У світі в ДТП за рік гине 1 мільйон людей. Україна – одна з країн Європи, де під колесами гине найбільше
Кожен з нас щодня виступає в ролі учасника дорожнього руху – як водій, пасажир чи пішохід. При цьому повідомлення з доріг часто нагадує зведення з театру бойових дій. І ніхто, на жаль, не може бути певним, що повернеться додому з тієї неоголошеної війни живим і неушкодженим.
Статистика свідчить, що в Україні щодня трапляється майже 70 ДТП з постраждалими, в яких гине від 11 до 13 осіб, а ще близько 100 осіб отримують різноманітні травми й ушкодження. Кількість загиблих у дорожньо-транспортних пригодах становить 106 осіб на 1 млн. населення, тоді як у країнах Європейського Союзу в середньому − 61 особа (за офіційними даними ЄС 2011 р.)
За останні п’ять років в Україні загинуло більше 10 тисяч пішоходів і майже 60 тисяч були травмовані. Наїзд на пішохода залишається в Україні одним з найпоширеніших видів автопригод, на долю якого припадає до 40% усіх ДТП із смертельними наслідками, тоді, як у країнах Європи цей показник складає близько 17%. Саме пішоходи в Україні є наймасовішою і найуразливішою категорією учасників дорожнього руху. За даними Центру безпеки дорожнього руху ДІА МВС України, тільки у 2012 році було скоєно 11980 наїздів на пішоходів, внаслідок чого 1875 пішоходів загинули (в тому числі 134 дитини) і 9934 були травмовані.
Ці сумні й тривожні цифри прозвучали під час «круглого столу» на тему: «Безпека пішоходів у контексті європейської політики», який відбувся у Полтаві 26 квітня. Захід був організований Харківською ГО «Товариство учасників руху» в рамках проекту «Громадське лобіювання впровадження стандартів Європейського Союзу щодо захисту пішоходів в Україні», підтриманого Міжнародним фондом «Відродження».
Президент ГО «Товариство учасників руху» Олександр Сітенко розповів, що їхня організація створена 6 років тому як співдружність водіїв-пішоходів-пасажирів, до якої ввійшли науковці, освітяни, медики, інженери, фахівці з інформаційних технологій.
Оскільки в Україні немає єдиного державного органу, який би координував діяльність у сфері безпеки дорожнього руху різних міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, наукових установ та громадських організацій тощо, тому цю місію взяла на себе громадська організація «Товариство учасників руху». Вона, зокрема, розробила низку обґрунтованих пропозицій до Національного плану дій з підвищення безпеки дорожнього руху на період до 2020 року та Державної цільової програми підвищення безпеки дорожнього руху до 2016 року, яка була прийнята Кабінетом міністрів України 25 квітня ц.р. і на реалізацію якої передбачено понад 6 млрд. грн. Утім, наукова громадськість стурбована тим, що програма розроблялася без її участі й має цілу низку серйозних вад (не дивно, що відразу після ухвалення вона була відправлена на доопрацювання), бо зокрема, на наукові дослідження закладено фінансування в розмірі 0,0008% від загальної суми (загально прийнято у світі – до 10%).
16-17 квітня ц.р. на базі Харківського національного автомобільно-дорожнього університету пройшла Третя Міжнародна науково-практична конференція, присвячена проблемам підвищення рівня безпеки, комфорту та культури дорожнього руху, в роботі якої взяли участь більше 120 науковців та практиків з усіх областей України, а також з Росії, Грузії, Естонії, США, Польщі, Німеччини, Сирії.
– Я переконаний, – зазначив Олександр Сітенко, – що обмін досвідом, запозичення та адаптація кращих світових практик у сфері безпеки дорожнього руху дозволить і Україні прискорити розв’язання проблем, пов’язаних з високим рівнем смертності та травмування на дорогах, скоротити матеріальні та нематеріальні втрати від ДТП. Це завдання всього суспільства, кожен член якого хоче жити, а не гинути на дорогах. Досвід розвинених країн переконує, – додав президент громадської організації, – що зростання рівня автомобілізації не обов’язково веде до підвищення рівня дорожньо-транспортного травматизму, якщо у цій сфері проводиться чітка і послідовна політика.
Віце-президент ГО «Товариство учасників руху» Олександр Заліван, головний редактор газети «Дорожня карта» Віктор Козоріз та старший викладач Харківського національного автомобільно-дорожнього університету Тетяна Токміленко представили присутнім презентації про європейські стандарти безпеки дорожнього руху.
Приміром, король Норвегії особисто контролює кожен випадок загибелі дитини в країні. У Німеччині практично всі пішохідні переходи освітлюються в темну частину доби, поблизу навчальних закладів ширина дороги штучно звужена для зручності пішоходів, а білборди розміщені мінімум за 20 метрів від дороги, щоб не відволікати увагу водіїв. А в Італії «зебра» на пішохідному переході не стирається через три місяці після її нанесення, бо викладена з білого мармуру й тому вічна.
В Україні нерідко почуєш про загиблого пішохода: сам винен. У в Європі інший ментальний підхід: навіть людина, яка порушила правила дорожного руху, не повинна загинути. А в основу роботи дорожної поліції покладені не каральні заходи, а профілактика.
У країнах ЄС багато пішохідних зон, а велодоріжки на дорогах є обов’язковими. (У Харкові, до речі, немає жодного знаку «пішохідна зона»). Європейська хартія захисту прав пішоходів ухвалена ще 1968 року. А Міжнародна хартія дорожного руху прередбачає скорочення рівня смертності від ДТП удвічі. Цьому, зокрема, сприяє обмеження до 50 км/год. швидкості транспорту у населених пунктах, а у житлових зонах – до 30 км/год. Чому саме 50 км/год.? Тому, що медична наука й практика стверджують: при наїзді машини на пішохода при такій швидкості у останнього є шанси вижити. А за статистикою саме шалена швидкість є причиною майже чверті ДТП зі смертельними наслідками.
