Армія зсередини: досвід бережанського добровольця

–    Десь підсвідомо я давно готувався до служби в армії, бо навіть одяг вже довгий час купував собі лише військовий, – розповідає добровільно мобілізований Володимир Якимів. До мобілізації – приватний підприємець, керівник інформаційного центру «Береж Інфо». – Спочатку був активістом Революції Гідності, потім займався волонтерською діяльністю. Тож до армії був готовий, чекав лише формального приводу. І от якось ми з місцевим колишнім міліціонером посперечалися в Фейсбуці. Він написав: «Якщо ви такі патріоти, приходьте зранку у військкомат!». Це і стало останнім поштовхом.

У навчальному центрі в Старичах Львівської області Володимир уже два тижні. Служитиме, каже, до року чи до перемоги, – залежить, що настане швидше.  На своїй сторінці у Facebook щодня описує останні події.

–    Військових таємниць не видаю, адже, як журналіст, знаю, про що можна писати, а про що ні, – продовжує Володимир Якимів. – А от про побут, забезпечення, про «військову кухню» пишу. Потрібно розповідати людям, що насправді в армії робиться. Не скажу, що очікував тут чогось кращого чи гіршого. Адже в армії я не служив, тож і зараз чітких очікувань не було. Це дозволяє оцінювати все неупереджено. Скажімо, невдоволений тим, що я півтора, а деякі хлопці тут і більше двох тижнів байдикували. А також – тим, що й досі не всі мають форму, хоча обіцяли нею забезпечити. В міру сил намагаюсь впливати на ситуацію.

Далі пропонуємо щоденник Володимира, який він публікує на своїй сторінці у ФБ:
04.05.15

Нарешті! Нас почали вчити!
Не дивлячись на дибілізм нового тимчасового командування (грати в тетріс батареями і відділеннями на плацу), та перспективи переселення у 3й намет за 2 тижні – усі раді початку занять. Щодня по 8 год, крім неділі.
Ми, топогеодезисти, вчитемомось і на бУсолях, і на планшетах чи смартфонах з Андроїдом. Почали з вивчення топографічної мапи…
P.S. Дебальцеве було важливою командною висотою. Як і Широкіне, з якого можна планувати наступ на Маріуполь…

05.05.15

четвер 2, або Шо сі трафило (Чому я пропав з мережі на кілька діб)?
Пішов з обіду прогулятися – вивчати територію довкола табору. По GPS дійшов до річки. Надибав два закидані джерельця. Згадавши уроки Галина Проців, прийнявся розчищати їх. В процесі роботи з нагрудної кишені в джерельце випав телефон. Я замість витягти батарею, лише струснув воду і поклав у кишеню штанів…
Забігаючи наперед – відправив смартфон на тривалий ремонт, а в неділю у Львові придбав собі новий… Виявилось, вчасно – для занять з артилер.топогеодезії нам навіть зошитів не видали, не говорячи про смартфони чи планшети…
P.S. Ще писатиму окремо, та не можу не подякувати й тут родині, друзям і учням Тетяни Дубіч за художню і наукову літературу!

Велике переселення.
Якось так є, що артилерія досі не має постійного керівництва. Міняють від старшин до кер.дивізіону ледь не щодня…
Оце чергове чмо вирішило “прикольнутися” – зігнали усіх (!) на ранкове шикування з усіма речами (!) І тримали усіх 2 год. під дощем (це при тому, що більшість повірила воєнкомам, що нам відразу видадуть форму і взуття, то й приїхали хто в чому), переміщаючи нас то вправо, то вліво. Фокус в тому, що те чмо не могло на папері намалювати схему нових підпорядкувань і переселень, а мусіло бачити усіх перед собою!..
Нашу групу з 541 перейменували у 1041, переселили з 2го в 22й намет (в 13-му районі), призначили нового комбата – ми його “мухомором” прозвали…
P.S. Якось так виходить, що адекватні тут ті начальники, які через ‪#‎АТОпройшли. А ті, що не воювали за життя, чомусь хворіють “зоряною хворобою”…

