Минуло 40 днів від дня загадкової наглої смерті цієї непересічної особистості.
Дисидентка, правозахисниця, визначна російська опозиціонерка Валерія Новодворська була унікальною людиною. Для Росії вона була прикладом твердження «немає пророка у своїй Вітчизні». Коли б Росія чула її, дослухалася до неї, то не зазнала б такого падіння, такого провалу в шовіністично-імперську прірву, як зазнає в наші дні.
У середині червня 1990 року приїзд Новодворської до Харкова анонсувався як щось украй незвичайне, і ті, хто передчував цю незвичайність, виявилися абсолютно праві. Це був вибух. Для мене, юнака, її харківські виступи стали одним із найсильніших вражень у моєму житті. Ця людина повністю змінила мій світогляд, а отже, й життя; не буде перебільшенням сказати, що саме вона зробила мене таким, яким я є нині. Це вона пояснила мені, звичайному харківському хлопцеві зі зросійщеної родини, що таке націоналізм у неспотвореному значенні цього слова. Завдяки їй я зрозумів, ким насправді були Мазепа, Петлюра, Бандера – всі ті персоналії, з яких московсько-імперський міф зробив ізгоїв. Я дізнався, що таке ОУН, чим вона славна і в чому перейшла дорогу російському шовінізмові. І, нарешті, саме росіянка Новодворська донесла до моєї свідомості, що немає України без української мови і саме цією мовою має послуговуватися в Україні той, хто вважає себе демократом і порядною людиною.
Після цих зустрічей я почав читати українську патріотичну періодику, яка остаточно сформувала мої погляди. Я вступив до Демократичного Союзу, партії, яку очолювала Валерія Іллівна. Але влітку 1993 року Новодворська сказала мені: «Общий ДС – это как КПСС. Или вы создаете свой, украинский ДС, или я не подам вам больше руки».
І наприкінці жовтня 1993 року було створено УДС. Він проіснував до 2000 року, але, з багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин не маючи в Україні майбутнього, тихо відійшов у небуття.
Якою була Валерія Новодворська? На моє враження, ця людина нікого і нічого не боялася. Хоч що там казали всупереч їй різні недолугі політикани та відверті дурні – вона спокійно і впевнено наполягала на своєму, нітрохи не дратуючись. Під час своїх виступів вона легко цитувала класиків літератури, філософії, суспільно-політичної думки. Її блискучий розум міг моментально дати слушну оцінку будь-якому явищу. Всі її міркування та прогнози неминуче справджувалися.
Ще в 1990-х роках, попри те що при владі в Росії тоді були помірковані сили, вона передбачала: Росії на шляху до демократизації треба здолати ще дуже багато перепон. Прихід Путіна не став для неї несподіванкою. В її напутті для України звучала нотка гіркоти: «ви будуйте вільну демократію, а нам до цього ще довго, довго йти».
Незадовго до смерті Валерія Іллівна, бажаючи підтримати Україну в її спротиві черговому імперському наступу, разом з іншим відомим російським політиком Костянтином Боровим прийняла присягу на вірність Україні і демонстративно повідомила, що повісила в себе вдома портрет Бандери. Цей жест є свідченням незламності, рідкісної принциповості цієї людини. Хочеться вірити, що прийде час – і її заслуги будуть оцінені і Росією, і світом.
Я думав про те, щоб знову вийти на неї, поспілкуватися по Скайпу чи в якийсь інший спосіб, розповісти їй про наші проблеми і здобутки, спитатися мудрої поради, попросити моральної підтримки. Не встиг. Валерія Новодворська відійшла від нас несподівано. Такі несподіванки – як гострий біль, який ще довго не вщухає.
Євген Левін,
член Харківського обласного проводу Конґресу Українських Націоналістів,
член ради Харківської обласної «Просвіти»,
референт Харківської крайової управи Всеукраїнського Братства ОУН-УПА
ім. Р. Шухевича
почему то мне кажется, что ей помогли уйти
ПОМНИМ
“Загадкова” смерть?
http://perfokarta.livejournal.com/48522.html
Любі друзі, З Днем Народження України!
Дорогие друзья, с Днём Рождения Украины!
Царствіє небесне і вічна пам’ять панні Валерії.
Це ні друг,це справжня Українка. Слава Валерії і вічна пам’ять…