Всю весну 2014 року, аж до 5 липня, в містах північного Донбасу – Слов’янську, Краматорську, Костянтинівці, Дружківці – хазяйнували так звані «ополченці».
Це проросійські терористи з числа денаціоналізованого і декласованого елементу на Донбасі. Їх впродовж декілька років готувало ФСБ за допомогою сітки громадських організацій так званого «русского мира», і московської церкви. Їх влада підтримувалася російськими військовими, які масово зайшли на ці території з Ростовської області РФ. Вони вели перманентні бойові дії з частинами української армії. Велику роль у цьому на Донбасі зіграла і щільно приклала свою руку провладна тоді партія Регіонів.
Тільки що відгримів Майдан, на Донбасі почали відбуватися незрозумілі процеси. Тоді в регіон російськими кураторами був вкинутий проект «Новоросія», який з тріском провалився, тому, що населення Донбасу так і не зрозуміло, що це таке. Мабуть саме тому російські організатори донбаського бунту перескочили на «народну республіку». Приблизно таке ж саме колись давно організовував відомий донбаський герой-революціонер Артьом (товарищ Федор Сергеев), яким пишався весь Донбас. Так з’явилися ДНР і ЛНР.
Центром захопленого регіону північного Донбасу було місто Слов’янськ. Саме тут була резиденція Гіркіна, професійного терориста, у минулому кадрового воєнного. Саме тут лютував донський казачок Бородай, саме сюди до Гіркіна приїздив з Горлівки Бєзлєр (Бєс). Саме тут, з «благословення» одіозного мера Слов’янська Нелі Штепи і активного учасника подій «народного мера» Пономарьова розвивалися головні і трагічні події.
Саме тут, в Слов’янську, 5-го (або 6-го) липня 2014 року, коли українські війська звільнили місто, а героїчні «республіканці», як кажуть на Донбасі, – здриснули в Донецьк і Горлівку, – в будівлі СБУ, на столі в кабінеті Гіркіна знайшли цей «розстрільний список», як одразу охрестили його есбеушники.
Прізвища, ім’я та по батькові, адреси і короткі характеристики. Хто ці люди? Чим вони так зацікавили Гіркіна, що він так ретельно той список вивчав?
З цього кабінета Гіркіна пішов на смерть наш побратим Володя Рибак. А скільки нам ще не відомо? Скільки страчено в цих підвалах, скільки замучено? Скільки таких списків було у бандитів?
До нашого списку їх руки не дійшли.
В списку переважно були члени Національної спілки краєзнавців України з ярко вираженою проукраїнською позицією з Дружківки, Слов’янська, Костянтинівки, організатори мітингів-протестів проти підвищення комунальних послуг у Дружківці, партійні активісти БЮТ, ВО Свободи… Кожному була дана коротенька характеристика, як вирок…
Ким же насправді були фігуранти того списку?
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (Сашко). Історик, автор багатьох публікацій про ОУНівське підпілля на Донеччині. Працюючі в Донецькому обласному архіві СБУ, він дослідив тисячі справ НКВД, вироки радянських судів, проаналізував діяльність оунівського і радянського підпілля на Донеччині в період окупації, висвітлив багаточисельні споби українського відродження, діяльність Просвіти і її членів на Донбасі. Видавав книжки за цією тематикою, найвідоміша з яких «ОУН на Донеччині». Сашко на основі архівних даних, свідчень учасників спротиву, співробітників НКВД, що комуністична каральна машина була така ж, як і нацистська, але більш жорстока, цинічна й безпощадна.
Така правда була не потрібна «молодій республіці». Вся творчість і діяльність Сашка Добровольського йшла у розріз з «ідеологією» руського міру, яка стверджувала, Донбас це «ісконно рускіє зємлі». Саме тому й став Сашко для російської пропагандистської машини на Донбасі затятим ворогом. Тому й одержав клеймо «очень опасньій и идейньій враг».
