Ушанування жертв трагічних подій на Волині та польсько-українського протистояння 1940-х років потребує не політики, а пам’яті та порозуміння.
Ми з сумом мусимо визнати: цього року односторонні політичні декларації залишили гіркий слід у серцях багатьох людей. Небажання почути один одного, повернення до пошуку ворогів, поширення некоректних політичних та історичних оцінок ніколи не виконають жодної доброї місії. Вони звертаються не до пам’яті. Вони звернені до гордині.
Для розвитку добросусідських відносин між нашими країнами ухвала Сенату Республіки Польща є кроком назад на шляху до порозуміння, порівняно із прийнятими у 2003 році спільними словами президентів України та Польщі та єдиним текстом заяви парламентів обох країн. Однобічна ухвала Сенату образлива для сучасного покоління українців, які шанують своїх предків, полеглих у боротьбі за незалежність України, цей документ нехтує пам’яттю українців, котрі стали жертвами міжнаціонального протистояння.
Але політичні емоції, особливо ті, які не мають доброї і високої мети, — плинні. Вони не здатні зашкодити глибокому і шляхетному бажанню українців і поляків відчувати взаємну щирість та повагу. Супроти цього маліють будь-які гасла, проголошені навіть із найвищих трибун.
У відносинах між українцями і поляками немає ані більше чи менше скривджених, ані більше чи менше добродійних. Ми ділимо щастя і біду нашої історії порівну. Тому звертаємося до влади обох країн не легковажити історичною пам’яттю і не заохочувати жодні політичні наміри, здатні завдати шкоди і нашим народам, і всій європейській справі.
Закликаємо разом схилити голови перед пам’яттю жертв та повернутися на непростий шлях примирення, значна частина якого пройдена спільно обома нашими народами. Найтривкіший фундамент нашого добросусідства — це історична правда, глибоке пізнання минулого, визнання взаємних кривд і взаємне прощення, усвідомлення неможливості односторонньої оцінки спільного трагічного минулого та пошуку одного винуватця у взаємному конфлікті.
Ми повинні йти далі, розвивати наші добросусідські стосунки. Саме вони будуть гідним пам’ятником загиблим, свідченням того, що трагедія навчила нас жити по-християнськи. Крок до правди та порозуміння не пізно зробити ніколи.
Цьогорічні сумні роковини повинні стати доброю нагодою згадати принцип миротворчості як головний урок для наступних поколінь, спільною молитвою пом’янувши жертв взаємного кривавого протистояння — поляків та українців.
Наше минуле і сьогодення мають слугувати майбутньому.
Голова комітету «Примирення між народами» Перший Президент Леонід Кравчук
Довідка
3 квітня у Києві створено Громадський комітет «Примирення між народами». Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни. У заяві також підкреслюється важливість добросусідських відносин сьогодні: «Не допустимо, щоб пам’ять стала інструментом руйнації порозуміння».
До складу комітету входять: Президент Леонід Кравчук, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, Високопреосвященніший Симеон, митрополит Вінницький і Барський УПЦ, Емеритований Верховний Архиєпископ УГКЦ кардинал Любомир Гузар, Іван Васюник, Володимир В’ятрович, Марія Матіос, Борис Олійник, Ада Роговцева та Ігор Юхновський.