Матеріали цього дослідження були використані для підготовки законодавчого акту “Russian Cyber Intrusions Sanctions Act of 2017”, внесеного в Сенат США (примітка редактора)
Ендрю Вейсберд, Клінт Уоттс та Дж.М. Бергер, 6 листопада 2016
В своїй інформаційній війні проти Америки Росія одним лише Трампом не обмежиться. Війна тільки починається.
Навесні 2014 року нашими соціальними медіа-каналами пройшла прикольна подія. На сайті whitehouse.gov було розміщено петицію, щоб «повернути Аляску назад в Росію». Ця петиція швидко набрала десятки тисяч підписів. ЗМІ надрукували з цього приводу кілька статей, і вся історія була швидко забута.
Петиція нас зацікавила, і ми вирішили дослідити ті акаунти, що просували її в соціальних медіа. Ми виявили, що перш ніж вона привернула увагу журналістів, тисячі російськомовних ботів протягом кількох тижнів багаторазово твітували посилання на неї.
Але то колись. Нині, замість ігор з петиціями, російські онлайн мережі впливу зайнялися нашими виборами 2016 року. Багато людей, особливо прихильники Гіларі Клінтон, вважають, що Росія активно намагається посадити в Білому домі Дональда Трампа.
І на те є докази. Ряд фактів вказує на російську причетність: крадіжка електронного листування чиновників Національного комітету Демократичної партії та виборчої кампанії Клінтон, злами списків виборців та, можливо, виборчих машин, відверті похвали Путіна на адресу Трампа, а також дивні контакти Кремля з помічниками Трампа Полом Манафортом і Картером Пейджем.
Але більшість спостерігачів випускають головне. Росія не просто допомагає Трампу щоб всадовити його в Овальному кабінеті. Її зусилля радше спрямовані на розкол електорату, щоб Президент опинився без чіткого мандату на керування країною. Кінцева мета полягає в тому, щоб принизити і очорнити американську демократію. На жаль, ці зусилля приносять плоди.
Прагнення Росії посіяти недовіру до американської системи влади не є новим. Цю мету Москва переслідує від початку холодної війни. І стратегія її також не нова. З метою підриву американської демократії зсередини, «активні заходи» совєцького часу вимагали використовувати «силу політики», а не «політику сили». Але методи, які Росія використовує для досягнення цих цілей, є новими.
Ми відстежуємо російські інформаційні онлайн-операції з 2014 року, коли наш інтерес було збуджено дивною активністю, котру ми помітили вивчаючи масштаби онлайн джихадизму і сирійської громадянської війни. Щойно лиш експерти публікували якусь критику на адресу підтримуваного Росією Башара Асада, як організовані орди тролів починали атакувати авторів через Twitter і Facebook. Аналіз соціальних мереж тролів виявив десятки акаунтів, оформлених так, ніби вони належать привабливим молодим жінкам, котрі бажають обговорювати політику з американцями. При тому, декотрі з цих жінок видавали себе за працівників сфери національної безпеки. Ці акаунти виявилися «приманками», прив’язаними до інших облікових записів, що використовуються сирійською армією гакерів. Наведені вище три елементи працюють разом: тролі сіють сумніви, приманки завойовують довіру, а гакери (ми вважаємо) використовують кліки за сумнівними посиланнями перших двох.
Сирійська мережа не є самостійною. За нею ховаються тісно переплетені мережі, прив’язані до союзників Сирії, Ірану та Росії. Багато з цих мереж спрямовано на американських інакомислячих і на внутрішні екстремістські рухи, в тому числі на групи збройного спротиву (militia), білих націоналістів і анархістів. {А на чорних націоналістів хіба ні? – Щось тут чуваки недоговорюють. Чорні бунти у Фергюсоні, а особливо у Балтіморі, надто вже нагадували сценарії ДНР-ЛНР. – примітка перекладача}
Ця мережа працює і по сьогодні. Працює на повну потужність, руйнуючи впевненість американців у нашій системі правління. Протягом останніх 30 місяців ми відстежуємо понад 7000 облікових записів, а іноді й безпосередньо працюємо з ними. Трамп не є кінцевою метою Російської атаки супроти Америки, а лиш її початком. Ось що ми знаємо.
