Яка в України місцева специфіка, яка мала б враховуватися при плануванні урядом якихось заходів? Калькуючи заходи інших країн, ця місцева специфіка має враховуватися.
З того, що дає нам перевагу – війна з 2014 року надала певний досвід існування у надзвичайних ситуаціях громадянам та уряду (державним інституціям). Також певна периферійність дає переваги (менша інтенсивність зношень зі світом), менша в цілому мобільність населення.
З того, що навпаки – те, що перше спадає на думку:
1. Громадяни не звикли довіряти уряду, не вважають що уряд грає на їхньому боці, не вважають за потрібне дотримуватися порад і вимог уряду;
2. Політичні інститути слабкі, ще й розхитувані ззовні – уряду складно здійснювати непопулярні заходи, бо ризик протесту великий (це ще й підсилюється пунктом 1).
3. Експертне середовище слабке і має слабкий вплив на уряд, уряд (інституційно і персонально) не звик радитися з експертами, як відрізняти експертів від шарлатанів або просто неекспертів, уряд не знає.
4. Українські громадяни економічно вразливі, багато людей не мають накопичень, які б дозволили нести поточні витрати (навіть їжа, якщо вважати що інші витрати, типу оренди житла або комунальних платежів, вдасться відстрочувати) у випадку замороженої економіки (закриті підприємства та цілі галузі – наразі ясно, що йдеться про освіту, громадське харчування, торгівля, будуть ланцюгові реакції по всій економіці). Наприклад, у країнах Європи з цим, імовірно, ситуація краща, також розвинутіша соціальна та фінансова система легше здатні цьому зарадити.
5. Рівень освіченості не дуже високий, багато релігійних забобонів, які здатні перекривати рекомендації уряду.
6. Шкідливі релігійні практики, типу збиратися разом вразливим верствам населення (які з великою імовірністю потребуватимуть обмежених ресурсів системи охорони здоров’я у випадку інфікування) і цілувати одні й ті самі предмети. Централізованими наказами по церкві цього не робити проблема, як виглядає, не вирішується, бо такі накази можуть саботуватися на місцях (про такі випадки вже відомо) – дивись п. 5.
7. На додачу до пп. 1 та 6, українці в цілому не надто організовані (більш подібні на південні народи, ніж на північні), не схильні до дисциплінованої поведінки.
