Біля будинку Профспілок як завше людно. Волонтери виносять їжу. Хлопець із коробкою печива кричить “Солодке” і його масово обступають чоловіки. Дівчата і жінки до нього фактично не підходять. Не знаю, чи фігуру бережуть, чи просто не люблять. в мене в сім’ї найбільші солодкоїжки я і тато, тому не дивуюся такій увазі чоловіків до солодко)
…
Неподалік профспілок перед наметом стоїть розтяжка (великий банер в сенсі) з написом “безплатні дзвінки до побратимів”. Гарна ідея, що дозволяє багатьом економити гроші. Досить однієї-двох безліміток, щоб люди собі могли вільно побалакати, повідомити рідних, що з ними все гаразд і загітувати приїхати сюди.
…
Знов з’явилося футбольне поле, майже там само, де було, але тепер воно впоперек, бо по обидва боки намети.
…
На вихідних традиційно багато п’яних і неадекватів. Кияни добре знають, що з вечора п’ятниці Хрещатик перетворюється на парад всіляких бухих і хіпстерів. В таборі посилили охорону і п’яних не пускали всередину.
…
Поява нових наметів призводить до зміни транспортних потоків, точніше людських потоків. З’являються нові вулиці і вулички. Оскільки великі намети здебільшого під патронатом депутатів-мажоритарників, то й закріплені вони за різними регіонами. Тут все вперемішку, а не по географічному принципу: тут Миколаїв поруч з Іллінцями, Снятин і Полтава, Монастириська та Маріуполь. А поряд з Профспілками є цілий квартал Коломиї. В них свої маленькі намети. Взагалі представництво Коломиї доволі серйозне – молодці.
…
Десь в районі 22-ої чи 23-ої приходимо під сцену. На ній виступає священик. Сивобородий, в підряснику здається, здалека схожий на Кіріла, але явно не він. Говорить дуже певно, час до часу цитує вірші Шевченка, дуже класно декламує. Юрко каже, що робить отець те професійно, краще за деяких акторів, від котрих чув виконання поезії Тараса Григоровича. Священик говорить купу розумних речей, додає людям певності, постійно зриває оплески. Думаю, політики подумки заздрили, що не вміють так заводити публіку. Не чув ще тут, щоб комусь так аплодували і люди були такими заведеними. Добре, що ще є такі, котрі не читають проповіді з листочка, а можуть говорити від себе і дуже розумно. Оповідав він дуже мотивуючи, як десь будете бачити відео з ним – дайте знати, таке слід шерити, надихає. Запросіть його хтось на TEDx)
…
Неподалік профспілок перед наметом стоїть розтяжка (великий банер в сенсі) з написом “безплатні дзвінки до побратимів”. Гарна ідея, що дозволяє багатьом економити гроші. Досить однієї-двох безліміток, щоб люди собі могли вільно побалакати, повідомити рідних, що з ними все гаразд і загітувати приїхати сюди.
…
Знов з’явилося футбольне поле, майже там само, де було, але тепер воно впоперек, бо по обидва боки намети.
…
На вихідних традиційно багато п’яних і неадекватів. Кияни добре знають, що з вечора п’ятниці Хрещатик перетворюється на парад всіляких бухих і хіпстерів. В таборі посилили охорону і п’яних не пускали всередину.
…
Поява нових наметів призводить до зміни транспортних потоків, точніше людських потоків. З’являються нові вулиці і вулички. Оскільки великі намети здебільшого під патронатом депутатів-мажоритарників, то й закріплені вони за різними регіонами. Тут все вперемішку, а не по географічному принципу: тут Миколаїв поруч з Іллінцями, Снятин і Полтава, Монастириська та Маріуполь. А поряд з Профспілками є цілий квартал Коломиї. В них свої маленькі намети. Взагалі представництво Коломиї доволі серйозне – молодці.
