Ухвалою від 07.02.07 Вищий адміністративний суд України залишив без розгляду позовну заяву про визнання Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 №1545-XII “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” незаконною і нечинною в частині застосування в Україні актів законодавства Союзу РСР, які визначають права і обов’язки громадян (впливають на зміст та обсяг цих прав).
Приклад такого законодавства – відомий та одіозний указ “Президії Верховної Ради СРСР” від 28.07.88 №9306-XI “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР” (саме посилаючись на нього, влада часто-густо вимагає подання повідомлення про намір провести мирне зібрання не менше як за 10 днів до дати зібрання).
Залишаючи позовну заяву без розгляду ВАСУ вигадав “пропуск строку звернення до суду”: мовляв, подавати до суду треба було подавати протягом 6 місяців після опублікування Постанови (тобто аж 91-го року), рахуючи той строк саме з дати опублікування, а не (як це прямо записано в КАС України), коли позивач дізнався про порушення Постановою свого права (тобто – про застосування на її підставі совкового указу про мирні зібрання, а сталося це влітку 2011 року, коли позивач почав досліджувати тему права на мирні зібрання).
За Кодексом адміністративного судочинства України рішення ВАСУ є остаточним – оскаржити його в Україні неможливо, тому не забарилася скарга до Європейського суду з прав людини – про порушення Україною ч.1 ст.6 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Не забарилася і реакція Суду:
Тож далі буде, теперішня Україна-УРСР має всі шанси знову програти і буде у тому винною лише сама.