Треба поховати труп совка. Він догниває і своїма міазмами отруює наше сьогодення. Захід колись допоміг вирити могилу для вього цього атавістичного нацизму, що залишився після Другої Світової. Вирили могилу грамотно і по всіх правилах. Потім земля просіла і поклали бетонну плиту. У нас же все це залищилось у вигляді напівзгнилого трупу каннібала, якого, якщо якісно прокоптити, можна ще і виставляти на загально-племенні народні гулянки, в якості демонстрації “культу предків”. Майже як в Папуа Нової Гвинеї. Причому антропологи кажуть, що коптят “предка”, ще живим і це вважається за норму.
Все, що б ти не робив, закінчується тим, що постійно помічаєш цю гниль по кутах.
Радянські пісеньки з мультфільмів ( “ах! такі добрі були пісеньки, я би так хотіла, щоб мої дітки теж на них вирісли”), ідіоти з культом Сталіна, якого “на вас немає”, спогади про те, “як дешево було купити водкі і ковбаси при застої”, такі “смішні” цитати з пригод Шуріка і всіляких операцій Ы, від яких пруця і люди молодшого покоління ( мого покоління, що совок згадує дуже мутно, бо не всі потрапили навіть до жовтенят по віку), що є справжнім обивательським гуморком, який класно видавати чухаючи сраку під сімейними трусами. І заїдаючи олів’єшечкою водочку, під пісні Алєксандра Сєрова. Уйобіщні картонні російські серіали про війну “наших с нємцами” і шляхетних чекистів і ментів, саме тому і користуються популярністью у різноманітних чертей, що є конкретний напрямок, куди це все можна спрямовувати. Після перегляду всього цього шлаку виникає єдине нестримне бажання -миттєво стати мусором і безкінечно одягати протигаз на “ідеологичного ворога”. А це дуже вигідно багатьом колам в наш буремний час.
Мої друзі архітектори якось почали доказувати мені, двилячись на сірий будинок колишнього райкому, побудови середини 70-х, що ця потворна диспропорційна бетонна коробка- є логичним розвитком конструктивізму 20-30 років. І вона дуже красива і неповторна. І “щось у цьому є”. Нічого окрім потворства там немає, у тому райкомі. У цьому просторі ще і сиділи такиж потворні сірі люди. І до сих пір сидять такиж самі. Це все одно, що логичним розвитком снайперської високотехнологичної рушниці- є дубина з примотаною мотузкою загостреною каменюкою. Якщо взятись за один кінець то можна також болячі йобнути по голові, як і рушницею. Але єдина проблема всеж існує- ця складна конструкція ніколи не вистрилить.
Мене особисто тягне блювати, коли я чую “от улибкі станєт всєм свєтлєй”, чую словосполучення “Семьооон Сємьонич!” і роздивляюсь бетонні гроби 70-80 років. Радію, що я майже не стикаюсь з любителями цієї естетики, по-причині свідомої від них ізоляції. Щоб не знаходитись в атмосфері ентропії. Але вона жеврає навколо.
Британського хіпстера, який витягає з дідової шафи плащ 60-х років, я ще можу зрозуміти. І потім томно вишагує в цьому на вечірку. Але нашого хіпстера, що захоплюється совком, змальовуючи візерунки з західного побратима, мені відверто шкода. Бо у нього немає британського діда, а є совковий. І витягаючи з бабусівської щафи трикотажний халат в квіточку, в якому бабця стояла рачки на дачі і закручувала консервації, він може напялити це хіба що знов на дачу і стояти там рачки у будяках. Тобто коло неразмикається. І речі не набувають нових сенсів. Тут проблема суто естетична.
Є така думка, що врятуватись від цього довготривалого гниїння, всеж можливо.
Нас врятує тільки деконструктивізм, техно-мінімал з псай дабом і, можливо, компанія Шоутайм. Не кажучи вже про нео-фігуративне і пост-концептуальне урбаністичне мистецтво.
Шановний, Олексо!
Я теж не люблю совок, але та неграмотність, суржик і матюки, якими ви написали своє сумнівне творіння потоку свідомості – чи не є вони породженням совка?
Ви змішали все в купу: олів’є з мультиками. Мені така ваша позиція нагадує позицію “Дивись, що робить москаль, і роби навпаки”. Світ ділиться не лише на чорне й біле.
Чомусь я дуже сильно сумніваюся, що мультик “Паровозик из Ромашково” так сильно може розкласти наше молоде покоління, як, приміром, якісь “Трансформери”, “Черепашки-ніндзя” чи “Феї Вінкс”. Щодо “обивательського” гумору радянських комедій: він тому і живе, бо він не вульгарний і універсальний. Я так розумію, для вас ідеал – це “Камеді Клаб”? Багато цікавого можете пригадати із сучасного, так званого, гумору?
Щодо совкової пропаганди і “мєнтовських серіалів” – згоден, безумовно.
P. S. Нагадаю вам, що “не” з дієсловами пишеться окремо, до речі. Якщо б ви вчилися у школі, мабуть, знали б. І техно-мінімал, мені здається, вас вже не врятує і цьому не навчить. Та і, взагалі: про що можна балакати, якщо для вас вершиною мистецтва є техно-мінімал. Вже хоча б на ембієнт-техно послалися ))
У цьому творінні прочитується найстрашніший совковий принцип, коли “все до основанья мы разрушим”, коли “новый мир построим”, а головне – “КТО БЫЛ НИЧЕМ, ТОТ СТАНЕТ ВСЕМ”. Тоді вже точно не буде посмішки, від якої стає світліше та тепліше – що аж ніяк не є символом певної політичної платформи, а стверджує позитивність буття, про що пишуть провідні психологи світу.