Я одразу згадав ці прізвища — надто вже вони характерні. Рік тому я натрапив на них у польських газетах у зв’язку з публічним скандалом. Тоді Якуб Воєвудський та Міхал Фіґурський, ведучi популярної вранішньої програми на радіо “Еска рок”, намагалися додзвонитися до прес-секретаря Головної інспекції дорожнього транспорту Алвіна Ґаджадура, покепковуючи з його індійського походження: “Ґаджадур? Негр. Ми тут занепокоєні. Сьогоднішню передачу спонсорує варшавське відділення ку-клукс-клану”.
Пан Ґаджадур, громадянин Польщі, подав скаргу до Національної ради радіомовлення й телебачення і, звісно, до суду. Рада оштрафувала станцію “Еска рок” на 50 тисяч злотих. Судова справа про образу на расовому ґрунті все ще проходить апеляційні інстанції.
Саме тому чергова витівка двох недоростків Воєвудського та Фіґурського— брудненькі жарти в ефірі на тему українок — мене нітрохи не здивувала. Комплекс меншовартості та поганий смак — це майже невиліковно. Ну а ксенофобія — це, взагалі, підставовий біологічний інстинкт, який набагато легше розпалювати, аніж гамувати.
Що мене здивувало справді, то це бурхлива реакція на інцидент українських мас-медій та особливо нашого рідного МЗС. Того самого, що жодним чином не реагує на українофобські паскудства, які переповнюють російські мас-медії й особливо — так звані “гумористичні” програми.
Зрештою, не бракує цього добра й в Україні, імпортованого й домашнього. Воєвудський-Фіґурський під цим оглядом аніскілечки не дотепніші від якого-небудь Скачка, Бузини чи Табачника. От тільки замість українок їм треба було б щось сказати про галичанок. Або про кримських татар. І тоді один цілком міг би стати у нас міністром освіти, а другий — прем’єр-міністром Криму.