Між недоброчесністю і правопорушенням

Хороша людина, як відомо – не професія. Так саме, і “правопорушник” чи, тим більш, “злочинець” – це не розмовний епітет на означення людини, нам особисто неприємної, а юридично значуші терміни, обумовлені вчиненням відповідних караних законами діянь і прийняттям відповідних рішень уповноваженими державними органами щодо кваліфікації таких діянь. Все інше – суть емоції, пустопорожні балачки і призвичаєння суспільства до легковажіння важливим.

Так, іноді суспільству може бути очевидним те, що неочевидно державі, бо така зараз держава. Проте наколи ми вимагаємо прозорости, чесности, справедливости виборів, ми маємо бути і виваженими, і розсудливими, і юридично коректними, щоб не впасти у чи не найбільший гріх (принаймні, як його малюють опоненти) “громадських експертів” – некомпетентність.

Наразі – тобто ще до початку виборчого процесу – повідомлення у ЗМІ та політично активованих соціальних мережах щодня кричать про факти матеріалізації у найрізноманітніших місцях країни витворів політичної реклами та факти роздачі спраглими електоральної підтримки “політиками” безкоштовних слонів (і гречки з кількою в томаті – також). Проте чи є це порушенням?

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає (ст.212-10) яку-не-яку відповідальність за “здійснення передвиборної агітації особою, участь якої у передвиборній агітації заборонена законом, проведення передвиборної агітації поза строками, встановленими законом чи в місцях, що заборонені законом, здійснення передвиборної агітації у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України, або інше порушення встановлених законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації…”.

 При цьому п.13 ст.74 Закону “Про вибори народних депутатів України” забороняє “проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей”, визначаючи все це як “непрямий підкуп виборців”.

Своєю чергою, ст.70 того ж Закону визначає строки проведення передвиборної агітації: з дня, наступного після реєстрації партії-учасника чи кандидата до 24-ї години останньої п’ятниці перед днем голосування.

 На перший погляд, може видаватися, що і теперішня роздача “політиками” матеріальних благ і теперішня політична реклами є порушеннями закону.

 Проте не все так просто.

 Відповідно до дефініції у п.1 ст.68 Закону “Про вибори…” передвиборна агітація – “це здійснення будь-якої діяльности з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати чи партію – суб’єкта виборчого процесу”. Пункт 1 ст.12 Закону відносить до суб’єктів виборчого процесу, зокрема – партію, що висунула кандидата у депутати та “кандидата у депутати, зареєстрованого у порядку, встановленому цим Законом”. Іншими словами, передвиборна агітація завжди спрямована або на осанну, або на “розпни його!” стосовно партії чи кандидата – дійсних (на цей момент, а не в майбутньому) суб’єктів виборчого процесу, який, як відомо, має розпочатися 30.07.12.

 Тому – позаяк на сьогодні (до висунення кандидатів партіями і реєстрації кандидатів), формально-юридично нема ані суб’єктів виборчого процесу, ні (як це не дивно звучить) передвиборної агітації ні, відповідно, порушень порядку чи строків її проведення, ні відповідальности за такі порушення. На мій особистий жаль, але менше з тим – такий закон: можна справедливо обурюватися очевидною недоброчесністю персонажів, але нема змоги притягти їх до юридичної відповідальности. Між іншим, дізнавшись, що те, що закон є саме таким – результат не недогляду, а прямого умислу вітчизняного законо-давця, я б не здивувавсь. Як же ж ми б з вами інакше жили без цілорічних та evergreen політ-бігмордів…

 У контексті викладеного, вищенаведену норму ст.212-10 КУпАП у частині відповідальности за агітацію поза строками, встановленими законом слід розуміти як таку, що стосується агітації після “24-ї години останньої п’ятниці перед днем голосування”.

 Будьмо уважні, як кажуть у церквах.

 Олександр Северин, к.ю.н.,

Майдан-Моніторинг