Останнім часом моє прізвище часто згадується у публічній дискусії стосовно розподілу об’єднаною опозицією округів у Львові. У цій дискусії мене багато що відверто здивувало. Не буду втягуватись у суперечку, але хочу дати свій коментар.
У 1988 році, коли у сімнадцятирічному віці долучився до національно-визвольної боротьби і очолив першу в Україні молодіжну націоналістичну організацію “Спадщина”, мені і на думку не спадала перспектива депутатства. Ми боролись за Україну. В той час за подібну діяльність перспектива була одна – за ґрати.
У 1990 році за рішенням демократичних сил я був обраний депутатом у Львові. Сам я дізнався про результат виборів перебуваючи за ґратами – за “організацію несанкціонованого мітингу”.
З юних років я намагався активно відстоювати український інтерес де б я не був, і що б я не робив. І під час Помаранчевої революції в Українському домі, і під час ратифікації антиукраїнських Харківських угод, і кілька днів тому, зупиняючи прийняття закону, яким режим Януковича намагається знищити українську мову. Вважаю, що моя біографія дає мені право відповідально заявити – мене не лякає ані тюремне ув’язнення, ані втрата депутатського мандату.
Тому, шановні політики, не використовуйте моє прізвище у брудних політичних іграх. Дискусії на тему “чий” той, чи інший округ – політтехнологічні забавки із соціологією. А те, що чим ближче до виборів, тим більше кожен штаб буде відстоювати свого кандидата, демонструючи “свою” соціологію як підтвердження своєї правоти є явищем очевидним і давно відомим.
Тому закликаю усіх опозиційних політиків принаймні цього тижня менше приділяти уваги публічним торгам за округи, не витрачати сили і кошти на соціологічні політтехнології, а зосередитись на тому, щоб 5 червня не допустити знищення української мови.
Переконаний, на сьогодні це головне питання для української опозиції. І для України.
Українці, друзі, співгромадяни! 5 червня на дев’яту годину ранку прийдіть до Верховної Ради і продемонструйте свою позицію. Разом відстоїмо мову!
