Лариса Полулях: Вінницька маршрутка про Антимайдан

гембель на голову. ось такий монолог із вінницької маршрутки. діючі особи я – просто мовчазний пасажир, який час від часу має в знак згоди кивати головою. 2 пані – сестри. та що старша – солістка. Кінцева на вокзалі. Хоч людей небагато, сідають нарізно. Старша біля мене, молодша – через прохід біля вікна.
– і шо, добре заробили? – старша штурхає молодшу… – ДИБІЛЛЛЛЛИ!!!!! краще в би там до гарячки допились всі…. ДИБІЛЛЛЛЛИ…. – пані штурхає мене в бік – бачили таких? за бандіта стояти їздили….. мама, папа, я – дружная сімья…. чо чемоданів для грошей не взяли? думали в руках донесете? дібільна сім*я… в кого ви такі вдалися….. Постояли, наїбали вас – то плюньте і додому їдьте. нє, взяли по 100 гривень і поїхали по гостях новий год празднувати? напразнувались?….. Бачили таких? Мусіла їхати, забирати цю вар*ятку…. Бо пропили і то, шо заробили. Краще б свого ДИБІЛЛЛЛЛА на Майдан відправила – рубав би дрова чи підмітав (бо на більше воно не тягне), миску супу з*їв би….. Олігархи…. От сестру забрала – вона хоч дурна, а рідна. А ті – хай пішки йдуть. Може десь здохнуть по дорозі – гриби краще вродять….
За Урожаєм сестри збираються на вихід. Наостанок моя сусідка кидає – “ви щоб чули як вони там смердять…. обісцяні по вуха… а шо….”