Якось в травні я навідалася до своєї податкової інспекторки – хотіла отримати цьогорічне свідоцтво платника єдиного податку.
– Свідоцтва будуть після 5-го червня – сказала мені інспекторка, ліниво зітхаючи та дивлячися у комп’ютер, – а ви б поки що сходили б до реєстратора, змінили б свої КВЕДи на нові, я вже їх у свідоцтво внесла б….
Збираючися до інспекторки знову, я подумала – а справді, чого б оце не подивитися, як в умовах небувалого покращення працює служба державних реєстраторів?
Колись, ще за часів руїни, реєстратори знаходилися за незручною для більшості одеситів адресою, проте майже поряд із моїм помешканням і я отримала справжню насолоду від того, що всього два візити і хвилин 40 часу загалом дозволили мені здійснити обов’язкову процедуру заміни старого свідоцтва на нове у зв’язку із зміною адреси. Тоді поряд із входом знаходився кабінет, в якому впродовж робочого дня спеціалісти пояснювали, перевіряли комплект документів та консультували.
Тепер, в епоху покращення, служба реєстраторів знаходиться у набагато зручнішому місці – недалеко від парку Шевченка, в офісній висотці. Одразу після входу у будівлю відвідувачів спрямовує далі великий покажчик фірм і організацій, які тут розташовані.
– Ага, реєстратори – на 10-му поверсі, – читаю я і прямую до ліфта.
Рівно на середині путі я зустрічаю дівчину, що стоїть за зручною стійкою і жваво пропонує усім скористатися послугами юридичної фірми, де фахівці допоможуть страждущім заповнити бланки до реєстратора, самі їх подадуть, вам треба буде лише забрати вже все готове. Послуга коштує якихось 10 грн.
Я абсолютно впевнена, що наша людина, дарма що “у булочну на таксі не їздить” (с), за те, щоб обійти бюрократичний кабінет й не 10 грн. відслюнявить. А якщо це всього 10-ка, то залишиться щасливою та задоволеною за будь-якого розкладу.
Так, десять гривень, попри всі покращення, для підприємця все ще не гроші, але тих підприємців, кого спочатку погнали виписку з реєстру брати, тепер КВЕДи міняти, потім ще щось вигадають, таки поки що є ще чимало, навіть й попри те саме покращення. Отак десятка до десятки – і Саша-стоматолог знову хвацько перестрибне одразу кілька позицій в рейтингу олігархів…
Юридична фірма, яка, звісно, абсолютно випадково опинилася в одній будівлі з реєстраторами, ще й біля ліфтів екрани зі своєю рекламою розмістила. Маркетинг із мерчендайзінгом в них таки на висоті (у всіх сенсах). Такий собі “контрольний в голову” – аби людина напевно не змалодушничала і сміливо натисла кнопку 6-го поверху, а не 10-го.
А якщо ви раптом надивилися шкідливих американських фільмів, як то Ерін Брокович, наприклад, і вважаєте, що в юридичній фірмі мають працювати юристи (або, у крайньому разі, попелюшки в образі Джулії Робертс), а ніяк не фахівці по заповненню бланків, і займатися юридична фірма має боротьбою із зловживаннями та корупцією, а не підживленням оних, то не треба дивитися американські фільми! Читайте краще радянські газети!!!
Я тим часом все ж таки підступно тицьнула у кнопку 10-го поверху, що треба сказати, не так вже й легко зробити – ліфти в цій будівлі працюють не трівіально – на 6-й поверх їде будь-який, а от на 10-й – всього два.
На 10-му поверсі відвідувачів зустрічає привітне оголошення:
О! Виявляється у справі фігурує ще й 2-й поверх. Вказівник на сходини, що ведуть до кабінету адміністратора я й справді побачила коли вже спустилася вниз. Просто розташовані ці сходи трошки вбік від напрямку загальної течії відвідувачів, і тому бачать їх лише ті, хто цілеспрямовано їх шукає.
Щоправда, інше оголошення, не таке помітне, бо на загальному стенді серед інших і дрібнішим шрифтом стверджує, що до реєстратора можна потрапити лише після відвідування адміністратора, де вам мають видати мультіпаспорт талон, який є обов’язковою складовою візиту до реєстратора:
Тобто – все логічно. Щоб потрапити до реєстратора з 9-ї до 13-ї, вам треба спочатку потрапити до адміністратора з 14-ї до 16-ї. Це для тих, хто ще не зрозумів, що вам пряма дорога на 6-й поверх.
У передбаннику до реєстраторів на колишній бардак часів помаранчового хаосу нема й натяку.
Зайвих людей у неприймальний час (понеділок, 16-а година) тут нема – усі відправлені, хто на 2-й поверх, хто на 6-й, ходить з десяток-другий людей, стенди і окремі оголошення на стінах ніхто не затуляє.
