Олег Ущенко: Майже кінематографічна історія.

Колись колєґа пробував дружити з однією панею, яка тоді за сумісництвом була ще і студенткою. Але між ними було 17 з хвостиком років різниці і в них тоді нічого не вийшло. Бо пані подобалася увага товариша, але любила іншого, бо серцю не накажеш, як люблять в таких випадках казати закохані. Правда, то вже версія.

В колєґи кілька іноземних мов, холеричний характер і купа планів. Пані ледь домордувала місцевий іняз. В них, між іншим, родинна особливість – мінімальна схильність до навчання серед представників наймолодшого покоління клану… Потім в товариша був бізнес. Потім хотіли завалити його бізнес. Потім він все продав і виїхав. Зараз має на пару з іспанцями логістичну контору з автоперевезень фурами по Європі. Не ахті, але не бідує.

Щороку приїжджає додому, бо має стареньку маму. Підлікувати, направити дах, відремонтувати якісь труби, підрихтувати стіни. Мама живе в особняку, а то на теперішній час дуже витратно, хоч і престижно. Але вона там живе не через престиж, а тому, що іншого помешкання не має. Бо прожила там все життя. і з теперішніми болячками ніг жодні поверхи вже би не подолала.

В процесі він десь перестрів “колишню”. Слово за слово і вони опинилися спершу в кнайпі, а потім, як в молодості, в ліжку. Нічого дивного, раз вони колись дружили, то якийсь мізер здатних споріднитися флюїдів у них живе весь час. Симбіони в їх організмах спали і чекали на сприятливу нагоду прокинутися і атакувати вражені мізки.

Жертвами такої атаки вони тоді в ліжку і стали, бо вирішили жити разом. Хоча в неї одинадцятирічний син. Оскільки вона живе з батьками, то колєґа, як він зараз зізнається, на одному диханні, винайняв хату. І почали жити разом. Бо він не одружений, ніколи таким не був. Дітей позашлюбних не має. А може не знає, що має. Може не знаю про це я.

В процесі розбудови нової ланки суспільства далі помагав мамі і займався бізнесом. Для того періодично вибирався до столиці, мріючи здійснити грандіозні плани з автоперевезень. Мав повернутися в понеділок, але випало все владнати і рвонув додому в суботу. Як не рвонути, якщо дома чекає вічно молода дружина?.. Заходить пізно вночі до хати, а там, м’яко кажучи, на коридорі чужі чоловічі капці.

З цього моменту прийнято жартувати, що розумні чоловіки про повернення з відряджень попереджають дружин заздалегідь. Щоби ліжко встигла перестрісати, хату провітрити. Але то таке… Сюрпризом виявився її колишній. Симпатичний зовні хлопака, який зараз ніде не працює, живе з мамою, любить випити і через останнє вони офіційно розлучитися. Правда, він ще, коли вип’є, починає марафони за спідницями, але то вже дрібниці.

За традицією жанру, мав би спершу вбити його, потім її, а далі всіх, хто потрапить під руку. Але колєґа спокійно сказав, що силою коханим не будеш, допоміг зібрати її і малого речі, і вони в складі відновленої родини покинули його помешкання. Правда в процесі збирання речей вона кілька разів кидалася щось пояснювати в стилі “то не те, що ти думаєш”. Але життя – не голлівудські штампи у кіновиробництві.

Коли мадам в процесі складання лахів істерила, її колишній намагався по-дружньому пояснити і нямлив щось на кшталт “ти нічого такого не подумай – я з нею і так жити не збираюся”.. Опшім, в цій історії симпатію викликає лише колєґа, а співчуття – малий, якому довелося серед ночі таке пережити. Правда, зауважте, все відбувалося в нормі – ні бійок, ні скандалів.

Схоже, що в цих людей (пані і її колишнього) вся родина має специфічні погляди на сімейне життя. Бо найприкольніше повівся її батько. Якби на базі цієї сторії наклепати серіал, то старий був би найцікавішим персонажем. Він приперся в гості до колєґи з пляшкою і почав переконувати в стилі, чувак, ти хіба ні разу не гуляв, ну захотіла тьола провітритися, але все одно вона любить тільки тебе. І малий до тебе звик.

Одним словом, хлопака ледь відкараськався. З квартири вибрався. Там зараз студенти-індуси. Навіть вітаються. Він живе поруч з тією багатоповерхівкою. Потім ще було кілька дзвінків з невідомого номера, який весь час поза зоною, а, коли оживав, то з того боку ніхто нічого не казав… А ви кажете, в українському кіно не має цікавих історій. Ось вам з самого життя – не кожен фантазер вигадає. ))

Але все одно пишаюся своїм колєґою. Пишаюся, що не скандалив і не вчиняв бійок. Пишаюся, що розповідає про все з гумором. Пишаюся, що далі займається роботою. Пишаюся, що маю такого приятеля…