Гроші на вітер.
У мене викликає щиру образу і здивування такий факт – яка величезна кількість наметів, які агітують за ту чи іншу політичну партію, і не менша кількість рекламних щитів і банерів з передвиборними обіцянками, останнім часом з’явилося на вулицях мого рідного міста. Як втім і на вулицях усіх міст України. Ту ж саму образу відчуваєш при перегляді телевізора, бо кількість політичних рекламних роликів зашкалює, а від кандидатів, змінюючих один одного на екрані, вже нудить. Виходиш в Інтернет – і тут політична агітація …
Всі передвиборчі обіцянки і погрози, всі гасла, реклама і агітація – все це тимчасово. Люди швидко про це забудуть, як втім, і політики. А якщо задуматися, яка це сума грошей, в буквальному сенсі, викинута на вітер, то стає огидно. Тому що на вибори йдуть ті самі кандидати,а програми – це програми 2012 року, тільки трохи підкориговані під сьогоднішні проблеми.
Так навіщо витрачати даремно гроші? Люди цього все одно не оцінять. Кількість реклами їм байдужа. Людьми цінуються добрі вчинки. Адже на ці гроші можна було допомогти дітям, пенісонерам, переселенцям з окупованих територій, солдатам … Та кому завгодно! Купіть ліки, бронежелети, теплий одяг, їжу … Мільйон способів витратити ці гроші правильно, з користю. Бути може саме вони допоможуть врятувати комусь життя. Але їх викидають на вітер, забуваючи про українців, заради голосів яких і робиться вся ця реклама … Ось він парадокс і головне гасло передвиборної кампанії будь-якої партії: “Все для людей, але тільки на словах!”
