«Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!
Т.Г. Шевченко
Софія Чеботарьова, 1927 року народження, згідно рішення Особливої Наради при Міністерстві держбезпеки СРСР від 12.11.1945 року, разом з батьками була виселена на спецпоселення в Комі АРСР, з конфіскацією майна. Означені репресії Радянська держава застосувала до неї за політичними мотивами як до члена сім’ї учасника ОУН-УПА.
Знаходилась Софія на спецпоселенні до 11 лютого 1956 року. Пізніше повернулася до рідної України, оселилася у м. Чугуєві Харківської області. На підставі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» була реабілітована.
Незважаючи на всі негоди та випробування, що довелося пережити пані Софії, на загальний стаж роботи у 25 років 1 місяць і 2 дні, незалежна Українська держава призначила пенсію тій, чия сім’я була репресована за участь у визвольних змаганнях за цю незалежність, у розмірі 451 грн. 80 коп. Щоправда, з усіма надбавками та доплатами сума пенсії добігла до близько 850 грн.
При цьому не було враховано, що, відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії, призначені членам сімей осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, що були примусово переселені, мусять бути підвищені ще на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Дізнавшись про це, старенька звернулася до Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Чугуївської міської ради Харківської області, де їй видали довідку, що підтверджує статус члена сім’ї репресованого за політичними мотивами та надає право на підвищення пенсії на 25 % мінімальної пенсії за віком.
З означеним документам старенька відправилася до управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області з надією на відповідне підвищення пенсії, яке б дозволило їй хоч більш-менш нормально жити, а не животіти.
Швидко історія оповідується, але не швидко справа рухається. Адже у Чугуївському райуправлінні Пенсійного фонду пояснили, що 25 % мінімальної пенсії за віком їй «не світить», оскільки, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, примусово переселеним членам сімей реабілітованих встановлено підвищення аж… у сумі 43,52 грн. Яку з усіх щедрот і стали доплачувати до пенсії.
Але Софії Чеботарьовій здалося несправедливим нехтування нормами Закону на користь урядової Постанови, що значно обмежує її у соціальних виплатах на схилі років. Тому вона звернулася до Чугуївської правозахисної групи.
Голова організації – адвокат Роман Лихачов – у судовому порядку, відстоюючи права пані Софії, зміг одержати правову перемогу у боріннях із державною машиною.
Основною тезою позову на користь пенсіонерки послугувало те, що, відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Що підтверджено відповідним рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. №5-рп/2002.
Отже, з огляду на те, що в Україні сьогодні надзвичайного стану немає й не передбачається, навіть навпаки, звідусюди лунають рапорти про настання епохи стабільності, ніяких підстав у держави скасовувати встановлені нею ж законні норми нема.
До речі, у позові було вказано й посилання на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), в якому зазначено:
«В межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними».
У зв’язку з цим, Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про нібито існуючу колізію двох нормативних актів – Закону України, згідно з яким встановлено надбавки і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де надбавки призупинялись, а також не прийняв аргумент Уряду щодо обмеженості бюджетних асигнувань, «оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань».
Виходячи з цього, виплати, які проводились управлінням Пенсійного фонду України в Чугуївському районі щомісячно в розмірі 43 грн. 52 коп., тобто в меншому, ніж передбачено законом розмірі, позивачка вважала неправомірними й вимагала перерахувати та виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 25 % від встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.
Чугуївській міський суд, взявши до уваги аргументи сторін, прийшов до висновку, що правда знаходиться на боці члена сім’ї, що піддавалася репресіям.
І прийняв рішення на користь пані Софії щодо виплати їй підвищення до пенсії в розмірі 25 % від встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.
Крім того, суд зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області на майбутнє, на час існування для нього обов’язку нараховувати Софії Чеботарьовій належне підвищення до пенсії і проводити відповідні виплати як такій, що є переселеним членом сім’ї особи, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, до внесення відповідних змін в пенсійне законодавство, що регулює спірні правовідносини.
Апеляція, подана чиновниками управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі, була відхилена, і днями означене рішення вступило в законну силу.