Особливості “добровільного” об’єднання територіальних громад в зоні АТО. “Що це було?”
“Якщо будь-якого керівника місцевої влади на Донбасі потерти наждаком, то під захисним шаром ми побачимо ярого “регіонала”…”. А саме риги привели війну на Донбас…
Результати волевиявлення Кіндратівської громади на Донеччині, щодо створення територіальної громади, не сподобалися місцевій владі. Виникло протистояння. І це нормально, бо тут з’ясовуються відносини: влада – народ! Але все це потрібно робити ПО ЗАКОНУ!
Виконуючі настанови закону Про добровільне(!) об’єднання територіальних громад, – люди встряли в плутану сітку радянського адміністративно-територіального розподілення, де пів села Кіндратівка опинилася в місті Дружківка, а частина Дружківаки відділена і не має загальних меж з основним містом через землі тієї ж Кіндратівки. Про що думали комуністи, коли таке каламутили? Тут більше підходить питання: чим думали? Мабуть, як завжди не головою…
Якщо по всій Україні території сіл і міст складалися історично і мало змінювалися, то на Донбасі зовсім інша картина. Спочатку все було поділено іноземцями-капіталістами, які фактично й розбудували Донбас в кінці ХІХ століття. А з, так званою, радянською індустріалізацією сюди прийшли величезні, як зараз кажуть, державні інвестиції. Заради будівництва заводів, фабрик і шахт територію краю ділили під їх розміщення так, як було потрібно для індустріального комплексу того часу. Тому так і вийшло, що частина міста могла опинитись анклавом десь у чужому районі, а частина села знаходитися в сусідньому місті.
І тут вступає в дію закон про децентралізацію. Уявіть собі, в якому стані опинилися ті громади? Як простій людині розібратися в цій зліпленій з строкатих клаптів ковдрі, коли навіть місцева влада і спеціалісти до кінця не розуміють що відбувається і що робити?
В дружківсько-костянтинівському регіоні північного Донбасу виникла чудна колізія. Місто Дружківка захотіло створити свою громаду і приєднати до себе всі сільські громади, розташовані навколо. Але одна з тих сільських громад на своєму сході, проведеному по закону, більшістю голосів відмовилась приєднуватися до Дружківки. Більш того, запропонувала всім сільським громадам зробити одну велику об’єднану – сільську громаду. І от тут почалося…
Мер Дружківки Валерій Сергійович Гнатенко, голова Костянтинівської Райдержадміністрації Володимир Олександрович Маринич і всі їхні підлеглі в один голос заявили на всіх зібраннях, нарадах, сесіях і зборах, що начебто Верховна Рада затвердила план об’єднання громад по всьому Донбасу. Згідно цьому плану саме до Дружківки і повинні приєднатися всі ті села північної частини Костянтинівського району. Все! – кажуть вони, – питання вирішене і обговоренню не підлягає.
Та чи правдою є все те, що ми чуємо від тих представників влади? Після розмови з керівництвом Донецької ОДА складається думка, що це неправда! Так, є попередні орієнтовні плани, дорожні карти, які повинні діяти, як підказки для влади і пропозиції для громад. Але останнє слово в цьому процесі за громадами, тому, що закон визначає об’єднання громад, як добровільний процес, і тільки громади, діючи строго по закону повинні визначитися як і з ким об’єднуватися. І процес цей повинен тривати до 1 липня 2017 року.
Головне, щоб цей процес проходив згідно з законом, щоб чітко виконувалися процедура і регламент всіх дій. Закон повинен бути попереду всього.
Що ж відбувається насправді? Наведемо ось такий приклад.
На початку вересня в селі Кіндратівка пройшов схід мешканців трьох сіл, які входять в склад сільради. Ми слідкували за перебігом подій, моніторили ситуацію. Форум пройшов в рамках закону, були витримані всі вимоги щодо проведення таких заходів. Але результат пішов у розріз з думкою місцевої влади. Мешканці Кіндратівської громади відмовились від об’єднання з Дружківкою, яке їм наполегливо нав’язувалось.
Приїхали “сватати” Кіндратівку і отримали “гарбуза”
Місцева влада, яка вже встигла відзвітувати в область, що все йде по плану, – вирішила виправити ситуацію і розвернути її на свою користь. Тобто відновити «статус-кво». Але робити все наші донбаські мери і голови РДА привикли чисто по нашому, по донбаському, типа «батя, я стараюсь».
Пригадаймо, що саме на Донбасі на виборах Януковича і партії Регіонів були вигадані такі дієві прийоми, як «каруселі», «вброси», «голосування на дому», «підвоз і развоз голосуючих по ділянкам» і багато іншого. І дружківсько-костянтинівська влада, не мудруючи лукаво, вирішила діяти своїми старими випробуваними регіональними методами.
