Чому фейсбук рекомендує мені російську м'яку силу?

Нотатки з інформаційної гігієни

Історія одного особистого голівару з російською пропагандою, огляд поточного стану інформаційної безпеки в фейсбуці і трохи вангування.

Цей текст адресований тим, хто звик до існування в фейсбуці. Неважливо, як ви його використовуєте – для професійних потреб, для соціальної комунікації, як інформаційне середовище. Все це нормально, фб, попри численні нарікання – розвинена і відносно збалансована та убезпечена платформа. Ну і на відміну від багатьох поширених на наших теренах соціальних мереж, не має стосунку до російського агресора. Як ото всі ці телеги, одноглазники, вконтактєги, які тою чи іншою мірою афілійовані з РФ, а отже, є для українців небезпечними з точки зору, наприклад, захисту даних. ФБ – ні, це потужно розвинений масовий незалежний продукт, з більш-менш робочим захистом, призначеним, щоправда, не так для існування в умовах інформаційної війни, як для стримування агресивного комерційного маркетингу. Але й те вже чимало, тож існувати в фб значно безпечніше. Звісно, за умови дотримання елементарних гігієнічних стандартів – про які ми неодноразово писали. Наприклад, не треба гратися в тести сумнівного походження, які не лише змушують переходити на невідь-які сторінки, але й тягнуть з вас таргетувальну інформацію. Або в дурні забавки типу «Хто ти в світі Гаррі Поттера» чи «Який ти котик» – бо це фактично сторонні додатки, які, згруба кажучи, віддають ваші закриті дані бозна кому. Це дуже прості поради. І цьому свідомі користувачі фб більш-менш вже навчилися.

Дещо складніше убезпечитися від токсичних інформаційних впливів. В цьому сенсі фб теж не найгірше захищений – в ньому можна скаржитися на неправдиві дописи, дописи, що містять мову ненависті чи заклики до насильства, можна забанити довічно злісного троляку, що присмоктався до вас, жере ваш час, псує настрій або й навіть пише на вас самих клявзи… Звісно, все це працює не досконало, але працює. Ми писали про це віддвана, тепер пишуть всі, і в цілому український сегмент хоч трохи, а навчився й фейки викривати, й ментальний кордон вибудовувати.

Також значною частиною токсичності нашого середовища може стати реклама. Навіть просто нав’язливе пропихання якогось непотрібного товару чи сервісу може істотно забруднити ваше фб-середовище. А коли з тим самим напертям просувають інформаційні сторінки – це вже може бути потужним елементом інформаційної війни. Мабуть, всі фейсбукери стикалися в різні часи з тим, що фб раптом починає пропонувати їм якісь сторінки, припустимо, політиків. В різні часи нас переслідували сторінки Колєснікова, Азірова, ОПЖЗ тощо. Або якийсь російський чи крипторосійський контент, як різні там срана.юа і тому подібне токсичне сміття. Ну з цим просто впоратися. На щастя, в алгоритмах пропонування реклами добре працює зворотній зв’язок. Просиш приховати рекламу, фб слухняно ховає і завбачливо запитує, чому ти її відкидаєш. І тут ти вже можеш висловитися. Невідповідна, обурлива, вже придбано – завжди є варіанти відповідей. Ба більше, АІ фейсбука сяк-так, але враховує зрештою твої побажання, і твій фідбек позначається не лише на конкретній сторінці, але й на подібних. І якщо якийсь зухвалець-смм-ник вперто переслідував тебе рекламою ЗОЖ, фарби для волосся чи велосипедних насосів, твоя відмова це бачити віднадить від тебе і його колег з аналогічних сторінок. Те саме стосується й інфо-ресурсів, які на платній основі рекламують російські пропагандони та їхні проксі в Україні. Ну тобто не без певних зусиль, але можна собі облаштувати більш-менш чисте інформаційне середовище. Ну так гігієна взагалі потребує зусиль. Які просто мають стати звичкою. Руки ж ви миєте, правда?

* * *

Але нещодавно з’явилася нова пошесть. Існує якийсь незрозумілий внутрішній рекламний сервіс фейсбуку, який просуває не товари, а контент як такий, сторінки – спільнот, персон. І робить він це під маркою «Рекомендації для вас». Я не заперечую саму цю практику, хоч і дратує. Розумію, менеджери та маркетологи соцмереж теж мають показувати, що потрібні й не надурно хліб їдять. І воно собі існувало тихенько, можливо що й роками, не привертаючи моєї уваги.

Проте в якийсь момент, тижні зо два тому (на початку березня 2021 hjre приблизно) ці «Рекомендації» наче показилися. Вони, по-перше, неймовірно збільшилися в кількості. А по-друге, почали зі впертістю, вартою кращого застосування, напихати мені виключно якийсь російський контент, при чому дуже чітко визначеного ґатунку. Це типу культурницькі сторінки, або когось з запоребрикових властителів думок, на кшталт Д. Бикова чи навіть Андрона Кончаловського, яких я щиро зневажаю, ніколи не читаю і навіть обговорювати у френдів гребую. Або якісь довколокультурницькі спільноти, при чому з виразним присмаком совіцького нафталіну. Якісь там «літєратурниє клуби», «шедеври поезії» (насправді ніт, рандомний нафталін, хоч що, аби совіцьке, доходило до віршів Асадова, бгг), «історія тєатру» (не маю нічого проти совіцького театру, просто нецікаво), «кіно нашего дєтства» (танунах, разом з пломбіром, бо ж там не Параджанова підсували, скажімо, а якісь «любовь і голубі» та «москва слєзам нє вєріт») і тому подібне. Коли щільність бомбардування цим досягла критичних значень, я зацікавилася.

