Отже, не було щастя – москалі допомогли, еге ж?
Суть події: дочірнє підприємство РЖД «Федеральна пасажирська кампанія» з 14 грудня на рік відміняє свої потяги у сполученні з Україною, Азербайджаном, Казахстаном й Таджикістаном.
«Рішення про скасування потягів прийнято в рамках коректування графику руху на 2014-2015 роки й пов’язано з низькою рентабільністю перевезень по цим маршрутам» – повідомив представник РЖД.
Натомість не скасовуються потяги до Білорусі, Молдови, Узбекістану, а також Абхазії.
Докладніше – тут: http://grani.ru/Politics/Russia/m.235760.html
Наш коментар:
Ну, нам воно, скорше, в плюс. Якщо наша сторона ніяк не могла зібратися обрубати ці пуповинні нитки, що прив’язують до держави-агресора, то добре, що вони зробили це самі.
Звісно, це не означає повного припинення сполучення – РЖД забезпечувала лишень близько 30% пасажирських перевезень на територію України з боку Росії (включаючи транзит). і цей потік, насправді, істотно знижувався останніми роками, завдяки підвищенням тарифів РЖД. тож відчутних втрат, мабуть не буде. інша справа, що тепер буде значно складніше з логістикою: пересадки, покупка білетів на внутрішні потяги, тощо…
Насамперед це, мабуть, відіб’ється на транскордонних перевезеннях, що мають статус приміських і міжміських. Наприклад основні потоки в Харківський області складаються саме з таких перевезень (шоп-тури з Росії).
Повторююсь: це не означає припинення сполучення, але ускладнить його. Тобто, від нас їздити будуть ті, кому дійсно треба, а не просто несвідомі співгромадяне, які просто звикли шукати там, скажімо, прироботку. (Втім, голова РЖД Якунін стверджує, що пасажиропотік ВЖЕ впав на 60%, хоча… йому вірити на слово теж глупо)
Тепер про те, як трактувати мотиви цього рішення. Тут дещо треба пояснити. Хоча вони посилаються на нерентабельність, це дурниці. РЖД в Росії – соціальний вид транспорту. Вона дофінансовувалася, й не зле. Хоча й так є монополістом. Бо транспортна політика РЖД – це насамперед інструмент соціо-демографічної корекції. Єдиний відносно бюджетний й доступний пересічним росіянам вид транспорту, бо автобусного сполучення там по всій країні нема, що зрозуміло: відстані, а аеросполучення шалено дороге. Тобто, якщо на якійсь напрям чи до певного населеного пункту скасовано залізничне сполучення, простим росіянам, «мешканцям ЗаМКАДдя», туди не потрапити. Або цінова політика останнього п’ятиріччя – все дорожче й дорожче, що свідчить про бажання влади позбавити своїх громадян мобільності й знизити рівень горизонтальної комунікації – себто, послабити соціальні зв’язки всередині країни.
Тож, дії РЖД ніколи не керувалися нормальними бізнес-міркуваннями. А у закордонному сполученні – це відображення зовнішньополітичного курсу (приблизно як санкції Роспотрєбнадзору за часів керувння горезвісного Онищенка). Тому ці скасування чітко маркують, хто з пост-радянських країн ще в фаворі, а хто впав в немилість.
Але, все ж таки, для нас це добре. Те, що воні самі зважилися на примусове в розривання соціальних зв’язків через розмежування транспортних потоків – нам на користь. Тим більше, натякає на те, що в їхній свідомості ми більше не є частиною їхнього соціального поля J.
Правда, я не знаю, чи так само радітимуть інші відрубані від сполучення країни – нагадаю, це Азербайджан, Казахстан і Таджикістан (щодо останнього – соромлюся спитати: а як будуть трудові мігранти потрапляти до Росії? геть засмітяться московські вулиці?).
А нам, зокрема, Укрзалізниці варто було б заопікуватися розвитком сполучення в західному напрямку. Бо наші потяги на закордон (Варшава, Берлін, Відень, Венеція, Софія, Будапешт, Бухарест, Прага) були підверстані під московські состави. І цим треба зайнятися якомога швидше.
Вони, до речі, не переставали їздити по землі “хунти”. І через бЕндеровське місто Львів кілька штук щодня їздило. Певнє не верталися. Бо бЕндерівці розбирали колії в лісі, хапали москаликів, кого тут же ж розстрілювали, а кого (тих, що молодші – в них м’ясо ніжніше й не таке тверде) смажили, коптили. Дітей у лісі розпинали. Що не з’їли – на консерви пропускали, на фарш. Тому я не дивувався, коли попри мої вікна вагони вже на Московію, назад йшли напівпусті (живу у Львові попри залізничну колію).