…
Десь в районі 22-ої чи 23-ої приходимо під сцену. На ній виступає священик. Сивобородий, в підряснику здається, здалека схожий на Кіріла, але явно не він. Говорить дуже певно, час до часу цитує вірші Шевченка, дуже класно декламує. Юрко каже, що робить отець те професійно, краще за деяких акторів, від котрих чув виконання поезії Тараса Григоровича. Священик говорить купу розумних речей, додає людям певності, постійно зриває оплески. Думаю, політики подумки заздрили, що не вміють так заводити публіку. Не чув ще тут, щоб комусь так аплодували і люди були такими заведеними. Добре, що ще є такі, котрі не читають проповіді з листочка, а можуть говорити від себе і дуже розумно. Оповідав він дуже мотивуючи, як десь будете бачити відео з ним – дайте знати, таке слід шерити, надихає. Запросіть його хтось на TEDx)
Фото Миколи Василечка
Чоловікам солодке треба,воно в десять раз солодше на Майдані коли стоїщ за Україну!
Достойна робота для українських мужчин!
Учасники Євромайдану у Києві мають зберегти динаміку протестів, щоб виконати поставлені задачі та цілі. Хід української революції вирішиться не в найближчий час. Якщо опозицією складено правильний динамічний, повторую-динамічний план та його збереження,президент сто відсотків піде на поступки, у відставку президент ніколи,ніколи не піде!!. Всі заходи повинні бути сконцентровані, тобто насичені та розумно розбиті до березня 2015 року по всій Україні, не тільки в Києві. Прихильники інтеграції будуть рішучими, вони також повинні зберегти динаміку протестних акцій. Якщо протестні акції почнуть слабшати, буде застосована сила, аби впорядкувати ситуацію. Президент чекає на розвиток подій(симптоми) і реагуватиме в межах їх значення,його не цікавить синдроми та розвиток хвороби в основному.
ЯК ДІЯТИ В ПОХОДІ !
Сніданок, обід і вечеря на Січі готувалась в курені (а їх було до 38) кухарем і його помічниками. Обов’язком помічників було носити воду, тримати в чистоті казани і посуд та допомагати кухарю в разі необхідності. Їжа готувалася три рази на день на всіх козаків в чавунних чи мідних казанах в сінях кожного куреня. Посуд, був, зазвичай, дерев’яний. В кожному курені проживало до 150 козаків.
Що ж їли козаки? Популярною їжею на Січі були:
кашоподібні страви з різних зернових:
соломаха, тетеря, щерба, братко.
Також часто готувалися й кулеші.
Однією з особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного хліба, адже борошно не завжди було в достатній кількості.
Крім того, випікання хліба вимагало великої кількості людей, значних затрат праці і часу.
Картопля ж з’явилась набагато пізніше.
До столу, який на Січі звався «сирном», подавали наступні страви.
Соломаху, тобто житнє борошно, густо зварене з водою й засмажене олією.
Тетерю – рідку пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавалося кисле житнє тісто; в крутому вигляді тетеря вживалася з риб’ячою юшкою, жиром, молоком чи просто водою. Тетеря подавалась до обіду і була улюбленою стравою козаків.
Щербу – рідко зварене борошно на риб’ячій ющці.
Братко – рідку пшоняну кашу з домішкою замість кислого житнього тіста пшеничне чи будь-яке інше прісне.
Їжа запивалася різними напоями з посуду, який називали михайлик чи коряк місткістю від 3 до 5 наших чарок. Рідка ложка їлась ложками, тверда бралась руками.
На вечерю часто подавали гречані галушки з часником або юшку, зварену з риби.
Великі групи козаків займалися рибним промислом. Риби в той час було безліч: осетри, білуга, севрюга, стерлядь, сом, короп, лящ, чихоня, оселедець. Її в’ялили, сушили, солили, виготовляли риб’ячий жир, вживали рибу як вареною, так і печеною. Риба була суттєвим додатком до раціону харчування козаків як влітку, так і взимку.
За козацьким звичаєм, за столом необхідно було з’їсти все, що було наварено і спечено. На запорізьких землях водилось дуже багато диких тварин:
дикі коні, кози, олені, вепри, сайгаки, ведмеді, зайці. Велика кількість різноманітних птахів селилась поблизу річок і озер, а саме дрохви, тетереви, куріпки, фазани, качки, гуси, кулики і т.д.
