Останні події, що відбуваються в Донбасі, показують цікаву тенденцію. Чим нижче падає рейтинг правлячої Партії регіонів, тим активніше і нахабніше поводяться всілякі проросійські рухи і… Компартія України. Шматок, залишений регіоналами, великий. Останні соцопитування дають їм підтримку 20–25% виборців. І це в базовому для них регіоні, де на всіх останніх виборах було не менше 65% «за» ПР. Але й підтримка практично всіх опозиційних сил не зростає. Найбільш високі темпи росту популярності на фоні решти політичних партій показує Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Підтримка націоналістів збільшилась у 3–5 разів порівняно з місцевими виборами 2010 року. Хоча поки що свободівці в групу лідерів симпатій виборців Донбасу не входять, до осені 2012 року все може змінитися.
Той шматок електорального пирога — 30–40% голосів, який залишився після відтоку симпатиків ПР, багатьом не дає спокою. На клоунів з «Руського блока», «Донецькой рєспублікі» і їм подібних організацій можна було б не звертати уваги, якби не всіляка підтримка їхніх «акцій» з боку чинної донецької влади. Так Донецька міська адміністрація, дозволивши 4 листопада так званий «російський марш», заборонила анонсовану на той самий день акцію «Свободи». 22 січня на День Соборности, представники міліції забороняли піднімати державні (!) прапори учасникам акції на мосту через р. Кальміус. А годиною раніше від міської адміністрації до пам’ятника Пушкіну пройшла купка громадян з прапорами РФ. І в першій, і в другій акції брало участь по 40 осіб, звезених з усієї області, і особливої уваги ці клоуни не заслуговують.
А от донецькі комуністи останніми місяцями активізувалися. Враховуючи місцеві реалії, а саме найбільшу порівняно з іншими регіонами «совковість» населення, комуністи вирішили відщипнути чималий шматок пирога. І нарешті відігратися за десятиліття других ролей.
Ще до кінця 90-х минулого століття Донбас був головною вотчиною КПУ, її базовим електоральним ядром. Однак на початку «нульових» міцним «господарникам», загартованим у боях з переділу власності і які, щоб просунутись у владу, створили свою партію (спочатку одного регіону), вдалося потіснити комуністів. При чому використовуючи для цього їхню ж зброю — демагогію. Комуністи, отримавши гарні «відкупні», змирилися і були задіяні лише на підтанцьовках.
2012-й — рік парламентських виборів. Рейтинг «регіоналів» стрімко падає, і КПУ вирішила відвоювати втрачені позиції. Не особливо напружуючись у виборі консолідуючої колишніх «сталіністів» ідеї, комуністи оголосили справжню війну Донецькій обласній організації ВО «Свобода».
Приводом послугував успішно проведений націоналістами в Горлівці (вперше на Донбасі) факельний Марш на честь Дня народження Степана Бандери 1 січня.
Комуністам знадобилося цілих 17 днів, щоб відійти від святкових застіль і усвідомити навислу над «священною» донецькою землею «загрозу». 17 січня головний донецький комуніст, народний депутат України М. Кравченко скликав прес-конференцію, проанонсувавши тисячні мітинги-протести проти «фашистських молодчиків», які наважилися пройти по головному проспекту Горлівки. Червоний мітинг у Горлівці перетворився в циркову виставу. Замість обіцяної «тисячі» були присутніми менше двохсот учасників, звезених з усієї області чотирма великими автобусами «Ікарус».
Словесне лушпиння червоних шаманів не витримували навіть звиклі до всього донецькі журналісти. Горлівські активісти ВО «Свобода» спокійно роздавали того дня у центрі міста (недалеко від місця проведення комуністичного мітингу) свою партійну газету. Я сам на деякий час відвідав те дійство, щоб дати інтерв’ю ТРК «Донбас». Враження були жахливими. Ніби на дворі не друге десятиліття ХХІ століття, а 70-ті роки минулого. Моторошно від того, що ці червоні мастодонти можуть і далі представляти народ України у Верховній Раді.
На тій же прес-конференції М.Кравченко сказав, що 22 січня в Донецьку, в День Соборности України, може відбутися зіткнення націоналістів і прихильників КПУ. «Я попереджаю, що влада грає з вогнем. Якщо вони хочуть отримати на тлі цих зіткнень кров, вони її отримають», — прямо заявив він.
