На сьогоднішній день, через чиюсь недолугу політику частина підприємців стали заручниками ситуації, коли неспроможність сплачувати єдиний соціальний внесок (далі ЄСВ) робить їх боржниками .
Давайте проаналізуємо так, щоб зрозуміло було кожному.
Виходить, що коли підприємець працює офіційно, тобто не «в тіні», то мало того, що фінансове навантаження на нього вище ніж на «тіньовика», так ще при незмозі сплачувати ЄСВ, людина стає боржником сама перед собою.
Саме так –сам перед собою боржник.
Тобто, придумав якийсь «розумник» шкалу ЄСВ 34,7% від мінімальної зарплати і наказали всім підприємцям (тим, з чиїх податків утримуються) – сплачуйте! Тобто фінансовий бар’єр один для всіх. При цьому, ці горе –законники забули, що у підприємців такого поняття як «зарплата» не існує. Може бути дохід, а може і не бути. Якщо нема доходу (в міжсезонні періоди), то декому із підприємців приходиться мізгувати, де брати кошти на сплату податку та ринкові послуги . Їм ніхто не спише борги по податках, як списали 2-х мільйонний борг пану Бродському.
І закрити своє приватне підприємництво теж не можуть по причині боргу за несплату ЄСВ. Абсурд.
Такі люди самі створили свої робочі місця і фінансово їх утримують, тобто держава в цьому процесі участі не приймає. Підприємець сам за все сплачує: за електроенергію, воду, тепло, охорону робочого місця, прибирання території, аренду землі. Більше того, за використану електроенергію директори ринків, наприклад,»здирають» з підприємців значно вищий тариф ніж на виробництві.
Сьогодні купівельна спроможність населення знизилась не тому, що людині не хочеться нової кофтинки, чи курточки, а тому, що рівень зарплат і пенсій залишився на рівні 2009 року. Мізер надбавки суттєво нічого не змінює, коли комунальні платежі виросли в рази і продукти подорожчали в 2-3 рази.
Люди думають , як прогодувати свою сім’ю та заплатити за світло, газ, воду, квартплату . Підприємці так само думають , лише з однією різницею – їм треба ще десь брати кошти , щоб податки, послуги та ЄСВ сплатити. Це тільки деяким чиновникам та депутатам ВР за прогули та халтуру в роботі нараховується зарплата (ще і яка!),відпускні, оздоровчі, а підприємцю треба кошти заробити , щоб був хоч якийсь дохід для проживання.
Прив’язувати ЄСВ до певного проценту від мінімальної зарплати обов’язкової для сплати всім підприємцям в однаковій сумі є неправильним, оскільки одному ця сумма буде легкою до сплати , іншому –неможливою.
Хтось може сказати, а навіщо тоді займатися таким бізнесом, якщо навіть шістсот гривень не заробляти?
Відповідь очевидна: якщо вони стануть в центр зайнятості, то ви від цього багатші не станете. Ну працює собі людина, має якусь копійку на прожиття і слава Богу, що не краде, не просить в держави допомоги.
Деякі підприємці з тих, хто не в змозі сплачувати ЄСВ, подали позов до суду на порушення конституційного права зі сторони Управління Пенсійного фонду (далі УПФ) через Вимогу сплачувати обов’язково добровільний внесок. Вони мають таке законне і конституційне право.
Але є частина підприємців, які не подавали позов і не сплачували ЄСВ або сплачували частково, тому УПФ передає Вимогу на виконання до Відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції (далі ВДВС). І тут розпочинається цирк: присилають папірці з вимогою сплатити борг і вимагають при цьому 10% від суми боргу сплатити державним виконавцям за виконану роботу, залякують фізичну особу підприємця кримінальною відповідальністю, погрожують прийти описати майно і конфіскувати товар…Вам це не нагадує історію ?
Ці горе-законники, слава Богу Конституцію України ще не переписали,в якій чітко вказано, що тільки податки і збори обов’язкові (див. ст. 67 Конституції України), а згідно статті 8 всі закони повинні відповідати Конституції України. Виходить , що закон про ЄСВ антиконституційний.
Це перша сторона «медалі» для підприємця від УПФ, а інша від Податкової адміністрації: узаконені зміни недолугого Податкового кодексу , якими знищили право працювати на фіксованому податку представникам малого бізнесу, а саме тим, хто працює без найманого працівника і встановили для них норму працювати 11 місяців на рік з правом захворіти один раз на рік і не менше 30 днів.
Тобто, якщо підприємець, який працює без найманого працівника, надумає провідати хворих родичів, то за період відсутності він все рівно повинен заплатити податок та ЄСВ (сумарно 500-600 грн.). Інший приклад : якщо підприємець захворів сам, то жоден лікар не дасть лікарняний на 30 днів, навіть після операції. Де брати кошти людині, щоб не бути боржником і чому він повинен сплачувати?
Вихід з цієї тупикової ситуації такий :
- УПФ повинен набути статус державного фонду і з кожним підприємцем повинен бути підписаний договір добровільного страхування з диференційною шкалою сплати ЄСВ. І нехай один підприємець сплачує 5000 внеску і претендує на відповідну пенсію, а інший 100 грн. і відповідно мінімальна пенсія .
- Повернути право працювати на фіксованому податку тим, хто працює без найманого працівника або як альтернатива: дати право платнику єдиного податку, який відноситься до першої групи(без найманого працівника) , самому фіксувати щомісячне придбання свідоцтва платника податку.
Підприємці самі себе утримують, сплачують податки, натомість хтось навішує на малий бізнес непідйомні медалі,на яких можна лише… тих, хто такі закони приймає.