Те, що я хочу вам сказати, буде виглядати трохи не по-людськи. Але не сказати цього не можна.
Українці, друзі мої!
У якийсь момент мене дуже порадували дружелюбність і невойовничість вашої армії. Не тільки місяць тому в Криму, а й раніше. Наприклад, коли під Севастополем на Фіоленті рядовий звертається по рації до лейтенанта з проханням перервати на 5 хвилин стрілянини і дати пройти цивільним вздовж берега моря.
Зараз же ця дружелюбність мене зовсім не радує. За 23 роки незалежності ваші солдати не брали участь ні в одній війні. Ну, хіба тільки УкрБат на Балканах порох нюхав небагато. Ветерани Афганістану – ті в переважній більшості у відставці або на високих посадах, не пов’язаних з бойовими діями безпосередньо. З усією очевидністю, у українських військових немає ані звички, ані бажання вбивати.
Росія ж у цей час вела постійні війни. Тільки за останні роки – Чечня, Дагестан, Грузія (Осетія і Абхазія). Російські військові звикли вбивати. Вони звикли до того, що противник має бути знищений, звикли до вивернутих кишок та відірваних кінцівок – своїх та чужих. До того, хто вижив – дають ордени, зірочки та іноді навіть гроші. Крім того, у них немає ніяких комплексів по відношенню до цивільного населення. Вони звикли до того, що можна стріляти по мирних громадянах, влаштовувати облави і зачистки, не несучи за свої злочини ніякої відповідальності.
З розмов з українськими колегами я зрозумів, що вам просто невідомі наші реалії і способи ведення війни. Перерахую їх коротко:
Стрільба тактичними ракетами «Точка-У» по містах і селах з великою кількістю мирних громадян (Комсомольське, Грозний – Чечня; Поті – Грузія). Ракетні обстріли і житлових кварталів з РСЗВ, вертольотів і бомбардування з літаків. Каральні операції в Нових Алдах (60 мирних громадян в один день, включаючи людей похилого віку, жінок і немовлят + грабежі та підпали будинків) та Самашках (більше 100 мирних жителів за 2 дні) – це тільки 2 найяскравіших і відомих прикладів.
Побої і приниження полонених солдатів (російська пропаганда їх називає бандитами, як і ваших побратимів) – подивіться в мережі кадри з села Комсомольське в Чечні. Справа Буданова (зґвалтування і задушення чеченської дівчини Ельзи Кунгаєвої російським полковником), справа Ульмана (розстріл машини з вчителями – помилково і подальше вбивство поранених – вже свідомо), справа Лапіна (тортури і знущання над затриманим з подальшим вбивством – за те, що Зелимхан Мурдалов «не так подивився»), справа Худякова і Аракчеєва (невмотивоване вбивство на блок-посту водіїв Камаза) – це тільки те, що вдалося довести до суду, але таких «персоналізованих» випадків десятки, якщо не сотні.
Рови і ями з десятками невпізнаних трупів після зміни дислокації російських підрозділів. Фільтраційні табори, де полонених солдатів противника і просто людей, що випадково потрапили, цькували собаками, катували струмом, обливали на холоді водою, тримали в ямах з хлоркою, відрізали вуха, калічили на дибі. Нескінченна низка грабежів і підпалів; зґвалтування, побиття, спалення живцем. Кілька тисяч зниклих без вісті після незаконних затримань будинку в ході «зачисток» (я майже поодинці в 2003 році за місяць роботи назбирав більше 700 випадків).
Це не означає, що всі ці методи будуть застосовуватися в Україні. І передісторія інша, і команди інші, і стосунки теж. І це не означає, звичайно, що всі російські військові такі. Але така система, пануюча в російській армії, за якою йдуть слідом каральні підрозділи ОМОН («Беркут» по-вашому). І такий досвід російських підрозділів в Чечні (в-основному) та Грузії.
Я розумію, що це страшно, що можлива перша реакція – здатися, щоб уникнути всього цього кошмару. Я абсолютно не хочу вас лякати, дорогі українці. Але я хочу, щоб у вас не було ілюзій щодо того, з ким (а головне – з чим!) Ви маєте справу. Я хочу вас попередити заздалегідь. Щоб ви не дивувалися, не говорили «так як вони можуть» та іншу гуманітарну нісенітницю. І щоб ви розуміли, що фраза «Добре відзначили свято» і подальше радісне «ги-ги» з недавнього перехоплення переговорів по мобільнику – напевно не фейк. Федерали так розмовляють, так думають і так дихають.
Є ймовірність, що в Україні увійдуть російські війська. Якщо хтось вибере здачу – це його справа, це теж можна зрозуміти. Але той, хто вибере шлях опору окупантам – незалежно, буде це партизан або військовослужбовець регулярної армії – повинен битися по-справжньому. Без сантиментів і комплексів.
Вам, дорогі мої, доведеться вчитися вбивати ворога. І вчитися треба терміново і тільки на «відмінно». Часу на експерименти і на перездачу у вас не буде.
для начала колорадам надо научиться убивать врага в себе.