Відірвавшись від суворих бабць-наглядачів у Софії Київській я надибав на одне цікаве зображення на стіні, яке сфотографував. Песиголовець б’ється з людиною. 
Звертаюсь до “Вікіпедії” (http://uk.wikipedia.org/wiki/Песиголовці) : “Песигол́овці (бесиголовці, сироїди) — різновид міфічних легендарних людей-велетнів, що вирізнялися нечуваною жорстокістю і, немов вампіри, пили кров своїх ворогів. Мали вони собачі голови, що й спричинило їхню назву”. (Цікавий варіант – “бесиголовці”…)
“У зафіксованих в Україні сюжетах про песиголовців переважає мотив зловорожого ставлення їх до людей … В основі переказів про песиголовців лежать уявлення про чужоземні ворожі народи … Тобто ці повір’я – фактично трансформовані в народній пам’яті знання про міфічні чужоземні ворожі народи, нашестя їх”.
“Також песиголовці, за переказами, спеціалізувалися на викраденні людей і особливо жінок “.
Я – людина не забобонна – совєцький к.т.н. Але деякі збіги, буває, вражають. 
До речі, у легендах витязь-визволитель песиголовця в кінці-кінців перемагає. А хто б сумнівався?
Олексій Кулішенко
Интересная статья. По этому поводу хочу добавить ещё джерелы. По свидетельству Плутарха, в кн. Об Исиде и Осирисе, http://fb2.booksgid.com/content/01/plutarh-isida-i-osiris/1.html, в Древнем Египте существовали две большие, противостоящие друг другу религиозные группы, кинополиты и оксиринхиты. Кинополиты поклонялись собаке, собакоголовому Анубису, оксиринхиты поклонялись осетру. Китайский Пан Паньгу, тоже был песьеголовым. http://magazeta.com/2010/01/myth-pangu/