Сьогодні на засіданні Кабінету Міністрів може бути розглянутий для внесення до Верховної Ради законопроект “Про вищу освіту”, підготовлений робочою групою під керівництвом ректора НТУУ КПІ Михайла Згуровського. Однак затвердити мають не текст, який підготувала ця робоча група, а повністю переписаний після “доопрацювання” міністерствами варіант, який більше нагадує попередній законопроект Кабміну, який був розроблений Міністерством освіти, науки, молоді та спорту й викликав бурхливі протести громадськості, наслідком яких і стало створення робочої групи Згуровського.
Студентка Київського національного університету харчових технологій Юлія Пасік, активістка Громадянського руху “Відсіч”, який брав участь як в організації протестів проти попереднього кабмінівського варіанту законопроекту “Про вищу освіту”, так і в роботі групи Згуровського, так прокоментувала ситуацію напередодні початку круглого столу “Кому і чому заважає ЗНО: роль незалежного оцінювання в українській освіті”:
Якщо законопроект групи Згуровського не буде подано до Верховної Ради у погодженому Робочою групою після зауважень міністерств варіанті, або буде поданий оцей повністю переписаний невідомо ким варіант, нам доведеться знову почати кампанію протесту. Причому на цей раз ми залучимо до неї всю ту академічну спільноту, яку цілий рік влада водила за носа, заохочуючи працювати над законопроектом, який на словах підтримувала, а потім викинула на смітник (тільки опрацьовані групою пропозиції від вищих навчальних закладів, академічних установ та громадськості становлять не менше 10 тис. сторінок). Владі буде дуже важко пояснити академічній спільноті, яким це чином вийшло так, що Кабмін, який очолює голова Партії регіонів, розробляв цілий рік разом з академічною спільнотою і громадськістю законопроект, а в результаті вийшло, що члени Партії регіонів подають до Верховної Ради законопроект протилежного змісту, а від Кабміну реєструється альтернативний законопроект, який більше нагадує законопроект Ківалова-Калєтніка-Сороки, ніж законопроект групи Згуровського.
Я бачу, що найбільше нашій владі муляє зовнішнє незалежне оцінювання, яке забезпечує можливості рівного вступу для всіх згідно знань, а не розміру гаманця батьків. По собі знаю, що, якби не ЗНО, я б не наважилася вступати до київського вишу, бо до появи ЗНО з мого далекого села майже ніхто до Києва не міг потрапити. І так само думають батьки інших вступників, які, безумовно, покладуть всю провину на владу навіть, якщо їхні діти, які вступатимуть за законом ККС чи спотвореним законом нібито групи Згуровського, не пройдуть конкурс через слабкі знання, а не через корупцію. Тому саме вступники та їхні батьки стануть нашою другою цільовою групою у кампанії проти таких законопроектів. А першою буде академічна спільнота, яка надсилала пропозиції, і чиї контакти в наших представників у робочій групі всі є. Звичайно, що не забудемо ми і студентів, права яких в обох варіантах законопроектів від влади значно зменшили у порівнянні зі справжнім законопроектом робочої групи. Тому на місці можновладців я б не робила такого “подарунку” своєму головному лідеру напередодні президентських виборів (а саме тоді люди відчують на собі дію законів, враховуючи, що на прийняття і впровадження їх у життя потрібен час). Тим більше в ситуації, коли опозиція зареєструвала свій, набагато кращий за ківаловсько-калєтніківсько-сорокінський законопроект, який хоч і не має шансу на прийняття у цій Верховній Раді, але покаже людям різницю між владою та її опонентами. Хоча в останній час складається враження, що міцної вертикалі влади в Україні вже не існує, і кожен корупціонер вирішує свої питання без оглядки навіть на партійні інтереси. Так “довирішуються” до втрати влади, і мені їх не шкода. Шкода лише, що в таких політичних битвах постраждає вища освіта в цілому, однак влада своїми діями змушує нас знову ці битви починати, бо інакше зупинити деградацію освіти просто неможливо при цих наперсточниках, які розводять, як кошенят, не лише своїх опонентів у парламенті чи вуличних протестувальників, а й сивочолих професорів.