День Соборности України частина донецьких «свободівців» вирішила відзначити мітингом і маршем в Артемівську. Прибувши на місце, націоналісти з подивом побачили розділену навпіл площу, одну половину якої зайняли люди під червоними прапорами. Місцева адміністрація вирішила зіграти в рулетку, дозволивши комуністам проводити мітинг одночасно з ВО «Свобода». П’яні і агресивні молодики в червоних накидках намагалися перекричати виступаючих на мітингу «свободівців», ображали, лізли в бійку і всіляко провокували. Апогей настав, коли патріоти вишикувалися і почали запланований марш. Молоді «комуністи» (або бойовики?) перекрили вулицю, в нас полетіли яйця. Особливо активна групка кинулась ламати держаки прапорів і забирати самі прапори. Лише витримка і спокій націоналістів не дозволили конфлікту перерости в криваву бійку. Ми мовчки прорвали заслін комуністів і рушили по маршруту. Лише після цього міліція, посилившись підкріпленням, змогла трохи відтіснити біснуватих комуністів.
Через тиждень 29-го січня країна вшановувала пам’ять загиблих в нерівному бою з більшовицькими військами Крутянців. Донецькі націоналісти планували провести урочисті заходи у Горлівці. Було завчасно подане повідомлення, розміщений анонс на партійному сайті, запрошені побратими з інших міст області. Мітинг мав розпочатися молебнем, який погодився відслужити на площі перед погруддям Шевченка священнослужитель Української Православної Церкви Київського Патріархату о. Сергій.
Але «вилізли» зі своєю заявкою комуністи. Вони повідомили міського голову, що того ж дня 29-го січня планують проводити «защіту памятніков Совецькой епохі от прєдставітєлєй ВО „Свобода“ …(і) нєдопущєнія факельного шествія неонацістов (?!) по уліцам Горловки». Аби додати солідності у заявці комуністів було написано, що в акції візьме участь народний депутат від КПУ Євген Волинець, депутати-комуністи Донецької обласної ради та анонсовано аж 300 учасників. Для підвозу такої кількості людей з інших міст області комуністи знову, як і 18-го січня, замовили автобуси. Використовуючи довідку, що міліція не гарантує правопорядку (?!), горлівський міський голова звернувся до Донецького адміністративного суду з позовом про заборону всіх акцій у місті Горлівка 29-го січня. Суд, який відбувся у суботу 28-го січня, частково задовольнив позов горлівського мера та заборонив і комуністам, і «свободівцям» анонсовані акції.
Передбачаючи, в принципі, такий розвиток подій, ми завчасно подали повідомлення і в Донецьку міську адміністрацію про проведення мітингу та маршу на честь Героїв Крут у Донецьку. Але увагу на ній не акцентували. І комуністи її «проґавили». Наша заявка виявилася єдиною, тому підстав для заборони акції у влади не було. Більше 30 націоналістів зібрались біля центрального корпусу Донецького Національного Університету та з державними й свободівськими прапорами пройшли маршем центром Донецька до пам’ятника Тарасу Шевченку. Але без провокацій і силового протистояння знов не обійшлося. Купка відморозків з «Донецькой рєспублікі» та з організації «Ніхто крім нас» весь час намагалась перешкодити маршу, влаштовувала бійки з націоналістами та представниками донецьких ЗМІ.
У зв’язку з останніми подіями виникає маса запитань.
Стосовно «5-ї колони», до якої належать всілякі «рєспублікі» і «блокі», все зрозуміло: їх мета — «федералізація», а потім розвал, української держави і її поглинання північно-східним сусідом. Такі організації підживлюються ззовні, і, поки йдуть ресурси, вони існуватимуть. Втішає те, що навіть тут, на Донбасі, вони не знаходять суттєвої підтримки серед населення. Питання в іншому: куди дивиться СБУ та чому цих маргіналів так підтримує донецька влада? Не дають спокою «сєверодонецькі» заклики?
Стосовно Компартії України ті ж питання. На додачу — чому ця українофобська політична організація, яку давно і з задоволенням поховали практично на всій території країни, раптом активізувалася на Донбасі? Чому мішенню її нападок обрана саме «Свобода»? Хто фінансує всі ці вояжі автобусів по області? Хто (бойовики, спортсмени, працівники охоронних фірм) одягає червоні балахони в марній надії налякати націоналістів? Хто витягнув з нафталіну ці старі ляльки і почав смикати за ниточки? Нинішня окупаційна донецька влада чи ляльководи з сусідньої держави?
Ми на своїй, Богом даній, землі! Донбас, Дике Поле — старовинні козацькі рубежі нашої України. І ми Донбас не віддамо!
Ігор Славгородський Горлівська ВО Свобода
Посмотрим, что будет.