теж належить Спілці пись-менників. Цю дачу, якщо оголосити торги, хотітимуть придбати не менше охотників, ніж будинок Спілки. І коштуватиме вона не менше, ніж будинок на Банковій 2.

Головне, щоб зберегти нашу історію в наших руках.