Перевага російської мови над рідною бєларуською у всіх сферах життя суперечить не тільки Конституції Бєларусі, втрата національної мови загрожує незалежності країни. У підготовленому правозахисним центром “Весна” статті – спроба ще раз звернутися до мовного конфлікту в Бєларусі й наголосити на важливості його вирішення.
Мова як засіб комунікації є об’єднуючою ознакою народу, фундаментом національної культури, національної самосвідомості та її передачі нащадкам. Поки живе мова, живе народ.
За даними ЮНЕСКО бєларуська мова відноситься до тих мов, яким загрожує зникнення. І справа тут не в несприятливих культурно-лінгвістичних обставинах або природній асиміляції. Те, що відбувається з бєларуською мовою – результат свідомої державної політики, спрямованої на знищення рідного слова в усіх сферах суспільного життя.
“Нечувана в світі державна мовна дискримінація білорусів має дуже тривалу історію, яка вимірюється не десятиріччями, а століттями,” – зазначає доктор історичних наук Леонід Лич і додає, що “так послідовно, як у Бєларусі, ніде більше така державна дискримінація мови не проводилося” .
Якщо говорити про сучасний історичний етап, то знаковою подією стало прийняття в 1990 році “Закону про мови”, який повинен був сприяти відродженню мови бєларуської нації. У 2-й статті Закону бєларуську мову проголошувалося єдиною державною мовою в Бєларусі, російська мова кваліфікувалася як «мова міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР“. Введення закону мав здійснюватися поступово, протягом декількох років. При цьому він не регламентував застосування мов в неофіційному спілкуванні.
З 1990 по 1995 рік бєларуськомовних видань було надруковано більше, ніж за попередні чотири століття. У середніх школах в 1994-1995 роках навчалася бєлоруською вже більше 75% учнів. Ставлення до бєларуської мови, як мови непотрібної, неспроможної, невжиткової, мови малоосвічених селян змінилося. Бєларуською мовою проводилися сесії Верховної Ради Республіки Бєларусь і багатьох міськрад, появлялося все більша кількість офіційних документів, поступово на мову переводилася діловодство. Бєларуською мовою заговорили і депутати, і міністри, і викладачі вузів, і виховательки дитячих садків. У бєларуської мови з’явилася перспектива поступового відродження та успішного розвитку.
15 березня 1994 перша Конституція Бєларусі оголосила бєларуську мову єдиною державною мовою нашої країни.
Проте вже через рік ситуація різко змінилася. Алєксандр Лукашенко, обраний в 1994 році першим президентом країни, ініціює референдум, в результаті чого повертає пострадянську символіку – герб і прапор, а бєларуська мова втрачає статус єдиної державної мови. Вводитьсядвомовність.
У 1998 році в “Закон про мови” вносяться такі поправки, які дозволили розпочати тотальну русифікацію, особливо в сферах освіти та державного управління. Закон дозволяв вести документацію російською мовою. Стаття 26 Закону про мови свідчить: “У Рэспубліцы Беларусь мовамі ў сферы культуры з’яўляецца беларуская і (або) руская мова”.
Таким чином були скасовані придбання незалежної суверенної бєларуської держави у вирішенні мовного питання.
Крім того, у міру наростання конфлікту між президентом Лукашенком і демократичною спільнотою країни, авторитарна ідеологія і пропаганда перетворили бєларуську мову з національної цінності в “опозиційне” явище, а її активних носіїв – у представників “5-ї колони”. Такий підхід стосувався не лише суспільно-політичного життя країни. У сфері культури бєларуська мова теж стало ознакою протистояння президентській владї.
Сьогодні в Бєларусі існує два професійних творчих об’єднання в літературі та журналістиці – офіційний і незалежний: Союз письменників Бєларусі і Союз бєларуських письменників, Бєларуський союз журналістів і Бєларуська асоціація журналістів. Для членів незалежних творчих об’єднань відносини з офіційними державними структурами носять обмежений характер – чиновники відмовляються давати журналістам коментарі або не допускають їх на офіційні засідання, письменники не отримують дозвіл на проведення заходів, зустрічей з читачами.