06.05.15

Свято!
Не довго терпіли ми “мухомора” – зранку виявилося, що ми вже у 2й батареї. Новий комбат, новий старшина, ще хотіли нас в інший намет переселити – манічка у них: батарея має жити разом. Та ми не далися
Після шикування пішли в Немирів – прийняти душ (20 ₴) і випрати речі (30 ₴). Потім зустрівся з відвідувачами: приїхали дружина, сестра, друзі Alexandr Karanevych i Lubko Kuzyak. Привезли смаколиків, книги (моїх, з бібліотеки “Рідного міста”, від друзів і школярів ЗОШ #1), а також дитячі малюнки і плакати для воїнів, сувенірку…
Усім щиро дякую я і ще 22 “жителі” намету #22!
Смаколиками пригостив хлопців, та вони спершу на книги “накинулися”. Хлопцям з Бережан провів екскурсію по частині та полігоні, та й разом поїхали у Львів. А там було свято – 300 років Львівському пиву “1715”…
P.S. Більше читайте у блозі Караневича

ПРО ТИЛ.
Зранку все як завше – новий комбат, новий старший групи smile emoticon
Після шикування – заняття з бусолями на дворі, відпочинок, обід (щодня смаколики – хтось та й отримує передачі з дому по Новій Пошті)…
На обідньому шикуванні новий в.о.командира дивізіону зробив зауваження, чому в тапочках ходять. Усі загуділи: “А ви видали форму і взуття, щоб вимагати?! Ми тут вже до 3х тижнів своє взуття і одяг зношуємо – хто в чому приїхав, повіривши воєнкомам, що тут усе видадуть!..” Той заткнувся і розпустив нас на заняття…
Дістало оце й мене. Телефоную в Урядовий Контактний Центр 0800507309: автовідповідач укр., операторка укр: “Якщо ми займемся вашою проблемою – чекатимете відповіді від 5 до 15 днів, або дамо номер Міністерства Оборони”. Вибрав друге, телефоную 0444544136 в МінОборони. Москальський (!) автовідповідач, москалиха намагається знайти номер Тилового Забезпечення, просить зател. ч-з 5 хв. Тел.тричі. Уточнила ” азірівкою” скаргу, пообіцяла на ранок покласти міністру на стіл. Нарешті знаходить номер Забезпечення Тилу, диктує. Набираю 0444815904. Адекватний військовий із ТЗ приймає скаргу, уточнює особисті дані (от лише для чого йому військомат, з якого я призивався?) і обіцяє розібратися в ситуації. ЧЕКАЄМО…
P.S. Якось так трапилося, що перед вечерею нам видали… ні, не форму чи берці, а труси (середнього і великого розмірів усім) і фляги (на підсумках деяких – ґудзики з радянською зіркою)…

07.05.15

На уроках топогеодезії вчимо багато технічних термінів, якими не буду вас втомлювати. А от історії наших вчителів варті уваги.
Наша Армія мала 2 бази, солдати якої їздили Україною, обміряли координати і параметри нових об’єктів (напр. вежі мобільних операторів, нові будинки…) і подавали їх на базу в… Сімферополь, де формувалися оновлені військові карти України. Так, саме в ту в/ч, де пролилася перша українська кров під час анексії. Було вбито одного і поранено однокурсника нашого інструктора…
P.S. Що цікавого, то наші солдати уточняли усе, окрім східного кордону з РФ – туди їх ніколи не направляли…

ЧУДЕСА!
Якось так, чисто випадково, приїхав сьогодні в частину Камаз із формою та берцями. Почали видавати по групах…
Мало того, якраз перед обіднім шикуванням (15:00) почалася злива. То замість тримати солдат під дощем – перенесли шикування (саме святе в армії) на 16 год!
Також в нашій групі 1041 поки є 26 чол. 22 живе в одному наметі, 2 – в іншому, ще 2 – ще в іншому. Тож замість доселити до нас лише 2х (норма 24 чол.), комбат послухав нас і переселяє решту 4х разом в один намет поруч, який стояв досі порожнім…
Та найцікавіше: наш старшина сам піде на склад, перепише розміра форми, що залишилася, прийде він чи комбат (!) у наш намет і вияснить, що кому підійде. Для інших – вони організують поїздку в Старичі, де на складі – великий вибір (!) форми і берців…
P.S. Таки і в Армії чудеса трапляються

Свято!
Зранку на шикуванні один з нового керівництва, вистроїв 10 чоловік по списку. Виявилось, усі вони – Юрії. Тож він презентував їм якісь іконокнижки, привітав, а стрій тричі виголосив “Слава!”