Російський підхід до соціальних мереж: «активні заходи» Радянського Союзу на стероїдах
Сполучені Штати та їхні європейські союзники завжди ставили міждержавні стосунки в основу своїх міжнародних стратегій. Зусилля радянської системи на підрив цих відносин у часи холодної війни, відомі як «активні заходи», нині поновлені сучасною Росією.
Доповідь Американської Інформаційної Агенції за червень 1992 року пояснює щодо російської стратегії:
Західним людям зазвичай важко зрозуміти фундаментальну різницю підходу совєтів до міжнародних стосунків. В результаті, важливість для Росії активних заходів суттєво недооцінена.
Поняття «активні заходи» має на увазі трибічній підхід до формування зовнішньої політики. Відповідно, активні заходи спрямовуються за трьома напрямками: держава-громадянин, громадянин-громадянин, і держава-держава. Найчастіше активні заходи впроваджуються в обхід традиційної дипломатії і нормальних міждержавних стосунків. Російський уряд навчився застосовувати інтернет мережу та соціальні медіа для впровадження активних заходів по напрямках держава-громадянин та громадянин-громадянин, безпосередньо формуючи в США і в Європі аудиторії, готові до сприйняття антиамериканської пропаганди. Сюди включаються аудиторії альтернативних правих, більш традиційних правих і фашистських партій. Російські атаки також націлено і на ліві аудиторії, але нині ці атаки не такі активні.
До недавнього часу західні уряди, сфокусовані на міждержавних переговорах з режимом Путіна, випускали з поля зору російську діяльність по лінії держава-громадянин. Російська кампанія в соціальних мережах прагне виконати п’ять додаткових завдань щодо зміцнення позицій Росії проти західних демократій:
- підрив довіри громадян до демократичного правління;
- розпалювання і посилення політичних протирічь;
- Руйнування довіри між громадянами та виборними посадовими особами і демократичними інститутами;
- Популяризація російської політичної програми серед іноземців;
- Нагнітання недовіри до джерел інформації та створення плутанини між ними, розмиття межі між фактом і вимислом
В результаті, ці зусилля впливу послаблюють ворогів Росії без застосування сили. З метою посилення московського впливу та охоплення найширшої аудиторії російська пропаганда в соціальних мережах просуває чотири загальні теми.
Політична пропаганда призначена для очорнення демократичних лідерів та підриву інститутів. Приклади включають звинувачення в маніпуляціях зі списками виборців, фальсифікації виборів та політичній корупції. Сюди ж належать безпосередні атаки проти лідерів. Наприклад, через висування необґрунтованих претензій з приводу здоров’я Гілларі Клінтон, або розповсюдження зламаного електронного листування.
Фінансова пропаганда послаблює довіру громадян та інвесторів на зовнішніх ринках і передрікає провал капіталістичної економіки. В її арсеналі є такі методи, як розпалювання страхів щодо державного боргу, атаки на установи типу Федеральної резервної системи, спроби дискредитації західних фінансових експертів і бізнес-лідерів.
Наприклад, в серпні з’явилося повідомлення, ніби в паризькому Діснейленді закладено бомбу. Акаунти в Twitterі та інших мережах повідомляли, ніби парк евакуйовано, а кілька новинних агентств, в тому числі російські пропагандистські РТ і Sputnik, опублікували тривожні історії, основані на цих твітах. Потік повідомлень до вечора переріс в істерію. Насправді ж, парк не було евакуйовано. Але істерія спровокувала короткострокове падіння акцій Діснея. Подібні коливання можуть бути використані кимось, хто втаємничений в реальний хід подій, але ми не маємо доступу до даних, які б дозволили нам твердо заявити, що таке сталося.
Соціальні негаразди відкривають широкі можливості для російської пропаганди. Жорстокість поліції, расова напруженість, акції протесту, антиурядові виступи, проблеми порушення приватного життя, правдиві або вигадані проступки уряду, – всі ці фактори підкреслюються і посилюються, а їхній масштаб перебільшується задля того, щоб підірвати підвалини суспільства.
