Досліджуючи досвід роботи українських громадських організацій Харківщини, доводиться, на жаль, констатувати деякі негаразди у їхній діяльності. Серед найбільш тривожних – фатальне скорочення програм, спрямованих на виховання дітей, молоді, нового покоління громадян України. Загальне переорієнтування громадських структур на перманентні політичні ігри, ситуаційну кон’юнктуру, чужинецькі соціальні проекти залишають колись звичну органічну роботу з дітьми та юнацтвом на другорядних позиціях. Звісно, можна багато говорити про недолугість держави, молодіжна політика якої за часів комбі-міністра Табачника звела нанівець навіть незначне лобіювання виховних програм громадським сектором. Але все ж-таки чесніше буде визнати, що останніми роками відбувся певний надлам і переоцінка цінностей у самому “третьому секторі”. Й тут нікуди не подінешся – до цього причетні сучасні громадські й політичні лідери…
Допоки тенденція зі скороченням виховних програм в неурядових організаціях не досягла критичних показників, потрібно активізувати колись відпрацьовану й досить ефективну систему таборових вишколів, зборів, мандрівок для дітей і юнацтва. Адже саме в умовах дикої природи виникають незлічені можливості для педагогічної корекції молодої людини, активізації її позитивних рис, виховання моральності, духовності й сили волі. Доведено, що навіть один добре зорганізований кількаденний похід може докорінно змінити внутрішній світ дитини, юнака чи юначки й переорієнтувати її на справжні, духовні, неперехідні цінності. В таких умовах добрий педагог знаходить величезні шанси до впровадження у молодіжних середовищах засадничих національних програм, формує стратегію і тактику своїх дій щодо навчально-виховного процесу.
Одним із помітних, але, на жаль поодиноких, виховних заходів на Харківщині, який тримається стійких національно-патріотичних орієнтирів є молодіжний табір “Слобідська Січ”, що проводиться кожного року у період травневих свят Харківською крайовою організацією Спілки Української Молоді. Запорукою успіху проведення табору “Слобідська Січ” є добра зорганізованість команди, продуманість програми, оптимальне укомплектування обладнанням, і найголовніше – понад 20-літній досвід таборової діяльності.
Своєрідність системи виховних засобів, передбачених програмою таборів “Слобідська Січ”, полягає у забезпеченні мікросередовища, де протягом нетривалого перебування створюються умови для прищеплення дітям природного світосприйняття, здорових уявлень про навколишнє середовище, виховання почуття любові до рідного краю, засвоєння традиційної народної культури. На лоні незайманої природи розгортається незвичне для більшості таборовиків захопливе динамічне дійство, що спирається на загальну романтичну версію, абстрагувальні чинники і певну утаємничено-реґламентовану дисципліну. Ретельне здійснення плану вишколів за спеціально розробленою програмою і молодий вік вихователів створюють комфортні умови до засвоєння виховного матеріалу і водночас спонукають до щирості та відвертості у стосунках між учасниками таборів. У таборі не просто грають у забавки, а через кожне теренове навчання, заняття чи гутірку стрижнем проходить необхідність захисту рідної землі, відданості своєму народові. Одне з помітних місць у програмі “Слобідської Січі” займає катехитичний вишкіл. Зазвичай на таборовий збір запрошується священик, який має досвід роботи з дітьми та юнацтвом в похідних умовах. В адаптованій, невимушеній формі таборовикам розкриваються глибинні цінності, духовні основи християнства, розповідаються особливості християнських таїнств, обрядовості, символіки. Розмова зі священиком завершується літургією.
Чільне місце у таборових вишколах “Слобідської Січі” займають гуртові народні ігри, серед яких поряд з обрядовими значне місце належить молодечим. Використовуючи на практиці природній потяг юнацтва до самоствердження, особливий акцент робиться на силових і бойових елементах ігр. Роль гуртових ігор важко переоцінити, адже під час їх проведення колектив не лише солідаризується у загальній меті але й невербально проникається національною сутністю. Логічно переплітаючи стандартизовані елементи скавтинґу, теренознавства і народознавства, комплексно подається вивчення історичних, побутових і обрядових пісень. Причому, процес вивчення пісень носить не просто формальний характер, але сакралізується умовами табору до невід’ємного елементу побуту.
Важливе місце у таборовому навчанні приділяється вивченню азів першої медичної допомоги, виживанню в екстремальних умовах дикої природи, засобам пробудження внутрішньої енергії і зелознавству. Неабияке значення надається вихованню у дітей шанобливого ставлення до навкілля, культури первісної обробки деревини, економного розведення багаття тощо. Під час вечірніх ватр, культурницьких гутірок таборовики мають змогу позмагатися у співах, розважальних іграх, народних танках, грі на народних інструментах.
Команди-переможці та найбільш активні таборовики нагороджуються відзнаками, отримують солодкі нагороди й дістають право брати участь у інших молодіжних таборах.
Цього року табір “Слобідська Січ” відбувся за заздалегідь обумовленим планом. Єдиною незручністю була деяка конспіративність від чільної влади у підготовці до таборування й виборі місця проведення зборів (багатолітній досвід доводить виправданість подібної позиції організаторів). Проте все відбулося, ніби за замовленням. Лагідна й привітна погода сприяла доброму настрою таборовиків. Відсутність у лісі лісників і начальства (які, очевидно, були зайняті горілчано-шашличним відзначенням Першотравня) додавала наснаги. Незважаючи на приємну втому після переходу табір розбили досить швидко і без зайвих зволікань розпочали програму табору з усіма традиційними заняттями. Протягом трьох днів і двох ночей комендант “Слобідської Січі” – друг Кость, бунчужний – друг Євген, виховник – подруга Ольга і господарник – подруга Наталя забезпечували дисципліну, регламент і комфорт проведення заходу. Священик УГКЦ – о. Ігор Табака провів глибоку і змістовну бесіду щодо таїнства церковного причастя, відслужив Службу Божу. Цікаві ігри, корисні вишколи, захоплюючі спортивні естафети, нічний алярм, напіввійськова теренова гра до краю наповнювали атмосферу табору здоровим змагальним духом, запалом і звитягою. А ще багато пісень біля таборової ватри, гутірки (особливо одна, на тему можливих варіантів майбуття України, яку провів друг Арсеній), безконечні розмови, жарти й просто спілкування, очевидно,запам’ятаються таборовикам надовго. Ну і звичайно ж добрим словом згадається таборова кухня, над стравами якої чаклували Ольга, Наталя і Тетяна! Дивлячись на фотознімки світлих, усміхнених і щасливих облич таборовиків “Слобідської Січі-2012” мимоволі переймаєшся бадьорим настроєм цього чудового виховного заходу, отримуєш життєдайні імпульси і нарешті починаєш вірити. Вірити в можливості ефективного виховання нового покоління українців, вірити в наше українське майбуття!
Павло Клененко,
молодіжний табір “Слобідська Січ-2012”,
Чарівний куточок Харківщини
(Докладний фоторепортаж дивись на: https://picasaweb.google.com/110579257372972618533/2012)