Практика заборони концертів, радіо- і телеефіру відносно ряду бєларуськомовних груп і виконавців використовувалася владою країни в 2004 -2007 роках і відновилася в 2011 році. Існували навіть “чорні” списки діячів культури, згадка про яких в державних ЗМІ була небажана. У березні 2011 року один такий список без підписів і печаток став відомий широкій громадськості, його помістив у своїй обліковці співробітник однієї з радіостанцій. Отримати “забороненим” музикантам в місцевих держорганах гастрольне посвідчення було малоймовірно, але і заплановані концертинерідко зривалися. Ще одна ознака явної русифікації – це вивіски, на яких написані назви вулиць у містах. До 2010 року в Бєларусі назви географічних об’єктів (областей, міст, сіл, вулиць і т.д.) взагалі законодавчо не регулювалися. Тільки в Мінську назви вулиць написані бєларуською, в обласних центрах зовнішня оформлення вулиць у своїй більшості російськомовне.
Якщо ж торкнутися питання міської топоніміки глибше, то тут проявляється спадщина насамперед радянської епохи. Як приклад, аналіз “персоніфікованих” вулиць Гомеля, другого за величиною міста країни: 69 вулиць з 209 названі на честь героїв Великої Вітчизняної Війни, 50 – революціонерів (при цьому тільки 22 з них мають відношення до Гомеля чи Бєларусі), 37 – діячів культури (8 пов’язані з бєларуською культурою), 11 – діячів науки (2 народилися і працювали в Бєларусі), 7 – особи дожовтневої політичної та військової історії (2 мали стосунок до Бяларусі, але негативний), 7 вулиць носять імена міліціонерів, що загинули при виконанні службових обов’язків, 6 вулиць названі на честь радянських льотчиків і космонавтів (1 пов’язаний з історією Гомеля).
У той же час, домогтися належного вшанування пам’яті всесвітньо відомого творця, Народного письменника Бєларусі Васіля Бикова в столиці громадськості так і не вдалося, незважаючи на зібрані 105000 підписів громадян. Ще в 2010 році підписні листи за присвоєння одній з вулиць міста імені білоруського класика були передані в Мінгорісполком(міський виконавчий комітет Мінська). Але це не дало ніякого результату, оскільки Васіль Биков не підтримував авторитарну ідеологію, виступав проти політики русифікації в Бєларусі. Аналогічна ситуація відбувається зараз з вшануванням пам’яті Народного поета Бєларусі Ригора Бородуліна, номінанта на Нобелівську премію в галузі літератури.
Сьогодні бєларуська мова фактично витіснена з суспільного вжитку, це стосується державного управління, освіти, судочинства, діловодства. І це не дивлячись на те, що за даними переписів і сьогодні більше половини населення країни вважає рідною саме бєларуську мову.
Так, в 1989 році бєларуську мову рідною назвали 65,6% населення країни, після декількох років бєларусизації в 1999 – вже 73,7%, а під час перепису 2009 року тільки 53% респондентів.
Основним показником того, що бєларуська мова не є повною мірою державною, а має декоративний статус – це відсутність на ній законів та інших нормативних актів. Всі Кодекси в Бєларусі прийняті російською мовою, а оскільки офіційного перекладу бєларуською немає, то формально судді, як і інші суб’єкти процесу, не мають права довільно перекладати норми закону. Таким чином, відсутність законотворчості бєларуською мовою є серйозною перешкодою для захисту і відстоювання своїх інтересів для бєларуськомовних громадян у суді та інших державних органах.
Так, на правовому порталі pravo.by неможливо знайти нормативно-правові акти державною бялоруською мовою, ресурс містить поточну інформацію російською та англійською мовами, а тексти нормативно-правових актів та законопроектів розташовуються на ньому виключно російською . За даними Білоруського Гельсінського комітету, в еталонному банку правової інформації близько 200000 законодавчих актів і тільки 3,1% нормативної документації – бєларуською . У 2014 р Радою Міністрів прийнято тисяча двісті дев’яносто сім постанов, з них на білоруській мові – тільки 170, що складає 13%. У 2014 з усіх законів, прийнятих Палатою представників, державною бєларуською мовою були прийняті тільки 2. Правління Національного Банку Республіки Білорусь в 2014 прийняло лише 9 постанов бєларуською.