ШАПОВАЛОВ ЄВГЕН ОЛЕКСІЙОВИЧ. Пенсіонер. Член національної спілки краєзнавців України. Член краєзнавчого клубу «Краяни», який щотижнево збирався в бібліотеці розважального комплексу «МАН» в Дружківці. Активний член Харківського ІЦ Майдан Моніторинг. Писав статті, видавав книжки по історії краю. Заснував Товариство імені Олекси Тихого. Разом з Управлінням освіти, з членами товариства проводив популярні серед освітян «Олексині читання». Вів активну громадсько-політичну проукраїнську діяльність. Депутат своєї селищної ради, багато робив для своїх односельців, користувався серед них авторитетом. Саме це в списку і було поставлене йому у звинувачення. Зачислений до членів, чомусь, Костянтинівського осередку ВУТ «Просвіта», яким ніколи не був. Саме під прізвищем Шаповалова упорядники списку «роз’ясняють, що ж таке є та «Просвіта». Роз’яснення таке смішне й глупе, що не хочу його навіть коментувати…
БЕРЕЗІН ВОЛОБИМИР БОРИСОВИЧ. Відомий еколог, громадський діяч, кореспондент Костянтинівської газети «Провінція», активний член Товариства ім. Олекси Тихого, член Національної спілки краєзнавців України. Завжди на вістрі подій. Брав участь у проукраїнських мітингах, евромайданах у 2014-му. Член краєзнавчого клубу «Краяни», який збирався майже щотижнево в бібліотеці торгівельно-розважвльного комплексу «МАН» в Дружківці. Мав свою жорстку нищівну позицію щодо тодішньої влади і партії Регіонів. Викривав їх зрадницькі дії щодо України. Членом Товариства Просвіта ніколи не був.
ФІАЛКО ЄВГЕН БОРИСОВИЧ. Громадський діяч. Член правління Товариства Олекси Тихого, Редактор міської газети «Наша Дружківка». Постійно висвітлював в газеті гострі матеріали про події в місті. Викривав злочини партії Регіонів.
КАЧУР ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ. Голова міського осередку ДОО Національної спілки краєзнавців України. Організатор і засновник Краєзнавчого клубу «Краяни» в бібліотеці розважального комплексу МАН. Колишній начальник Дружківського відділу освіти. Дослідник історії Дружківки, видає книжки з історії міста.
ДИКАНСЬКИЙ ДМИТРО. Голова міської організації ВО Свобода.
КАРПЕНКО ВОЛОДИМИР. Член міської організації ВО Свобода
БАЛИК ДЕНИС. Голова міського осередку БЮТ Батьківщина, депутат Дружківської міської ради.
ДЖУРА ВАСИЛИНА, ПАВЛО ОСТРОВСЬКИЙ – організатори мітингів проти незаконного підвищення комунальних тарифів місцевим ЖЕКом. В своїх виступах звинувачували в незаконних діях мера міста В. Гнатенка і начальника ЖЕКа Віталія Підопригору.
Як ми бачимо – всі внесені в список люди це активісти, люди з проукраїнською сміливою позицією. І саме їх, за задумом проросійських найманців, потрібно було терміново розстріляти.
Основна група це члени клубу Краяни, який збирався в бібліотеці комплексу МАН. Власником цього МАНу є Ашот Малікбегян, депутат міськради, активний член партії Регіонів, ярий антимайданівець. Весною 2014-го року голосовав за рішення міськради про проведення незаконного референдуму в Дружківці. Він знав про діяльність клубу «Краяни», знав про проукраїнську позицію організації і її членів, тому міг надати прізвища найбільш активних краян упорядникам списку.
Також денеерівці могли погрозами винудити назвати прізвища і співробітників бібліотеки.
Знали про цей клуб і його проукраїнську діяльність і у відділі культури Дружківського міськвиконкому. А сторінка «Однокласників» заввідділу культури була тоді вся у «колорадських» стрічках.
Далі йдуть представники опозиційних політичних партій. Двоє зі Свободи. Це націоналісти і, ясна річ, їх присутність у списку логічна. А от Денис Балик з БЮТ потрапив ще й як бізнесмен. У нього ополченці «оджали» кілька вантажівок, вимагали гроші. І зникнення Балика було їм на руку.
Джуру вони представили, як члена якоїсь секти, що вельми не віталося у московському православ’ї, яке активно підтримувало ДНР. А Островського, на якого не знайшли чіткого «компромату», позначили тавром «Учився у Львові»…
Тобто, для «молодої республіки» головними ворогами були ті, хто міг розкрити їхню брехливу суть, показати людям правду. Саме більше вони боялися СЛОВА !!!
Сьогодні всі фігуранти «розстрільного списку» ведуть активну діяльність в житті міста. Беруть участь у проукраїнських заходах, займаються краєзнавством. Видають книги, газети, проводять традиційні Олексині читання. Займаються волонтерською справою. І все у них виходить.
Якщо сьогодні комусь забажається знову написати розстрільний список дружківчан, то для цього одного аркушу буде замало, потрібен буде грубий зошит…
Євген Шаповалов
ІЦ Майдан Моніторинг
Фігурант «розстрільного списку»