І якщо у вас хороший зір, високий зріст і ви не забули окуляри, то на численних стендах ви зможете прочитати багато всього корисного:
Да-да, реєстратори мали б приймати ще й увечері, після 18.00. Але ж клятий сервер зв’зку не дає. Люди-то розуміють, що дуже треба працювати, а тій залізяці хіба що поясниш?
На стендах можна знайти навіть номер телефону та адресу сторінки державних реєстраторів на офіційному сайті Одеської міськради. І що з того, що та адреса написана з численними помилками? Хто цю шараду розгадає – отримає розгорнуті відповіді на усі ті запитання, що вже встигли промайнути у найсміливіших думках. І якщо ви інтернетом не користуєтеся і шаради розгадувати не вмієте – то самі й винні.
А те, що повідомлення під таким кутом – так іншого місця, щоб повісити, нема. Нижче, акурат проти очей розташований стенд комерційного банку. Ну, не замість нього ж інформацію вішати, правда?
Про те, що ніякого внесення змін у КВЕДи від підприємців не вимагається, просто-таки волають великі, на аркуш А3, копії внутрішньовідомчого листа Податкової адміністрації, які розвішані по всіх стінах. У передбаннику та біля ліфта я нарахувала їх більше 5:
Але наші люди загартовані – якимось папірцем без підписів і, головне, без печатки, нас не спантеличити. Інспектор сказав вносити КВЕДи, значить – будемо вносити. А якщо у реєстратора нема відповідної процедури, то заплатимо свої кровні приватній юридичній фірмі.
Про те, що окремої процедури “по заміні КВЕДів” не існує обережненько так натякає нам ще одне оголошення на одній зі стін у передбаннику:
І те саме оголошення навіть не натякає, а отак прямо й заявляє – спілкуватися із реєстраторами зовсім не обов’язково особисто, надсилання відомостей у якийсь спосіб є цілком прийнятним.
А якщо хтось не зрозумів з одного разу, то тут же, поряд, дуже легко можна знайти підтвердження своїй раптовій здогадці:
І якщо я щойно лише помріяла про Укрпошту, рекомендований лист з повідомленням про вручення, то офіційне оголошення мене рішуче смикнуло – не лише Укрпоштою, можна й електронкою!
Втім, я людина прискіплива. Тому вирішила порадитися із юристом, якому довіряю. Так, засвідчив він, із реєстраторами цілком можливо спілкуватися поштою (принаймні – звичною), але я перша з його знайомих та клієнтів яким такий єретизм взагалі спав на думку.
Ну, любимо ми, щоб особисто. Щоб засвідчити свою повагу. Щоб витримати усі поневіряння…
На тому я собі спокійно відправилася додому. Буде час, скачаю ту злощасну форму з люб’язно вказаної сторінки державних реєстраторів на офіційному сайті Одеської міської ради та й відправлю Укрпоштою.
Втім, попри таке несподівано вдале уникнення перспективи вбити значну кількість часу в бюрократичних кабінетах, я все одне не відчуваю себе вповні щасливою. Бо мене продовжує мучати настирливе питання: якого, в принципі, дідька, я, громадянка, маю ламати собі голову як підлаштуватися під ті нові умови, що оті слуги народу нам вчергове навигадували? Хіба мене ті їхні “покращення” та “реформи” в принципі мають якось обходити? Чому з цього приводу голова має боліти у мене, а не у них?
p.s. За той час, що я читала оголошення, фотографувала і роздивлялася, мені вдалося одного колегу по нещастю, чоловіка вже пенсійного віку, вмовити не перейматися тими змінами і принаймні не поспішати, а зачекати поки податкова чи реєстратори не роз’яснять, що саме вони від нас хочуть (окрім грошей корумпованим посередникам). Він пішов собі так само, як і я. Але ж решта добровільних рабів системи залишилася…
p.p.s. Сьогодні зранку я вже встигла навідатися до інспекторки і таки забрати своє багатостраждальне свідоцтво. По ходу вона бадьоро-наполегливо спитала: “Так ви ж КВЕДи міняти будете?”
“Ні” – відповіла я.
“Чому це?” – здивувалася вона.
“А тому, що жодний нормативний акт не зобов’язує мене це робити і так само жодним – не встановлено процедури, як таке зробити”
На те інспекторка невесело зітхнула: “От вічно у вас не як у всіх”.
“Сподіваюся, що і у інших так буде” – вголос помріяла я.
p.p.р.s. Заглядаючи далеко наперед інспекторка, певною мірою, таки має рацію. Нинішні свідоцтва, на відміну від їхніх папєрєдніков, не мають кінцевого терміну дії, але в них вписані коди, які ось-ось припинять свою дію. Як надалі відбуватиметься “покращення” вмісту свідоцтва “реформатори” не потурбувалися. Ризикну припустити, що вони про це навіть й не думали взагалі. Так що сумно нам не буде. Якщо, звісно, ми власноруч не припинемо це суцільно свято проФФесіоналізму та дослідів над нами в режимі реального часу нашого життя.