Громадські та правозахисні організації неодноразово зверталися в різні державні установи, щоб звернути увагу на проблему мовної дискримінації. Так, Товариство бєларуської мови закликала Палату представників Національних зборів Бєларусі з 1 вересня 2014 всі закони та інші нормативні правові акти Національних Зборів Республіки Бєларусь відразу приймати двома державними мовами, а також зробити офіційний переклад чинних законів, які були прийняті тільки російською мовою , на державну бєларуську мову і опублікувати їх у передбаченому законом порядку.
Юридичний експерт Бєларуського Гельсінського Комітету Гарі Паганяйла у своєму зверненні просив Конституційний суд Бєларусі розібратися з невизначеністю реального статусу бєларуської мови, були запропоновані 25 пунктів, що обґрунтовують необхідність виправлення в мовному законодавстві прогалин, виключення в ньому колізій і правової невизначеності.
У свою чергу заступник голови ПЦ «Вясна» Валентин Стефановичзвертався до Конституційного суду Бєларусі, а також у Палату представників, Раду Республіки, Верховний суд, Вищий господарський суд, Раду Міністрів і Адміністрацію президента, які відповідно до ст.116 Конституції має право направляти пропозиції до Конституційного суд у про відповідність законів нормам Конституції, з проханням визнати ст. 7 Закону “Про мови в Республіці Білорусь” такою, що не відповідає Конституції і запропонувати Палаті представників Національних Зборів внести зміни до цієї статті, законодавчо закріпивши обов’язок державних органів видавати всі нормативно-правові акти (включаючи тексти законопроектів)двому державними мовами – бєларуською та російською.
Однак відповіді носили або формальний характер – голова Постійної комісії з освіти, культури і науці Палати представників Геннадзь Пальчик не побачив підстав для звернення до Конституційного Суду, або просто вражали – начальник головного державно-правового управління Адміністрації президента А.Ф. Мaцельскі пропонує користуватися перекладом на іменці Національного центру правової інформації, а в Раді республіки взагалі вважають, що держава має право вибору, якою мовою видавати нормативно-правові акти.
Що стосується перекладу, то за інформацією начальника управління редакційно-видавничої роботи Національного центру правової інформації (НЦПІ) Наталії Суділовської, на сайті правової системи “Еталон” передбачається автоматичний переклад законів на білоруську мову. Однак ці переклади не є офіційними, в них багато помилок і безглуздостей. До того ж онлайн система “Еталон” платна. Якщо ж у громадянина на це коштів немає, Наталія Суділовська радить записатися в публічну бібліотеку, де сервісом можна скористатися безкоштовно.
У зв’язку з останніми геополітичними викликами (агресивна політика Росії щодо України і Грузії), риторика вищого керівництва країни поступово змінюється, але далі цього справа не йде. Так, у січні 2015 голова Конституційного суду Пьотр Міклашевич заявив, що вважає за доцільне видавати закони бєларуською та російською мовами. Але ніяких конкретних дій для цього не робиться.
Незважаючи на те, що відповідно до ст. 26 Закону Республіки Бєларусь “Про державну службу в Республіці Бєларусь” та ст. 4 Закону “Про мови” держслужбовці зобов’язані володіти двома державними мовами, ця норма в діловодстві та судочинстві практично не працює.
Заклади освіти як перша сходинка в напрямку повноцінного існування бєларуської мови, його володіння громадянами країни мали б виконувати цю функцію, виховувати повагу до національних цінностей, історії та культури бєларуського народу.
Але, на жаль, з кожним роком ситуація у сфері освіти тільки погіршується. У дитячих садках і середніх школах бєларуська мова майже не звучить. Недостатня кількість годин вивчення бєларуської мови, закриваються бєларуські школи.