Перший пішов…
У нашій групі, крім мене, є ще 2 добровільно мобілізованих.
Тарас (в цивільному житті – історик) із Чернівців був у Батальйоні “Луганськ-1”, та через півроку зрозумів, що підрозділи МВС перетворюються у справжніх “мєнтів”, причому в першу чергу – начальство. Розрахувався. Та дух рвався в бій, тож він пішов у військкомат і невдовзі потрапив сюди. Хоч і сподівався зразу на схід потрапити, або хоча б у десантуру, та вчиться разом з усіма…
Сергій (архітектор і альпініст) з Хмельниччини, захотів у розвідку чи снайпери. Пішов у військкомат, теж невдовзі потрапив сюди, але теж у групу топогеодезистів. До кого він тільки не звертався про перевод – “нуль на масу”. Почав прогулювати заняття, не приходити на шикування. Керівництво зреагувало, поговорили з ним, попросили написати рапорт. Написав приблизно таке: “Ваша армія говно. Мені воєнком тричі обіцяв, що я буду снайпером, а тут геодезію вчать. Тому йду сам в ‪#‎АТО. Прощавайте.”, кинув у “буржуйку” військовий квиток і з речами пішов з намету…
P.S. На самому початку розподілу в Старичах усі ми підписувались під відповідальністю за порушення військового кодексу. Але по закону лише через 3 доби можна “пропажу” вважати дезертиром. Та як бути з добровольцем – ніхто не знає…

Волонтерство живе!
Попри постійне збільшення фінансування Української Армії, мабуть є ще багато “чорних дир”, через які кошти не доходять до дальніх навчальних частин. Оце навіть навчальний підручник нам лише показали, і запитали, чи можуть якісь знайомі волонтери надрукувати їх…
Щиро дякую Інформаційному Центру ” Береж.інфо” (особливо Андрій Якимів) за допомогу – у вівторок надрукували 30 екз. “Довідника курсанта топогеодезиста ракетних військ і артилерії” (136 стор.) і надіслали “Новою поштою”, і вже сьогодні я отримав їх на КП в/ч п/п В4264. Також дякую Микола Проців за пісенник “Ангели Тебе Оберігають”.
P.S. Показували наші інструктора америкосам Перископічну Артилерійську Бусоль (ПАБ-2АМ). Вони довго шукали кнопки і місце для батарейки – ніяк не могли зрозуміти, як можна щось виміряти без електроніки. Це вони ще Далекоміра Подвійного Зображення (ДПЗ) чи Номограми Інструментального Ходу (НІХ) не бачили.

08.05.15

Не знаю, як там у Шведській чи Ізраїльській арміях, оце подумав щодо нашої майбутньої.
1. Проводити постійну мобілізацію:
– раз на 10 років терміном на 1 рік;
– раз на 5 років терміном на 6 місяців.
Таким чином кожен мужчина (при бажанні – і жінки) отримає кілька професій за життя. Звісно, військової професії, але думаю, що 95% з них – сумісні з цивільними.
А заодно відпочинуть від робочих чи сімейних напрягів wink emoticon
P.S. Ледь не забув:
2. Мобілізація має бути першочерговою для держслужбовців!
P.P.S. Оце отримаю військову професію топогеодезиста – то й на посаду начальника земельного відділу претендуватиму

09.05.15

На вчорашньому вечірньому шикуванні ми навіть гімн України співали!.. А сьогодні на ранковому – пом’янули полеглих у 2й світовій хвилиною мовчання, та прокричали тричі “Слава!” героям усіх армій, які воювали проти фашизму і тим, хто воює зараз проти рашизму…
Оскільки день сьогодні – банний, то заняття було скороченим. Потім – хто у Старичі, хто – в Немирів помитися…
На обідньому шикуванні “начальство” вигадало футбольний турнір між батареями. Не знаю як інші (в яких по 5-7 відділень), та наша 2-га “батарейка” (1,5 відділення) сказала, що не буде бруднитися після бані та й пішли по наметах – відпочивати до вечері…
P.S. Старшина “вибив” бензопилу, і пішло 2 наших дрова заготовлювати – запаси закінчуються, а ночі ще холодні…
P.P.S. Тепер ми і на такому “калькуляторі” (з другої світової) вміємо кути і координати визначати – НІХ називається.

У вихідний у Володимира знайшлася хвилька погуляти Львовом з дружиною Анастасією та сестрою Юлією

За матеріалами http://te.20minut.ua/