З 29 травня, понад 2000 людей отримали поранення після того, як по всій Туреччині поліція застосувала водомети і сльозогінний газ проти демонстрантів.Протести почалися 27 травня в парку Гезі в районі площі Таксим, в центрі найбільшого міста Туреччини – Стамбула. Кілька сотень протестувальників зайняли парк в мирній демонстрації проти його руйнування задля будівництва торгового центру. У ніч на 29 травня поліція почала розганяти їх, використовуючи сльозогінний газ і надмірну силу. У ніч четверга, 30 травня, ще близько 3000 осіб приєдналися до протесту. Рано вранці поліція застосувала сльозогінний газ і водомети, виганяючи людей із парку. Десятки людей отримали поранення в ході поліцейської операції.
З п’ятниці, 31 травня, протести поширилися по всій країні, і в неділю, 2 червня, 67 провінцій були охоплені сотнями протестів. Відповідно до Турецької медичної асоціації, принаймні, 1500 осіб отримали поранення в Стамбулі, більше 400 людей отримали поранення в Анкарі, столиці Туреччини, а також 420 в Ізмірі, на заході Туреччини. Турецька медична асоціація заявила, що більшість поранень були викликані використанням водометів і сльозогінного газу. Amnesty International засуджує широко поширене застосування сльозогінного газу і водометів для розгону мирних демонстрантів. На відео-доказах зафіксовано як поліція навмисно і недоречно використовує сльозогінний газ проти людей. Також постраждали пересічні громадяни, оскільки сльозогінний газ був використаний в обмежених просторах, таких як станції метро в районі Таксим і в будівлях навколо, де нібито ховалися протестуючі.
Влада стверджує, що затримано близько 1000 чоловік. Десятки аматорських відео, знятих на місці демонстрацій свідчать як співробітники правоохоронних органів били протестувальників кийками, в тому числі після атаки сльозогінним газом.
Ви можете допомогти! Пишіть негайно до 17 липня 2013 року:
закликаючи владу негайно припинити надмірне застосування сили проти мирних демонстрантів;
вимагаючи забезпечити право на свободу вираження думок і зборів;
наполегливо закликаючи до якнайшвидшого, незалежного і неупередженого розслідування надмірного застосування сили, а також притягнення до відповідальності співробітників правоохоронних органів, вину яких в жорстокому поводженні щодо демонстрантів або інших представників громадськості було встановлено.
Зразки звернень:
[address]
Dear Mr. Erdoğan,
I am writing to you because of excessive force against protestors use in Turkey.
I am calling on you to immediately end the excessive use of force against peaceful protestors and demand to ensure the right to freedom of expression and assembly.
I am urging for a prompt, independent and impartial investigation into the excessive use of force and bring to justice law enforcement officials found to have ill-treated demonstrators or other members of the public.
Sincerely,
[Адреса]
Шановний пане Ердоган,
Я пишу Вам з проханням припинити насилля щодо демонстрантів в Туреччині.
Я закликаю Вас негайно припинити надмірне застосування сили проти мирних демонстрантів та вимагаю забезпечити право на свободу вираження думок і зборів.
Я наполегливо закликаю до якнайшвидшого, незалежного і неупередженого розслідування надмірного застосування сили, а також притягнення до відповідальності співробітників правоохоронних органів, вину яких в жорстокому поводженні щодо демонстрантів або інших представників громадськості було встановлено.
З повагою,
Адреса для звернень:
Prime Minister (Прем’єр-міністр)
Mr. Recep Tayyip Erdoğan (пан Реджеп Тайіп Ердоган),
Office of the Prime Minister,
Başbakanlık,
06573 Ankara, Turkey
Fax: +90 (312) 422 1899
Email: ozelkalem@basbakanlik.gov.tr
Salutation: Dear Prime Minister (Шановний Прем’єр-міністре)
Додаткова інформація:
Відповідно до міжнародних стандартів прав людини, будь-яке рішення про розгін мирних зборів має бути прийняте тільки як крайній захід і відповідно до принципів необхідності та пропорційності. Міжнародні стандарти, що містяться в Основних принципах ООН на застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку (див. http://www.ohchr.org/EN/ProfessionalInterest/Pages/UseOfForceAndFirearms…) вимагають, щоб при розгоні зібрань, поліція намагалась уникати використання сили або, якщо це неможливо, обмежити будь-яке таке застосування до необхідного мінімуму.
Стаття 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, державою-учасницею якого є Туреччина, гарантує право на свободу мирних зібрань, проголошуючи, що “жодні обмеження не можуть бути встановлені відносно здійснення цього права, крім тих, які накладаються відповідно до закону і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах державної або громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я чи моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб “.
UA: 144/13 Index: EUR 44/014/2013