І якщо раніше деякі предмети викладалися виключно бєларуською мовою, то в 2006 році, коли міністром освіти був Аляксандр Радзьков, відбувся перехід викладання таких предметів, як історія і географія Бєларусі на російську мову, хоча раніше вони викладалися бєларуською. Вимоги ж громадськості повернути бєларуську мову цим предметам позитивних результатів не дають. У 2012 році тодішній міністр освіти Бєларусі Сяргей Маскевіч запевняв, що “завдання вже поставлене і ми будемо прагнути до того, щоб вже з нового навчального року бєларуська мова повернувся на уроки з історії та географії рідного краю“.
Минуло три роки – жодних змін. І ось вже новий міністр освіти Міхаїл Журавков припустив, “що ми прийдемо до того, що у нас більше половини предметів буде білоруською мовою”. Через три місяці на прес-конференції в Мінську заступник міністра освіти Раїса Сідаренко заявила, що Міністерство освіти не буде «силовим методом» переводити викладання шкільних предметів на бєларуську мову.
Русифікація в сфері освіти прогресує. Ось тільки деякі дані.
За інформацією Національного статистичного комітету, у вищих навчальних закладах Бєларусі російською і бєларуською мовою, хоча це міг бути один предмет з усього навчального циклу, в 2014/2015 навчалися понад 149000 студентів – це 41%, російською мовою – близько 212 000 – це 58%.
Бєларуською мовою навчалися 300 студентів – це 0,1% від загальної кількості, в 2013/2014 їх було 600, а в 2012/2013 – 700, що становило 0.2%:
У дошкільних закладах освіти бєларуською мовою виховувалися 43000 дітей (10 %).
Російською мовою – майже 368 000 дітей – 90%.
Цифри по установам загальної середньої освіти в динаміці відображені в наведеній нижче таблиці: кількість учнів, які вивчають всі предмети на білоруській мові за чотири роки знизилася з 19% до 14%:
У 2001-2002 навчальному році кількість учнів, які отримують середню освіту бєларуською мовою, становила 400869 осіб проти 135 100 в 2014/2015.
Тільки з 2010 року по 2015-й рік кількість бєларуськомовних учнів зменшилася на 43000. Слід зазначити, що в основному білоруські школи залишилися в сільській місцевості, але з кожним роком вони поступово скорочуються внаслідок низької укомплектованості учнями, а дітей переводять у більші школи, навчання в яких часто ведеться російською .
У містах ситуація з викладанням бєларуською мовою в школах катастрофічна. Немає жодної повністю бєларуськомовної школи в обласних центрах чи в інших великих містах країни.
У двохмільйонному Мінську тільки 5 гімназій і 1 школа згідно своїх статутів мають бєларуську мову навчання.
У Гродно в 2014/2015 разом у двох школах та гімназії вчилися бєларуською 26 дітей. Двадцять років тому близько 80% шкіл в Гродно були бєларуськими. Після референдуму 1995 про рівний статус російської і бєларуської мови, ситуація різко змінилася на користь російської.
У Могильові -один клас з бєларуською мовою навчання, в якому одна учениця.
У Вітебську і Гомелі бєларуськомовні класи взагалі відсутні.
У Бресті вперше в цьому 2015/2016 навчальному році відкрили клас з бєларуською мовою навчання, що складається з чотирьох хлопчиків. Спостерігається тенденція скорочення кількості бажаючих складати мовний тест бєларуською. У 2015 році – на 3% менше порівняно з 2014 роком.
Також скорочується кількість абітурієнтів, які обрали бєларуську мову на центральному тестування. У 2015 році бєларуську мову здавали тільки 24% випускників. 76% випускників шкіл здавали російську мову. Ще 8 років тому, в 2007 році, співвідношення було значно ближче: 42% випускників здавали тест з бєларуської мови і 58% з російської.
За останніх п’ять років (2012-2015) більш ніж в два рази скоротили набір на бєларуську філологію.
У 2010 році БГУ на денну форму навчання набирав 60 студентів (48 бюджет і 18 на платній основі).
У 2012 – 25 (відповідно 20 і 5).
У 2015 вже тільки 20 і тільки на бюджет.
У 2015 році на китайську філологію в БГУ набір вище бєларуської – 30 місць, з них 10 бюджетних та 20 на платній основі.