Масштабні теорії змови нагнітають страх глобальної катастрофи і засівають недовіру до кожного, хто намагається ці страхи розвіяти. Від 2014 року російські спецоперації розповсюджують теорії змови Хемтрейл {Chemtrails – англійська Вікіпедія: теорія змови, ніби нині впроваджується таємна операція розпилювання хімікатів в атмосфері з метою керувати змінами клімату Землі} і Джейд Гелм {Jade Helm – американські військові навчання, на яких відпрацьовувалися дії війська за надзвичайних ситуацій}, та нагнітають страхи введення в США військового стану. А зовсім недавно, Москва зайнялася розпалюванням страхів ядерної війни між США і Росією. {Невже лиш від 2014? – а я ще в 2000му бачив кіно, що американці не літали на місяць, а зняли все в Голівуді – прим. перекл.}
Кремль не зосереджується на самому лиш на зовнішньому світі. Російські новини бомбардують росіян тим же самим змістом. Стів Розенберг, кореспондент BBC в Москві, 1 листопада відзняв фільм з прикладами пропаганди орієнтованої на внутрішньо-російську аудиторію. В фільмі показано російськомовні заголовки новин що нагнітають страхи ядерної війни, протистояння між Росією і США в Сирії, а також можливості вбивства Дональда Трампа.
Поєднання інформації і кіберпростору
Для провадження своїх активних заходів росіяни використовують як явні, так і приховані канали. Цими каналами поширюються політичні, фінансові, соціальні, і інші згубні повідомлення (див. вище). За радянських часів, «білі» активні заходи використовували відкриті інформаційні канали, безпосередньо пов’язані з ЦК КПСС. Сьогодні RT і Sputnik через телебачення і Інтернет розповсюджують схвалений Кремлем англомовний новинний контент. Ці джерела поєднують в ефірі правдиву інформацію (переважна більшість контенту), маніпульовані чи спотворені історії, і відверту брехню. Гасло RT – «сумнівайся більше» (“question more”) точно відповідає їх стилю – засівання ідей змов або інших неправомірних дій практично без будь-яких обґрунтувань.
«Білий» контент створює основу для «сірих» заходів. Для їх впровадження застосовують канали, що не так очевидно пов’язані з Росією. Використовують також так званих корисних ідіотів, які переказують російські теми і «факти», і не обов’язково діють за вказівками з Росії, чи усвідомлюють, що працюють на неї.
В часи холодної війни сірі заходи впроваджувалися через напівтаємні комуністичні партії, товариства дружби і неурядові організації, що діяли по лініях партія-партія та громадянин-громадянин. Сьогодні сірі заходи здійснюються через соціальні мережі. При тому використовуються дані з інтернет-сайтів теорій змов, сайтів для зливу даних (data dump websites) та нібито надійних агрегаторів новин.
Важливими сайтами теорії змов є Infowars і Zero Hedge; поряд з ними існує безліч менш відомих сайтів, які повторюють той же самий основний зміст, упаковуючи його як для правих, так і для лівих споживачів. Іноді ці посередники розміщують одні й ті ж самі історії на сайтах з протилежними політичними орієнтаціями.
Сайти зливу, такі як Wikileaks і DC leaks прилюдно заявляють своєю метою викриття корупції та поширення прозорості через виставляння на широкий огляд викраденої інформації. Але спостереження за тим, коли і проти кого з’являється та чи інша інформація, дозволяють стверджувати, що ці сайти допомагають просувати російські теми і повідомлення шляхом публікації компромату на окремих противників.
Люди, які керують цими сайтами, не обов’язково розуміють, що вони є частиною російського агітпропу; принаймні дуже важко переконливо довести, що вони це розуміють. Деякі сайти, імовірно, отримують пряму фінансову або оперативну підтримку з Росії, в той же час робота інших може бути оплачуваною лиш шляхом постачання їм соковитої інформації.
Соціальні мережі, які просувають такі матеріали, можуть втягувати в себе щирих прихильників теорії змов. Ми знаємо, як мінімум, один випадок, коли сайт, охарактеризований його творцем, як пародія, російські оператори онлайн впливу повністю залучили до своєї мережі і перетворили на нежартівливий компонент, що сприяв їхній діяльності, як мінімум, щодо цільових споживачів інтернет новин.
