Поспілкувався з мудрими людьми, почитав мудрих та не дуже матеріалів, і хочу трішки вам написати висновків по темі: чому у нас весь час є протиріччя всередині країни?
Маємо два бачення того, як Україна повинна відбиватись від Росії. Давайте їх назвемо так: помірковане (розум над емоціями) і радикальне (емоції над розумом). За помірковане пишу весь час – це коли присутнє усвідомлення наявних ресурсів (підготовлені воїни, озброєння, ППО, фінанси тощо) і співставлення їх з ресурсами агресора. Радикальне – це коли людина не бажає чути про будь-які перешкоди: ось ворог, ти його б’єш, усім, що під рукою, а то й просто голими руками. Потрібно розуміти, що завдяки саме таким Людям відбуваються перемоги там, де ну ніщо на них не вказує. Також потрібно розуміти що людей із таким світоглядом – меншість. З позиції радикальної стратегії – Порошенко повинен був би давно мобілізувати, приміром, 2 млн людей, оголосити військовий стан, розстріляти всіх, хто риг, комуніст та запустити рубилово проти москалів. З позиції поміркованої стратегії абсолютно зрозуміло, що ні 2 млн людей отак мобілізувати нема жодної можливості, і що військовий стан загробить економіку, спричинить хаос, а розстрілів не можна робити, тому що від нас одразу відвернуться союзники, де союзники – це фінансова допомога.
Отже, з позиції радикальної стратегії Президент, який НЕ дає добро розпочати загальноукраїнське рубилово проти кацапів – зрадник і ідіот. Це потрібно зрозуміти та змиритись – у Воїнів таке розуміння, і без таких хлопців неможливо успішно воювати: вони приклад героїзму у бою.
Ми, як більшість, усвідомлюємо, що при загальноукраїнському рубилову втратим мільйони, це все одно закінчиться якимось миром, і союзники, щоб зупинити безперервне кровопролиття та гуманітарну катастрофу, будуть вимушені погодитись на умови кацапів (у яких ресурси куди більші за наші), котрі скажуть – “Ну ви ж бачите, що коїться, давайте то зупинемо, поділимо інтереси (Україну) та розійдемось”.
З позиції радикальної стратегії війну можна виграти, з позиції поміркованої реалістичної зрозуміло, що таку війну виграти неможливо. Чому? Та хоча б тому, що, якщо б ми могли виграти війну проти РФ у прямому мордобої – РФ ніколи би на нас не напала. Росія на США чому не нападає – бо там у прямій схватці її розіб’ють і дуже швидко – все просто.
Отже, наш ворог знає – затягування часу, втягування ситуації у різні перемир’я, Мінськи, Кучми на перемовинах, ОБСЄ – все це дає нам шанс – ми уникаємо його сильної сторони – переваги над нами у можливостях воювати (а за той час він потерпає від фінансових втрат через санкції, а росіяни починають задавати питання, бунтувати). І все, що робить наш ворог – прагне вивести нас на єдину можливу для нього стратегію, яку хотів з самого початку: прямого зіткнення по нашій вині, чим би добився від союзників більше за нас не заступатись. Наш ворог прагне саме радикального варіанту від нас. Ось і виходить, що у даному бажанні позиції емоційного бойового крила України співпадають з бажаннями Кремля.
Що зробити, щоб в Україні думка меншості щодо стратегії оборони взяла гору над поміркованою думкою більшості? Елементарно: видати меншість за більшість. Через підконтрольні ЗМІ, маніпуляції, вкидування та надавання постійного ефіру саме представникам радикальної позиції, представникам популістів і представникам агентури. Прекрасний приклад – Савік на 112-му. Два в одному. Вам здається, що навкруги одна лише критика перемир’я та стратегії оборони? Ну так і є – бо ви чуєте тільки її через наші ЗМІ. Додатковий бонус – підніманням всього лайна, котре без сумніву у нас в країні присутнє (кадрів на всі посади кваліфікованих нема, баранів дофіга, корупції багато тощо) люди можуть не витримати і просто знести владу коротким військовим Майданом, що також відвертає союзників, позбавляє фінансування, а далі мордобій та поділ включно з втратою державності.
Отже, знову приходжу до старого прохання – інформаційний простір в Україні потрібно почистити. Я не хочу сказати, що хтось не має права писати свою думку, я хочу сказати, що це дуже небезпечно, коли в ефірі надається явна перевага радикальному погляду. Це нав’язування думки меншості може призвести до того, що більшість її прийме і будем ми ще років 70 мріяти, що колись у нас з’явиться той шанс на Незалежність, якщо з’явиться взагалі. Проходили вже подібне багаторазово. Сподіваюсь, зміг пояснити доступними словами. Думайте. Дякую за увагу.
весело
Бо не має ніяких позитивних змін.
Коли ми прочитали ім’я автора: “Львівський Батяр”, подумалось: “О, це мабуть належно розумна людина. Таке ім’я не носитиме абихто.
Коли ж ми прочитали заміточку “Інф. простір тра почистити”, то сильно розчарувались. Відчувається, що її автор не має герметичного світогляду. Десь якоїсь клепки.. теє… На всі 99% пише ніби правильно, але…
Недарма ж він сам причисляє себе до “більшости”. Їжачку ж відомо, що розумних людей значно менше, аніж…