На 4 листопада 2016 р. було назначене зібрання громади села Кіндратівка (без Куртівки й Осикового, які теж входять до цієї громади). Об’яв і повідомлень про схід, які по закону повинні були сповістить громаду про це, не було зовсім. А «ініціативна група», яка збирала людей, подала свою заявку у сільраду за одну годину до заходу.
Несподіваністю для організаторів виявилося присутність на зібранні великого числа засобів масової інформації. Це й обласний телеканал ДоТеБе, Донецьке обласне громадське телебачення, Костянтинівська газета «Провінція» і Дружківська «Наша Дружковка». Четверта влада діє в регіоні поки що безвідказно.
І ось всі представники медіа прибувши на 16-00 до сільського клубу, де проводився захід, своїми очами побачили і зафіксували такий знайомий нам, донбасівцям, процес підвозу «потрібних» учасників – КАРУСЕЛІ!
https://www.youtube.com/watch?v=_2GH1yNVXEM
https://www.youtube.com/watch?v=mzylxpJQFC0
https://www.youtube.com/watch?v=AllSjPzSb5E
А далі пішло по наростаючій: брехня, брехня, брехня й брехня. І лилася вона саме з вуст влади. Не дивлячись на те, що секретар сільради вийшла до мікрофону і зачитала витяги з регламенту сільради, які тут були порушені, голова Костянтинівської ОДА Володимир Маринич сам особисто почав вести зібрання.
https://www.youtube.com/watch?v=5LTL0u-R4l8&feature=youtu.be
Побачивши, що Маринич не може втримати лінію ведіння заходу, йому на допомогу вискочила колишня селищна голова Ольга Зуб. Вона намагалася на попередньому зібранні створювати безлад, коли побачила, що йде до того, що проголосують проти Дружківки. До речі, – вона не є членом Кіндратівської громади.
https://www.youtube.com/watch?v=EwEDteHV7m4&feature=youtu.be
Звезені автобусами бабці кричали за своє. Але та, не чисельна частина громади, яка випадково узнала про зібрання та й прийшла – не здавалася! Маринича обвинуватили в порушенні прав людини.
https://www.youtube.com/watch?v=XSHmHWnjYvA&feature=youtu.be
Лунали призиви викликати в зал СБУ!
https://www.youtube.com/watch?v=16KTqlXOWPM&feature=youtu.be
В залі зовсім не було молоді. А це паганий показник. Влада знову руками обдурених нею ж пенсіонерів, запихає громаду в вигідні владі рамки. Ці бабці проживуть не довго, бо вже пожили на світі і мають похилий вік, але те, що зроблено їхніми руками ще довго будуть розхльобувати молоді…
Зібранню на було видно кінця. І тут в бій вступила важка артилерія. Слово взяв мер Дружківки Валерій Гнатенко. Він давно поглядував на годинник. Була п’ятниця, робочий день закінчився, в кінці робочого тижня його звичайно чекали інші, більш приємні заходи. Валерій Сергійович вчергове перебрав на себе головування зібранням. Він показав якусь папку, яку назвав “меморандумом”, але в руки її нікому не давав. Сказав, що згідно цього документу, якщо всі приєднаються до Дружківки, то все буде добре. І це вже прогрес, бо на сесії в Олексієво-Дружківці на запитання, як ми будемо жити після об’єднання. Він сказав: «Хуже жить не будете…».
Потім він звернувся до привезених з Дружківки на автобусах бабульок: «Хто за те, щоб приєднатися до Дружківки?». Всі присутні були приголомшені і шоковані. А бабульки дружно заверещали – «Да-а-а-а!», і підняли руки. Якісь (необрані) люди начебто щось рахували, а Валерій Сергійович оптимістично підсумував: «Единогласно!», і у супроводі світи, пішов до виходу.
https://www.youtube.com/watch?v=kwTgzyM2-Yo&feature=youtu.be
Не будемо гадати, чий план виконували Валерій Сергійович і Володимир Олександрович. Може Жебрівського? Може Колеснікова? Може якийсь свій, особистий? Головне, щоб не Суркова…
Я не знаю, як кваліфікувати все те, що відбулося, але місцева влада на Донбасі показала, що не змінила своїх методів роботи. В душі всі вони залишилися затятими регіоналами, з їх методами роботи, зневагою до державних законів і подвійною мораллю. Якщо люди можуть так відкрито й цинічно нехтувати законами, то можна уявити, як же вони управляють своїми містами й районами? І чи будемо ми колись жити під таким керівництвом краще, ніж тепер?
Євген Шаповалов – голова постійної депутатської комісії з з контролю за дотриманням законності Олексієво-Дружківської селищної ради.