Задля просування таких матеріалів розгортається невелика армія соціальних медіа оперативників: суміш російських контрольованих акаунтів, корисних ідіотів, і невинних відвідувачів. Деякі з них є реальними людьми, інші боти, а деякі видають себе за невинні агрегатори новин, забезпечуючи швидке розповсюдження «новини» по всьому світу або в окремому регіоні. Остання група є ключовим інструментом у просуванні дезінформації та викривленої інформації з суто підросійських сайтів у середовище загально-світових соціальних мереж. Їхню роботу в дії ми спостерігали на прикладі розповсюдження фальшивих повідомлень про «другий воєнний переворот у Туреччині» та про «стрільця, котрий спричинив закриття аеропорту ім. Кеннеді». Деякі новинні агрегатори можуть знаходитися безпосередньо під контролем Росії, в той час як інші, що використовують алгоритми, можуть стати жертвами маніпуляцій.
«Чорні» активні заходи нині стало виконувати легше, ніж за совєтів. Під час холодної війни, згідно зі звітом USIA 1992 року, чорні заходи включали в себе:
… використання агентів впливу, підробок, завуальованого розміщення у засобах масової інформації та контрольованих засобах масової інформації, щоб непомітно ввести ретельно розроблені аргументи, інформацію, дезінформацію і гасла в дискурс влади, засобів масової інформації, релігійних, ділових, економічних і суспільних організацій в цільових країнах.
Чорні активні заходи створюють ризики і вимагають витрат. Агенти, розгорнуті на Заході, мають уникати виявлення та не створювати ризиків руйнації міждержавних стосунків. Зусилля КДБ часів холодної війни щодо збереження секретності цих операцій вимагали значних фінансових витрат, а вигоди від операцій були дуже малими {та невже малими?! Хто б тоді цим займався? – Суворов «Акваріум» пише протилежне – прим. перекл.}. Потрібні повідомлення в звичайних ЗМІ було розмістити складно, а повільність процесу робила його малопридатним для створення суттєвого імпульсу довкола якоїсь однієї теми.
У соціальних мережах цей процес відбувається набагато простіше, ефективніше і його доволі складно викрити. Тепер не обов’язково посилати агентів Америку. {а про мене, то їх і в Америці сидить повно. Можливо навіть кожен 5й-6й іммігрант з колишнього СССР – прим. перекл.} Координовані Росією гакери, приманки і налаштовані критично до свого уряду американці впливають на громадську думку країни через звичайні міжлюдські стосунки.
Гакери постачають тематичний матеріал для розповсюдження. На початках, гакери зосереджувалися на псуванні зламаних акаунтів, відмові в доступі, і розміщенні на них дезінформації. Але до 2015 року їхні зусилля зросли і стали набагато складнішими і розмаїтими. Сформувалися два самостійні конкуруючі гакерські колективи: Fancy Bear (APT 28), можливо, у віданні російської військової розвідки (ГРУ) і Cozy Bear (APT 29), можливо, афілійований зі службою зовнішньої розвідки (ФСБ).
Найбільш відомий пов’язаний з Росією гакер, Guccifer2.0, поцілює нинішніх та минулих американських урядовців, американських експертів з безпеки, а також представників ЗМІ шляхом отримання доступу до їх особистого листування і записів. Колишній держсекретар США Колін Пауелл і голова кампанії Клінтона Джон Подеста надали два поточні приклади, але їх буде багато більше. Сьогодні Guccifer2.0 погрожує втручанням у вибори, що відбуватимуться наступного вівторка.
На додачу до фішингу та атак зі зламом гакери вдаються до «приманок». Приманка – це термін холодної війни, що відсилає до оперативної розробки в якій виконавець сексуально спокушує або компрометує свою ціль. І сьогодні приманки можуть включати в себе компоненти сексуальної привабливості, але вони так само можуть використовувати спільність політичних поглядів, особистих захоплень, або зв’язаність сімейних історій. Через спілкування месінджером або електронною поштою приманки затягують ціль в розмови які, здавалося б, не мають стосунку до національної безпеки та політики.
Приманки часто з’являються в соціальних мережах в якості друзів, або відправляють прямі повідомлення своїм цілям, прагнучі знизити їх захист за допомогою соціальної інженерії. Завоювавши довіру, приманки можуть робити різні речі: ділитися повідомленнями з білих і сірих сайтів активних заходів, намагатися скомпрометувати ціль сексуально, та, що найбільш небезпечно, спонукати ціль клікати на шкідливі посилання або завантажувати заражені шкідливими програмами вкладення.