Справа в тому, що ніщо в моїй фб-шній чи навіть гуглево-пошуковій поведінці не може навести на думку, що я споживач цього совіцько-російського непотрібу. Ані пости, ані репости, ані полайкування, ані коментування в фб. Мова фейсбуку в мене обрана українська, дописи українською. Коменти теж переважно українською, російською поодинокі, у кількості, співмірній з англомовними. Пошук в гуглі в мене теж, попри неймовірну розмаїтість запитів (пов’язану не лише з природною цікавістю, але й з редакторською роботою), не містить слідів інтересу до російсько-совіцького нафталінового культурницького сміття.

Звісно, я почала з тим набридливим просуванням боротися. Акуратно маркувала пропоноване як «ніколи не показувати». І тут на мене чатувала несподіванка. ФБ мій фідбек просто ігнорував. Раз у раз пхав вже забанені сторінки (тільки одного Бикова разів шість притягав, і то за один день). А при спробі поскаржитися просто зависав в глибокій задумливості.

Я, щиро кажучи, не можу добрати, чому це так працює. Лишається припустити, що ці «Рекомендації» мають окремий від рекламного движок. І що його алгоритми орієнтуються не на твою користувацьку активність, а суто на дані профилю – вік (типу я совконародженого покоління), країна проживання (про це зараз поговоримо докладніше), освіта – типу, з культурних паній…

Ну добре, з самим сервісом «Рекомендації» більш-менш розібралися. А чому така російська навала? Я написала кілька постів про це, закликала на допомогу колективний розум френдів.

Кому цікаво – ось тут історія мого голівару. Вихідний пост: https://www.facebook.com/kohanovska.t/posts/3698888350208196

Продовження:

Там ще обговорення під постами є. Ну це публічна частина, були ще розмови в приваті.

При чому звернула на це увагу не одна я чи френди через мої розборки. От пише абсолютно не знайома мені людина:

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2768983806685409&id=100007214494624&comment_id=2768995633350893&notif_id=1616435091618630&notif_t=comment_mention&ref=notif

Потроху накопичилася інформація. Так, люди +- мого віку та країни походження так само останнім часом потерпають від навали російської софт-пауер. Комусь, як і мені, пхають культурку. Комусь краєзнавство чи побутове ностальжі. Виглядає на те, що адресат – насамперед українці та діаспора з пострадянських краін.

Ну і тут виникає питання. В такій кількості це не може бути рандомним розподілом. За це ж хтось платить, так? Ну тобто ясно хто – запоребрик. Бо певно ж якось-то башляє фейсбуку за просування свого контенту. Припускаю, що алгоритми реклами як такої їм недостаньо нав’язливі, от і знайшли обхідний пролаз.

Отже, мусимо виснувати: запоребрик посилив інформаційний тиск. Втім, це не новина. Ми таке бачили, і не одну хвилю. А от що він той тиск вдосконалює – новина. Бачте, він мало що нові інструменти знайшов, так ще й виокремив певну категорію, яку атакує не тестиками, лайфхаками і смаженими фактами, а культурко… ой, даруйте, “вєлікой русской культурой” (тм). Диверсіфікація завжди свідчить про додаткові витрати, отже – тиск краще фінансується.

Про що це може свідчити? Ну інтенсифікація інформаційної війни завжди передує політичним, а то й військовим загостренням. З іншого боку, в запоребрику все наполегливіше звучить тема емансипації російського інета від світового. Отже, професійним інформаційним воякам треба подбати про майданчики для зчинення впливів, адже якщо в РФ таки вимкнуть соцмережи, а то й інет замінять на якусь чєбурашку, вони лишаться цілої армії добровільних помічників, які розтягували їхні месиджи по цілому світу. Тому треба заздалегідь визбирувати собі авдиторію за межами РФ.

Хай там як, а ясно одне – приставати на ці «рекомендації» не можна, і не лише тому, що це збільшує присутність російського у вашім інфополі. Наприклад, всі ці позірно безневинні сторінки про культурку чи про мороженко можуть в одну нечудову мить перетворитися на рупори розгнузданої пропаганди чи на джерело дезінформації. А головне – приставши на ці рекомендації, повподобавши такі сторінки, ви потрапляєте в зону підвищеної уваги фахових організаторів інформаційних спецоперацій.

В мене все. Бережіть себе, тримайте в чистоті руки і мозок, носіть маски і не забувайте захищати стрічку від мислєвірусів.

Тетяна Кохановська

Дивиться типові приклади невідповідних «Рекомендацій»