Признаюся що сам я не пішов би валяти тих істуканів.
….холєра з ними, хай би стояли!
Я ж маю показати на кожне радянське свято своїм дітям щось невиліковне…..те чим небезпечно заразитися…..і не можливо вилікуватися ні за які гроші.
Ось і зараз збирають кошти на відновлення своїх ідолів…..а мені….мені не має коли….треба яблучка збирати…..симиренка гарна цей рік…….
Симиренко?
А Ви знаєте що цей сорт яблук був виведений у м. Узин?
Що існує Симиренків сад де ще животіють корчі яблунь посаджені великим майстром…а може його учнями?
А скільки пам”ятників Симиренку в Узині?
Немає жодного
А скільки в Узині вулиць Симиренка?
Немає.
Немає?
Та його пам”ятники чи не в кожному саду стоять!
І кожну вулицю в більшості міст і сіл України можна назвати вул. Симиренка
бо на кожній з них росте не один десяток пам”ятників творцю сорта.
І не може бути більшої шани вченому – його сорт існує вже друге століття!!!!!!!!!!!
НМСД необхідно законодавчо заборонити встанослення пам”ятників політикам……..від того нам точно нічого не приросте.
З Вікіпедії: На початку XX ст. в Узині жив і працював відомий садівник Володимир Левкович Симиренко, який створив сорт яблук «симиренків ранній». Симиренків сад існує в місті і нині.
Володимир Левкович Симиренко, український помолог і селекціонер плодових культур в Україні, один із перших агроекологів та розробників дослідницької справи методології сучасного садівництва. Професор Київського політехнічного інституту, Уманського і Полтавського сільськогосподарських інститутів.
У 1933 р. заарештований і ув’язнений за участь у «антирадянській шкідницькій організації».
В листопаді 1933 — кінеці грудня 1937 р. — перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії. У 1938 р. — заарештований утретє. Постановою генерального прокурора НКВД СРСР від 2 вересня 1938 засуджений до страти через розстріл. Присуд виконано в ніч з 17 на 18 вересня 1938. Місцем поховання Симиренка вважається урочище «Солянка» в міській зоні Курська. Реабілітований посмертно у грудні 1957.
Батько Володимира Симиренка, Левко Симиренко, 6 січня 1920 р. «трагічно загинув від рук чекістів». За загадкових обставин загинули в 1919 році двоє молодших братів Лева Платоновича — Микола й Олексій, які мешкали у Києві.[1]
Про яблука Семеренко знав. Тут народився перший сорт (згодом трохи змінений, і все ж….). Читав про це в книзі “Узин Краєзнавчий нарис”. І сам задавався такими питаннями… (щодо вулиці, пам’ятника, пам’ятки, …) Відчуваю самим треба це питання добряче дослідити і підняти людей на створення пам’ятки.
“необхідно законодавчо заборонити встанослення пам”ятників політикам”
Тут складно щось сказати. Є політики, політики по сумісництву, і інші – просто хто має певні політ погляди.
Але всіх брати під один гребінець?!… Я, напевно, не погодився б.
Як же тоді щодо Іллєнка? Згадав би і інших…
Питання не в тому кого прославляти, політиків, науковців, …… а чи заслужено!