Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції підтримав Законопроект №4038а “Про захист викривачів інформації”. Рішенням комітету документ схвалено до розгляду у Верховній Раді і, як сподіваються розробники, він буде прийнятий у першому читанні під час осінньої сесії парламенту.
Депутати, які входять до складу комітету, загалом підтримали законопроект, наголосивши, що захист викривачів є важливою складовою боротьби с корупцією в Україні, і що держава повинна гарантувати їх безпеку. Втім, деякі механізми, на думку комітету, мають бути доопрацьовані.
Якщо закон приймуть, в Україні буде створено механізми захисту людей, які володіють суспільно важливою інформацією про злочини, що відбулися, або мають відбутись. Насамперед, мова йде про людей, які хочуть повідомити про корупційні дії, але не тільки — також про розкрадання, виробництво товарів, що шкодять здоров’ю, лікарську недбалість, порушення прав людини, зокрема катування, порушення свободи слова тощо. Наразі такі викривачі інформації піддаються репресіям на роботі, їх звільняють, звинувачують у наклепі, погрожують і інше – закон зробить це неможливим. Людина, яка отримує статус викривача, отримує разом із тим імунітет від звільнення, скорочення, зменшення зарплати, змін умов праці та інших «трудових» методів впливу. Також викривача не можна притягнути до відповідальності за розкриття інформації, чи за збитки організації від наслідків розкриття. За бажанням викривача, він може лишитись анонімним, і – важливо – розкриття його особи стає злочином.
Закон передбачає створення для викривачів трьох каналів передачі інформації — внутрішнього (спеціальний підрозділ в установах), регулярного (через правоохоронні органи, НАЗК, НАБУ, Уповноваженного ВРУ з прав людини) і зовнішнього (через ЗМІ та громадські організації). Який би канал не вибрав викривач, він матиме однаковий захист від переслідувань. Зі свого боку, Уповноважений ВРУ з прав людини, згідно закону, має вести закодований реєстр справ викривачів та надавати їм увесь необхідний правовий захист.
“Зараз в суспільстві поширена така думка: якщо ти викриваєш злочин на роботі, місці навчання, несення служби, перше, що про тебе подумають: “Ти стукач, ти йдеш проти системи, ти не захотів “по-людськи”, а крім того, на тебе спускають всіх собак через всі ці легальні механізми, тебе звільняють через “скорочення штатів”, чи тому що ти “поганий працівник”, подають дифамаційний позов і т. д., — розповідає співавторка законопроекту, кандидат юридичних наук, член коаліції “Ініціатива 11” Оксана Нестеренко. — Ми говоримо, перш за все, про людей, які працюють і хочуть позбутись злочинності в себе на роботі. Вони й зараз розкривають злочини, але потім за це страждають. Я вважаю, що це питання моральності суспільства. Ми повинні захистити цих людей”.
Але крім трудового чи юридичного захисту, закон передбачає для викривача й фінансовий захист і соціальні гарантії. У випадку неможливості збереження роботи така людина отримає від держави компенсацію за втрату роботи або зарплати. А якщо внаслідок наданої викривачем інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам, до бюджету було повернуто кошти, викривач отримає грошову винагороду в розмірі 10% від цих коштів.
Юристи коаліції “Ініціатива 11”, які розробляли законопроект, спирались на кращі практики захисту викривачів, що вже довели свою ефективність в інших країнах, зокрема в Австралії, США, Великій Британії, ЮАР, Боснії та Герцеговині та інших, де теж законодавчо захищають викривачів. Схвалює український закон, наприклад представник Центру відповідальної демократії LUNA (Боснія та Герцеговина) Боян Баіч та один із розробників стандартів в сфері захисту викривачів міжнародних неурядових організацій Тransparency Іnternational та Blueprint for free speech Марк Ворс.
“Для нас дуже важливий саме досвід Боснії, країни, яка має таке ж посткомуністичне суспільство, яке свого часу дуже потерпало від корупції, – каже Оксана Нестеренко. – Для України, де корупція стала системною, зараз дуже важливо удосконалити антикорупційне законодавство, зробити його якомога більш сучасним і всеохоплюючим. І взагалі – не дати знищити процес боротьби з корупцією, який зараз, на мою думку, під загрозою. Якщо ми не можемо, наприклад, забезпечити фізичний захист деяких викривачів через банальну нестачу ресурсів, це не означає, що ми не повинні захищати інших людей. Неможливо корупцію перемогти одним законом, треба йти крок за кроком”.
Як обіцяють розробники законопроекту, після внесення запропонованих комітетом зауважень, документ в найближчий час буде подано до прийняття у першому читанні депутатами Верховної Ради України.
Довідка:
Розробники законопроекту – група правників із різних громадських організацій, об’єднаних в коаліцію “Ініціатива 11”. Ініціатором створення коаліції виступили учасники ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”, Центр демократії та верховенства права, Blue print for free speech, CenterUA, Центр протидії корупції.
Коаліція “Ініціатива 11” створена для розробки ефективного механізму для захисту викривачів. Це, на думку членів “Ініціативи 11”, призведе до поліпшення в усіх аспектах політичного та суспільного життя шляхом заохочення свободи вираження думок, забезпеченні прозорості в уряді та запобігання корупції в Україні. Назва походить від статті 11 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в якому проголошується звільнення від юридичної відповідальності викривачів інформації. Втім, говорять правники, ця стаття так ніколи і не запрацювала на повну міру, адже не вирішувала проблеми захисту викривачів.
Співавтор законопроекту – Оксана Нестеренко, кандидат юридичних наук, експерт ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”, виконавчий директор Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції в Україні Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Законопроект №4038а зареєстрували у Верховній Раді 20 липня 2016 року народні депутати: Світлана Заліщук (БПП), Сергій Лещенко (БПП), Мустафа-Масі Найєм (БПП) Олена Сотник (Самопоміч), Дмитро Добродомов (позафракційний), Борислав Береза (позафракційний), Леонід Ємець (Народний фронт), Оксана Юринець (БПП), Юрій Дерев’янко (позафракційний), Ігор Луценко (Батьківщина), Ярослав Маркевич (Самопоміч), Ганна Гопко (позафракційна), Іван Крулько (Батьківщина), Сергій Кіраль (Самопоміч), Віктор Чумак (позафракційний).