За зізнанням Юрія Андруховича, це велике щастя – працювати з такими музикантами, як Karbido. Зародження співпраці українського письменника і польських музикантів сягає 2005 року. Дебютом цього творчого тандему був альбом “Самогон”, що вийшов в польській, а згодом в українській версіях і став першою частиною майбутньої трилогії “ Самогон. Цинамон. Абсент”.
Друга частина триптиху – “Цинамон” народилася внаслідок створення концертної програми, присвяченої Бруно Шульцу, яку Андрухович і Karbido показали в Дрогобичі 2008 року під час ІІІ міжнародного фестивалю Бруно Шульца.
Представлений наприкінці грудня у Києві “Абсент” завершує музично-поетичну трилогію “Самогон. Цинамон. Абсент”.
Всі три частини трилогії вийшли різними, самобутніми, не подібними одна до одної. Напевно, менш образним можна вважати “Самогон”. Але то був лише початок творчої співпраці українського письменника Юрія Андруховича і польського гурту Karbido. Хочеться зізнатись, що після показаної весною програми”Аперитив”, в якій були зіграні окремі уривки з “Абсенту”, виникли побоювання, що “Цинамон” лишатиметься найкращою частиною триптиха. Але вкотре переконуєшся в правоті слів Андруховича, що Карбідам потрібен лише час для творчого переосмислення, опрацювання музичного матеріалу. То були начерки, ескізи до майбутнього “Абсенту”. З того часу, шар за шаром, творці відтворили цілісність полотна медіавистави. Мазок до мазка авторського пензля, прописуючи печальну самотність, ексцентричність, меланхолійний смуток, химерну лірику і чуттєвість, трагічне кохання головного героя Стаха Перфецького, його невпинне просування в західному напрямку – чужинця з “полинової країни” – створювали багаторівневе, складне, видовищне дійство. Все працювало на образ, всі складові вистави органічно доповнювали одна одну, підкреслюючи при цьому індивідуальність кожної, не порушуючи при цьому кордони приватного мистецького простору інших задіяних складових.
В основу представленої програми “Абсенту” покладений роман Юрія Андруховича “Перверзія”, що багаторазово перевиданий і перекладений. Фрагментарність, колажність оповіді “Перверзії” використані у створенні композиційного рішення “Абсенту”. Дійство переповнене артефактами. Отже, глядачам надана можливість відстежувати залишені фрагменти, епізоди, уривки, натяки на колишню цілісність, окремі пісні, сюїти, мелодекламатичні моно- і діалоги, інструментальні версії забутих опер та кантат.
За задумом, глядачі побачили залишені фрагменти фільму, що знімався за подіями роману і безповоротно втрачений. Збереглися лише уривки фільму, які можна побачити протягом вистави, а також саундтрек цього загубленого фільму – не тільки музика, а й звуки. Артефакт за одним із визначень — шумовий елемент на документі, який не створений спеціально (якісь випадкові риси, плями) і не є частиною документа, але робить його унікальним. За словами Юрія Андруховича, сплеск води там відіграє ключову роль. Мова йде про створення візуально-музично-медіа версії цього роману.
Створена синтетична лірико-музична вистава поєднала голос поета, тексти та музику. Враження також підсилювались та доповнювались візуалізацією (відео-арт, анімація, гра театру тіней).
Більшу частину вистави артисти грали, закриті екраном. Глядачі могли лише чути так званий саундтрек до фільму, що нібито знімався за подіями роману “Перверзія”. Треба визнати, що якби приємно не було бачити вже улюблених в Україні артистів — хід із екраном виявився вдалим. За задумом, це мало не відволікати від музики, допомогти кращому сприйманню текстів, глибше зануритись у послідовність дійства. На екрані в цей час демонструвались кадри анімації та відео-арту. Зокрема, чудовий анімаційний варіант опери “Орфей у Венеції” Ельжбети Бірило, з якого власне розпочалась вистава.
Остаточна мета проекту – як було анонсовано – створення багаторівневого, складного і захопливого дійства зі слів, інтонацій, музики, світла, відео — вповні втілилась у реальність. Це було органічно, вишукано і театрально. Жодних компромісів зі смаком.
Спостерігаємо, як від від одного проекту до іншого зростає майстерність авторів у створенні подібних перфомансів, набуваючи глибини відтінків. Аналогів в Україні подібного творчого синтезу знайдеться небагато. Нам пропонується знайомство з іншою естетикою, незвичною для українського глядача, яка знаходить своїх прихильників в Україні. Свідченням того є заповнена зала Київської консерваторії.
Після концертної програми “Цинамон” Андрухович говорив про відчуття ошелешеності публіки. Естетичний шок, спричинений співпрацею українсько-польського творчого тандему, від якого українська публіка потихеньку оговтується. Доказом того була реакція глядачів, що аплодували стоячи.
Творці “Абсенту” натякають нам на багатозначність і метафоричність назви, відтінки і нюанси вкладених в неї змістів.
Не залишились автори “Абсенту”осторонь персональної помсти, карнавал якої, а швидше шабаш, розгортається у вітчизняному сьогоденні.
На прес-конференції напередодні показу програми “Аперитив” ( назву якої Юрій Андрухович римує з “ а перед тим…”, тобто перед “Абсентом”) Томаш Сікора, варшавський учасник вроцлавського гурту Karbido, зазначав, говорячи про наші дві країни: “Інколи здається, що ми дуже близько, а інколи, що дуже далеко…” “Абсент” – це відчутний крок до зближення.
Створюючи “Абсент”, Юрій Андрухович і Karbido вирішили не поспішати з записом альбому. Використати набутий досвід кількох концертів, можливість загустити суміш складного розчину “зеленої феї”, як іще називають абсент, додаючи, краплина за краплиною, до нього чуттєвості і магнетизму, ліричності і витонченості.
Отже, ми отримаємо диск, коли артефакти просування на Захід Стаха Перфецького будуть вповні віднайдені і зібрані, а “Абсент” стане важливим артефактом присутності “Полинової країни” в контексті сучасної Європи.