Один з нас випробував на собі, як соціальні мережі спрямовують повідомлення від гакерів та агентів впливу котрі прагнуть скомпрометувати або вразити ціль через розбудову стосунків і соціальну інженерію. Оперативники можуть для цього використовувати друзів або знайомих цілі, залучаючи їх у розмови і розбудовуючи довіру. По тому як агента впливу введено в групу, він незабаром починає носити туди повідомлення з сірих сайтів та шкідливі посилання.
Щойно ціль натисне на шкідливе посилання, Fancy Bear та Cozy Bear витягають з комп’ютера його особисту інформацію. Таким чином збирається матеріал на державних посадових осіб, працівників засобів масової інформації, а також різних американських експертів, який потім буде вибірково зливатися у потрібний час. Мета цих дій полягає в тому, щоб підвищити суспільну недовіру до політичних лідерів і людей, що мають досвід або вплив в певних цікавих для Росії колах, таких як національна безпека. У деяких випадках комп’ютери експертів, що критикують Росію, були загадковим чином зіпсовані деструктивними вірусами, а результати їхньої праці знищено.
Вороже налаштовані інтернет-опоненти, котрих часто називають тролями, виступають збудниками російських активних заходів. Акаунти їхніх ватажків виглядають так, ніби вони належать реальним людям. З них дається команда на організоване переслідування людей, котрі мають вплив у важливих сферах, таких як міжнародна політика чи сирійська громадянська війна. Ці переслідування, аж до погроз насильством, спрямовано на дискредитацію людини, або на те, щоб примусити її замовкнути. Щойно ватажок обере і вкаже ціль, як до нього приєднується маса різних добровольців, часто просто через свої антисоціальні схильності. Іноді їхні дії обумовлено статтю цілі, її релігією або етнічним походженням. Особливо популярним нині є антисемітський та жінконенависницький тролінг. Подібним чином, через Facebook та інші соціальні медіа було атаковано членів наших родин і наших колег.
Тролі та приманки також можуть перетинатися одне з одним. Зокрема, нами виявлено сотні акаунтів нібито американських антиурядових екстремістів, які насправді були пов’язані з російськими спецопераціями впливу. Ці акаунти зчиняють галас і нагнітають страх, але можуть також залучати реальних антиурядових екстремістів для компрометуючих операцій. За нашими спостереженнями, останні зусилля серед антиурядових екстремістів поки що не стали надто успішними, бо ці екстремісти, як правило, сидять у своїх власних соціальних мережах з низькою імовірністю перетину з російськими тролями. Але наш аналіз вказує на більший перетин в мережах американських білих націоналістів. {Чи не тому це, що серед цих «білих націоналістів» багато інфільтрованих вихідців з СССР? – прим. перекл.}
Російські приманки, тролі, і гакери чинять глум протягом принаймні двох років {та невже лиш ДВА роки? – пит. перекл.}. Вони досягли безпрецедентного успіху в отруєнні американської політики і створенні глибокого розколу суспільства, включно з помітним зростанням насильницької екстремістської діяльності. Цілодобовою працею в соціальних мережах тисячі російських роботів і операторів впливу розносять величезні обсяги дезінформації і впроваджують їх в громадський дискурс.
Ця «пропаганда чисел» (computational propaganda), термін, придуманий Філіпом Говардом, має кумулятивний ефект створення «ілюзії більшості, коли здається, що якщо багато людей вірить у щось, … то це саме щось стає більш правдоподібним», як відмітив Клейтон А. Девіс з Університету Індіани. Кінцевим результатом такої діяльності є створення в Америці такого інформаційного середовища, в якому громадянам і навіть фахівцям буде складно відрізнити правду від вигадки. Не будучи певними кому можна довіряти, вони віритимуть у те, що підтримує їх особисті вподобання і переконання.
По закінченні холодної війни Сполучені Штати розформували інформаційне агентство США, і наразі не мають механізму виявлення і пом’якшення наслідків російської кампанії впливу в соціальних мережах. Як видно з неузгодженості американських контрвиступів проти Ісламської держави, зусилля по створенню якої-небуть інформаційної стратегії США потерпають від розрізнених і неузгоджених дій розкиданих по різним відомствам військових, дипломатів і розвідників; а групи, котрі займаються кібер-операціями і гакерством, розміщені в Агентстві національної безпеки. Росія ж, з іншого боку, легко об’єднує зусилля своїх груп і спрямовує їх на руйнівний ефект.
Після дня голосування: Що робити з російськими активними заходами?