У Бєларусі не існує установи вищої освіти з бєларуською мовою навчання. 20 років тому Товариства бєларуської мови за допомогою експертів розробила концепцію національного університету, де викладання велося б бєларуською мовою, і зібрала 50 000 підписів за його створення. Однак ця ініціатива не була підтримана на державному рівні.
Скорочуються наукові дослідження і популяризація бєларуської мови та літератури. У 2008 році дві окремих установи Академії наук: Інститут мовознавства імені Якуба Коласа та Інститут літератури імені Янки Купали об’єднали в один – Інститут мови та літератури імені Якуба Коласа і Янки Купали. Це об’єднання призвело до скорочення кадрів вчених і однозначно НЕ підняло наукові гуманітарні дослідження на якісно новий рівень. А в 2012 році ліквідували ще одну самостійну одиницю – Інститут мистецтвознавства, етнографії та фольклору імені Кандрата Крапіви, утворивши нове об’єднання Центр досліджень білоруської культури, мови та літератури. Зараз ці інститути існують у складі Центру в якості філій.
Частка бєларуської мови на національному телебаченні і радіомовленні мізерна, в країні немає жодного бєларуськомовного телеканалу.
За даними Белстату, в 2013 році в Бєларусі російською мовою було видано 82,8% книг і брошур, бєларуською – 10,1%.
Виходило 654 газети, з них бєларуською – 189. Насправді ж часто такі газети мають тільки бєларуськомовну назву, а журналістські матеріали і рекламу розміщують російською.
З 921 журналу бєларуською мовою випускалася 133, і щодо мови та ж ситуація, що і з газетами. Так, назва суспільно-політичного та науково-популярного журналу адміністрації президента «Беларуская думка», але всі матеріали на ньому виключно російською.
Бєларуською зовсім не випускаються художні стрічки.
Далеко не в кожному музеї країни можна замовити екскурсію бєларуською мовою. Аудіо-гіди могли б певною мірою вирішити цю проблему, але, за рідкісним винятком, в музеях та їх немає.
Не кращим чином виглядає ситуація з бєларуськомовною рекламою. І хоча багато світових брендів стали використовувати в рекламі своїх товарів і послуг бєларуську мову, за деякими підрахунками, частка бєларуськомовної реклами в нашій країні не перевищує 1-3 відсотків.
У той же час згідно з дослідженням міжнародного агентства соціальних та маркетингових досліджень МАСМІ, замовником якого виступила громадська кампанія «Будзьма!»: 56% бєларусів позитивно оцінюють бєларуську мову в рекламі, 60% підтримують використання рідної мови в оформленні міст і вітрин.
З 1 липня 2010 року в Бєларусі діє постанова «Положення про порядок функціонування інтернет-сайтів державних органів і організацій», яким визначено порядок функціонування офіційних сайтів республіканських органів державного управління, місцевих виконавчих і розпорядчих органів, інших державних органів і державних організацій. У пункті 3 даного документа міститься вимога про подання інформації на державних мовахРеспубліки Бєларусь, а при необхідності також на одній або декількох іноземних мовах.
Аналіз результатів моніторингу представленості інформації на 45 офіційних іменок державних органів і організацій, проведеного Центром правової трансформації Lawtrend, показав, що жоден з них не має повноцінної бєларуськомовної версії. Лише 8 іменок мають бєларуськомовні версії, які в більшості випадків є урізаними варіантами російськомовних і представляють тільки частину обов’язкових для розміщення категорій інформації.
Бєларуська мова майже повністю відсутня в роботі всіх інших державних законодавчих, виконавчих органів: у міліції й прокуратурі, в міністерствах і державних комітетах, в президентській вертикалі влади.
Мовна стандартизація в рамках ЄврАзЕС ще більш обмежила права бєларуської мови на товари, що виробляються в Бєларусі.
Для виправлення катастрофічного становища з бєлоруською мовою в Бєлорусі потрібна спеціальна комплексна державна програма порятунку бєларуської мови, яка передбачала б кардинальні зміни в державній політиці русифікації, проведеної сьогоднішньою владою Бєларусі.
Бєларуській мові необхідна державна підтримка, інакше вона загине.
Переклад здійснено за текстом наданим Беларускае Радыё Рацыя
переклад: Володимир Ханас