У 2002 році парламент Естонії ухвалив постанову, якою поставив знак рівності між радянським та німецьким окупаційними режимами для Естонії і закликав міжнародну спільноту дати радянському режиму таку ж оцінку, як він вже дав нацистському.
У ЗМІ тоді поширювався такий коментар цього рішення: член парламентской фракции Объединенной народной партии Эстонии, член Партии труда Тийт Тоомсалу. “По моему мнению нельзя было ставить нацистский и советский режим на одну доску, поскольку при советском режиме было сделано много хорошего для простого человека”
Така позиція напевно дуже поширена й в Україні, але насправді для неї нема жодних підстав.
Аби порівняти результати діяльності російського та німецького окупаційних режимів для “простої людини” в Естонії (чи Україні) хоча б приблизно, треба порівнювати подібні періоди часу. Україна та Естонія були під владою Москви кілька десятків мирних років, перед якими були роки придушення всякого спротиву – саме наслідком цього придушення стали мирні роки, мир трапився тоді, коли нема кому вже було чинити спротив. Німці просто не мали в Естонії (чи Україні) такого періоду часу – коли б всякий спротив було подолано і почався б мирний час під проводом окупанта, тож порівнювати просто нема чого. Це не кажучи про те, як добре було від радянської влади тим “простим людям”, які брали участь у спротиві радянській окупації або вважалися радянським режимом такими, хто моли б чинити такий спротив — мільйони людей, які втратили життя, здоров*я, свободу, майно, змушені були емігрувати. Аргумент про блага для “простих людей” зручно виносить таких людей за дужки — адже такі люди за визначенням, оскільки вони протиставляли себе “владі” (або принаймні “владі” це здавалося), вже не є “простими” в очах тих, на кого даний аргумент мав би діяти.
Продовжуючи аналогію, за нацистського режиму для “простої людини” в Німеччині у довоєнний час було зроблено немало “доброго”, мабуть не менше ніж для радянської “простої людини” в СРСР за відповідний проміжок часу – але в Німеччині хіба маргіналам спаде на думку використати це для виправдовування, відбілювання нацистського режиму. Тоді як для Росії та її союзників використання подібного аргументи для відбілювання радянського режиму є абсолютно природним, мейнстрімом.