Найбільш вражаючим елементом російських активних заходів за останній рік становить їх робота по президентській кампанії Дональда Трампа. Просування росіянами Трампа не лише шкодить Клінтон, але, імовірно, допомогло відтіснити на початку 2016 року інших кандидатів Республіканської партії які мали більш традиційну антиросійську програму зовнішньої політики. Неможливо оцінити, чи сам Дональд Трамп повністю обізнаний про ці зусилля, не кажучи вже чи замішаний в них. Відкладаючи на мить це питання, деякі читачі відразу запитують, як ми можемо бути впевнені, що ця діяльність походить з Росії?
Існує цілий ряд технічних показників; найбільш показовою є синхронізація послань в мережах з появою дезінформації у «білих» джерелах, таких як RT і Спутнік, а також виявлена нами шокуюча узгодженість обмінів повідомленнями в окремих соціальних мережах.
Дмитрій Альперович з фірми кібер-безпеки Crowdstrike першим поєднав DNC гаки з Росією. В недавньому подкасті War on the Rocks він пояснює:
Щодо цього поєднання важливе … те, що це не так вже сильно відрізняється від фізичного світу. Так само, як хтось може спланувати ідеальне пограбування банку і успішно його виконати, ви можете зробити це і в кібер-просторі, але ви навряд чи коли зможете грабувати банки протягом багатьох років, і лишатися успішним. Насправді, ймовірність того, вам вдасться не попастися дуже незначна. Те саме вірне і в кібер-просторі, тому що рано чи пізно ви зробите помилку. Зрештою, ви повторюєте ся. І вам стає складно приховувати вашу мету…
Є й інші, менш тонкі ознаки, наприклад, повідомлення від Google: «Ми вважаємо, що ми виявили підтримуваних урядом нападників котрі намагаємося вкрасти вашого пароля. Це трапляється менш ніж до 0,1% від усіх користувачів Gmail». Коли один з нас отримує таке повідомлення, ми впевнені, що взяли слід правильно.
Сам Трамп відкидає ідею про причетність Росії до атак і стверджує, що неможливо знати так це, чи ні. Шейн Харріс прокоментував:
Вражає, що він здається єдиний, хто не хоче визнати те, з чим погодилися 17 розвідувальних відомств і багато технічних експертів, а його наполегливі твердження, що за цим може стояти хтось інший, йдуть супроти всіх наявних доказів.
Ділові зв’язки з Росією самого Трампа і його ключових радників було задокументовано кількома журналістами, в тому числі Гарісом, який повідомив, що чиновники-республіканці блокують зусилля з розслідування зв’язків між Трампом і Росією.
Незалежно від ступеня безпосередньої обізнаності Трампа з діяльністю російської розвідки, під час його президентської кампанії російські активні заходи досягли величезних успіхів. Росія бачить Трампа в якості інструменту для підриву своїх американських супротивників. І в цьому вони вже досягли своєї мети та можуть сподіватися, що результат перевершить їх очікування. Як вже зазначалося, метою цих зусиль є не обрання Трампа президентом, а радше, щоб забезпечити якнайменшу перевагу на виборах і розколотість суспільства після них, як це вже сталося з історично низькими рейтингами затвердження обох кандидатів.
Перемога Трампа може прокласти шлях до російського панування за американської мовчазної згоди, але непередбачуваність кандидата може нести більший ризик, ніж Володимир Путін волів би дозволити. Одна справа нагнітати страх ядерної війни, а зовсім інша реально ризикувати нею. Програш Трампа може бути досить корисним для Росії в короткостроковій перспективі і ще кориснішим у довгостроковій, особливо якщо кандидат робить не вельми завуальовані натяки, що він може зайнятися постійною боротьбою, яка кине тінь на легітимність виборчої системи. Програш Трампа може призвести до появи телебачення Трампа і соціальної мережі Трампа, як механізмів підтримки його прихильників і, можливо, основи високопрофільного сірого джерела для активних заходів.