Харчові запаси поповнювалися козаками постійно. Особливо хотілося відзначити козаків, які проживали в зимівникам. Їх основним завданням була поставка різноманітних харчів, починаючи від м’яса, борошна, сала круп і закінчуючи овочами і фруктами.
Інколи козаки пекли коржі-загреби (тісто загрібали в жар). М’ясні страви були святковими. Якщо козаки хотіли поласувати м’ясом, дичиною, варениками, то збирали додаткові гроші, закуповували продукти і передавали їх кухареві. Козаки вживали багато часнику, хріну, цибулі, гіркого перцю, капусти, червоного буряка, пили узвар.
Під час військових походів режим харчування був зовсім іншим, змінювався також і набір продуктів.
Вирушаючи на Майдан, кожен козак козачка повинні брати з собою запас продуктів, якого повинно було вистачити на 4-5 днів, тому в дорогу брали те, що не псувалось і довго могло бути придатним для вживання. Основу раціону в походах становили сухарі, крупи, борошно, сало. Воду ж козаки возили в дерев’яних баклагах, прив’язаних до сідла. В походи також брали риболовні сітки. Вживання спиртних напоїв під час походів суворо заборонялось. Порушники цього закону карались на смерть. На морі ж того, хто вживав дозу спиртного, викидали за борт «чайки».
Кожен козак мав при собі дерев’яну ложку, без якої він не міг ходити, не заживши слави недбалого і невиправного пастуха. Кожен козак носив ремінний пояс, а через плече навішувався ремінний гаман. У гамані зберігались кресало, кремінь і трут. До пояса ж були прив’язані швайка і ложечник. За допомогою швайки лагодили кінську збрую, а в ложечнику зберігалась дерев’яна ложка.
Вода, яку тоді використовували для пиття і приготування їжі, була надзвичайно чиста, а особливо джерельна, яка мала цілющі властивості.
Вони вживали багато печеного хліба; їли рибу; борщі з воловини, телятини, свинини; юшку з грибами; куліш; різноманітні каші; тушковану моркву з квасолею; галушки, вареники; свинину з квашеною капустою; узвар і т.д.
Козаки-запорожці могли і вміли добре попоїсти і погуляти, випити чарку варенухи, але це було після походів.
Після вечері козаки залишали дрібні гроші для закупівлі на січовому ринку продуктів на наступний день. Якщо ж коштів не вистачало, курінний отаман докладав з своїх коштів чи коштів куреня.
Козаки полюбляли посмакувати й мамалигу – тісто з пшона й кукурудзи, – яка вживалася без солі, але з солоним сиром (бринзою), а іноді з пастремою (шматком баранини, висушений або зав’ялений з сіллю. Це м’ясо було схоже на балик). Рецепт приготування мамалиги козаки перейняли від молдавських і татарських чабанів.
Молоко переробляли на сир і масло. Для зберігання продуктів використовувались льохи з льодом.
Продається і купується все: контрольні , іспити , дипломи. Сайти навперебій пропонують допомогу в написанні дисертацій. Але ще небезпечнішою те, що чиновники кинулися в « науку». Правителі роблять вигляд , що не помічають непривабливого « пейзажу» , вперто мовчить і опозиція … Як підсумок , стратегічні прогнози зводяться до ворожіння на « кавовій гущі ». Країну лихоманить.
На тендер ніхто не приходить. Ні політологів , економістів , юристів , здатних зрозуміти що відбувається , а головне зрозуміти чому. Нема кому спрогнозувати шляхи розвитку українського суспільства і держави. Інтелектуальна імпотенція п’ятидесятимільйонної нації набагато страшніше звірств силовиків , бо катастрофа може статися в будь-який момент , а її наближення ніхто не бачить.
Нація , народ не може відбутися , якщо не розвивається інтелект . Ніщо не принесло для нашого народу стільки шкоди , як деградація системи освіти . Міністри освіти змінюються , але незмінною залишається суть руйнівних процесів в освіті , науці. Торгаші прийшли в школи , університети. Принципи ти мені , а я тобі заполонивши всю державу !
МІНОСВІТИ ПОВНІСТЮ ТАКОЖ У ВІДСТАВКУ! СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА СТУДЕНТАМ!