У правозахисній організації “Amnesty International” не вважають екс-прем’єра України Юлію Тимошенко “в’язнем сумління”.
Про це сказав речник Amnesty International з питань Європи і Центральної Азії Джон Далгуйзен в інтерв’ю “Deutsche Welle“.
“В’язнями сумління ми називаємо людей, яких заарештували лише за те, що вони висловлювали свою думку, відстоювали певні погляди. Аби визнати людину “в’язнем сумління” Amnesty International не достатньо того, що її засудили з політичних мотивів, не забезпечивши справедливого правосуддя. Саме так було у випадку Тимошенко”, – пояснив він.
“Тому ми і продовжуємо наполягати на припиненні її кримінального переслідування. Ми розглядаємо цей процес як прояв політичного протистояння, боротьби між різними політичними групами. Ми не думаємо, що Тимошенко посадили за її переконання”, – сказав речник міжнародної правозахисної організації.
Далгуйзен припускає, що Тимошенко посадили, щоб “вивести з гри” політичного опонента.
“Ця справа буде для нас актуальною і надалі. Адже у ній відбуваються масштабні порушення прав людини. Тимошенко було засуджено з порушенням Європейської конвенції з прав людини, а також численних положень ООН щодо прав людини, зокрема, права на справедливий процес”, – зазначив він.
“Ми будемо говорити про ці порушення доки Юлія Тимошенко залишатиметься у в’язниці. Аби відстоювати права людини, нам не принципово, щоб це був “в’язень сумління”, – наголосив речник Amnesty International.
Водночас, він сказав, що ця організація “у майбутньому може по-іншому подивитися на розвиток подій” у справі Тимошенко.
“Якщо ми побачимо, що Тимошенко переслідують не з мотивів політичної доцільності, а за висловлювані нею погляди, тоді, звісно, ми можемо визнати її “в’язнем сумління”, – заявив Далгуйзен.
За його словами, так було з росіянами Михайлом Ходорковським і Платоном Лебедєвим, яких спершу не визнали в’язнями сумління, але потім їм надали цей статус:
“Під час другого процесу судили вже не бізнесменів, а людей, які перебуваючи у в’язниці стали провідними опонентами влади, погляди яких стали асоціюватися з опозиційним рухом. Це вже не був суто процес “з політичним підтекстом”. Це був процес над політичними поглядами і заявами цих людей”.
Далгуйзен зазначив, що справа Тимошенко “демонструє проблеми з незалежністю судів і прокуратури, проблему зловживання позбавленням волі під час досудового слідства, проблеми з політизацією правоохоронних органів та з демократичним розвитком країни”.
“Порушення прав людини в Україні є масовими, вони не обмежуються лише групою опозиційних політиків”, – наголосив він.