Існує багато можливих сценаріїв майбутніх напрямків російських активних заходів. Частина шкідливої інформації отриманої з документованих зламів американських політичних діячів може бути утриманою і поки ще нерозкритою. Можливо також, що існують гаки листування Республіканської партії, і, як уже спрогнозували деякі ЗМІ, їх можуть викинути у ЗМІ після виборів, незалежно від того, хто переможе. Зливаючи такі дані, наприклад, через Wikileaks росіяни б створювали видимість балансу і водночас шкодили б Республіканській партії, яка майже напевно має принаймні стільки ж неприємних матеріалів, як і Демократична. Незалежно від того, хто переможе, російські оперативники могли приберегти особливо шкідливу інформацію для зливу після інавгурації, коли чутки про імпічмент зможуть ще більше принизити його чи її вплив у Вашингтоні та за кордоном.
У всесвітньому контексті наслідки російських активних заходів в соціальних мережах є жахливими. Соціальні медіа зіграли ключову роль в спірних рішеннях, таких як Brexit; вони впливали на політику та вибори по всьому світу, в тому числі у Франції, в Естонії та в Україні. У розжарених політичних перегонах, таких як Brexit чи президентські вибори в США, російські активні заходи в соціальних медіа здатні схилити чашу терезів результату виборів шляхом впливу на невелику частку електорату.
Використовування росіянами ботів і тролів створює також проблеми і для компаній соціальних медіа. Агресивна поведінка тролів підриває довіру між споживачами і платформами, якими вони користуються. Користувачі соціальних медіа не будуть впевнені, у що вірити і кому довіряти, і вони будуть вимушені або обмежити їх використання, або, після переслідувань і дезінформації, повністю припинити користування соціальними мережами. Засоби масової інформації також мають обдумати своє падіння в тенета російської пропаганди, в результаті якого вони перетворилися на співучасників Кремля у праці по руйнації американської політичної системи. Вони можуть прикинутися мимовільними співучасниками, але з огляду на всю наявну відкриту інформацію про характер цієї російської інформаційної війни, такі заяви не викличуть довіри.
Адміністрація Обами була повільною в оцінюванні і реагуванні на російські маніпуляції соціальними мережами, тож Росія продовжує випробовувати наше терпіння. Уряд США має швидко розробити стратегію пом’якшення впливу російських активних заходів, яка б запрацювала вже в січні 2017 року. Як і коли він зможе протистояти російській агресії в Інтернеті? Як він буде захищати громадян від операцій впливу і комп’ютерних зламів? Як ми маємо реагувати на них, щоб в кінцевому підсумку стримувати втручання у американські вибори та злам комп’ютерів посадових осіб, організацій і громадян?
Тим часом, історія триває. Наприкінці жовтня 2016 року, зав’язані на Кремль акаунти і боти знову почали проштовхувати петицію на сайті Білого дому, на цей раз щоб «прибрати машини для голосування, що належать Джорджу Соросу, в 16 штатах». Ясна річ, таких машин не існує, але це не завадило петиції набрати майже 129000 підписів.
І не забуваймо про Аляску.
У листопаді 2015 року, російське телебачення показало програму, яка стверджує, що передача Аляски до Сполучених Штатів була визнана недійсною. {Тю, а я це зі школи знаю – прим. переклад.} У жовтні 2016 року The New York Observer (газета належить зятю Дональду Трампа Джареду Кушнеру) опублікував розповідь про бажання Путіна повернути Аляску Росії. В усякому разі, вони можуть посилатися на ту саму повністю законну петицію.
Ендрю A. Вейсберд є членом Центру кібернетичної і внутрішньої безпеки, який надає консультативні та експертні послуги для розвідувального співтовариства, і не-присяжним професіоналом правоохоронних органів.
Клінт Уоттс є стипендіатом Фокса в Інституті зовнішньо-політичних досліджень в Філадельфії і старшим науковим співробітником Центру кібернетичної і національної безпеки університету Джорджа Вашингтона. До своєї нинішньої роботи в якості консультанта з безпеки, Клінт служив піхотним офіцером армії США, спеціальним агентом ФБР в Об’єднаних силах боротьби з тероризмом, а також був виконавчим директором Центру боротьби з тероризмом в Вест-Пойнті.
J.M. Бергер є автором і аналітиком, що вивчає екстремізм і використання пропаганди в соціальних медіа.
Переклад Олексій Світельський
Ця стаття вперше була оприлюднена в https://warontherocks.com/2016/11/trolling-for-trump-how-russia-is-trying-to-destroy-our-democracy/
Зміст цієї статті Клінт Ваттс представив на відкритих слуханнях в Конгресі США “Open Hearing: Disinformation: A Primer in Russian Active Measures and Influence Campaigns”