Естонія – одна з тих європейських країн, чий досвід насамперед варто запозичити Україні. Посудіть самі: за останні 12 років при майже триразовому зростанні кількості автомобілів у країні одночасно на 60% зменшилася кількість загиблих у дорожніх аваріях. Президент Естонії Арнольд Рюйтель відзначає наружену роботу державних інституцій, зокрема, Національної дорожньої адміністрації, вплив міжнародного співробітництва, а також велику роль громадських організацій та освітніх закладів.
Усі велосипедисти в Естонії повинні мати посвідчення водія, тож практично всі діти у 12 років здають екзамени в ДАІ.
Існує чітка система навчанню безпеці дорожнього руху, починаючи з дитсадка. Маленькі естонці, бавлячись у садочку ляльками, приліплюють на їхній одяг обрізки світловідбивної тканини, а потім у темній кімнаті наводять на іграшки ліхтариком і бачать, як ці наліпки світяться. Батьки не випустять з дому дитину без флікерів – світловідбивних наліпок на одягу та ранці, ефективність яких у зменшенні смерності й травматизмі дітей від ДТП надзвичайно велика. А коштують такі наліпки в межах 3-4 грн.
У молодших класах естонським школярам влаштовують нічну поїздку, про мету якої не повідомляють. Автобус розганяється до 80-90 кілометрів і «збиває» людину, яка «голосує» на трасі. Діти в шоковому стані, кричать, плачуть! І тільки після цього їм пояснюють, що насправді то була не жива людина, а манекен. Так закріплюють теоретичні знання про те, що якби на одягу людини був флікер, то водій би побачив її здалеку, й що швидкість понад 50 км/год. не залишає пішоходу шансів вижити після удару машини.
У 4-6 класах школи учні вивчають, як безпечно дійти до школи, провідують у лікарнях потерпілих у ДТП дітей і на власні очі бачать їх наслідки. Також психологи й реабіліатологи у них працюють з жертвами ДТП. На відміну від українців, котрі ставши інвалідами, залишають сам на сам зі своєю бідою й безпорадністю.
У травні 2011 року Україна офіційно приєдналась до Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху, проголошеного Генеральною Асамблеєю ООН з метою скорочення людських втрат у дорожньо-транспортних пригодах. Прийнята урядом Державна цільова програма підвищення безпеки дорожнього руху до 2016 року має цьому сприяти. Ще раніше ухвалені й відповідні обласні програми, зокрема, і в Полтавській області. Щоправда, її вадою є відсутність чітких критеріїв оцінки роботи органів влади. Шкода, що чиновники, які ухвалюють подібні рішення, самі рідко є пішоходами, бо їздять у шикарних службових автівках, з тонованих вікон яких не надто видно проблеми пересічних громадян…
Відповідальні працівники управління ДАІ в Полтавській області доповіли про те, що робиться для зменшення ДТП за участі пішоходів, адже цифри шокують: у 2011 році на Полтавщині під колесами загинуло 68, а травмовано 271 особу, а у 2012 році відповідно 61 та 276 осіб. Тож на автошляхах області вже облаштовано три з передбачених новою Державною програмою 18 постів з мигаючим жовтим світлом на пішохідних переходах. Даішники відзначили, що у Кременчуці ситуація з безпекою дорожного руху дещо краща, ніж у Полтаві.
Громадські активісти Полтави, які взяли участь у «круглому столі», навели приклади «неблагополучних» місць, де найчастіше трапляються аварії з жертвами. Зокрема, перехід через вул.Фрунзе у Полтаві біля зупинки «вул.Фурманова», де 21 метр дороги пішохід повинен подолати за…18 секунд. І збільшити тут тривалість зеленого світла світлофору на кілька секунд, а значить і безпечність, не вимагає великих коштів. Та й нанести «зебру» біля ТРЦ «Київ» у Полтаві, де тисячі людей щодня перетинають вул.Павленківську, теж не складне завдання, якби на те була добра воля чиновників Полтавського міськвиконкому. Показово, що єдина 1,5-кілометрова велосипедна доріжка у Полтаві є тільки по вул.Яківчанській у районі дендропарку.
Дякуючи СП «Полтавська нафтогазова компанія», у Полтаві та Нових Санжарах є дитячі автомістечка. Є таке й у Кременчуці, хоча їх потребують усі райцентри області.
Нині триває реконструкція автошляху Київ-Харків-Довжанський, якою в межах Полтавської області передбачено облаштування 35 наземних, 2 підземних та 10 надземних пішохідних переходів.
Днями у селі Абазівка Полтавського району відбулася сходка жителів села, які занепокоєні тим, що через село проходить автотраса Київ-Харків з великим транспорним потоком і щороку тут гине дві людини. Люди хочуть мати гарантії, що два пішохідні переходи в межах села будуть безпечними.
Для запровадження в Україні європейських стандартів Верховна Рада України повинна розробити нову редакцію Закону України «Про дорожній рух», ухвалити закон «Про безпеку дорожнього руху», внести зміни до чинного законодавства щодо посилення відповідальності посадових осіб та організацій за неналежне утримання вулично-шляхової інфраструктури, що впливає на безпеку дорожнього руху. А також законодавчо обмежити швидкість руху в населених пунктах до 50 км/год., а у житлових зонах – до 30 км/год.
Людмила Кучеренко
Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»