Руссо сепаратисто – обліко вандалє. Внутри и снаружи захваченной ДонОГА – фото/видео

        Коли знаходишся посеред ночі, серед тисячного натовпу людей, які стоять на ідеї розколу країни, виникають бажання зазирнули за лаштунки та подивитись на них із середини. Що я власне і зробив. Для початку потрібно було небагато – потрапити в середину захопленої будівлі Донецької обласної держадміністрації. Я навмисно познайомився із ввічливим та нетверезим чоловіком, який пообіцяв, що «влаштує» мене до групи хлопців з Амвросіївки, яких він називав «своїми». Зі своєю справою ця людина впоралась на відмінно та мене провели до будівлі, де я пробув до самого ранку.

Перефраз відомої фрази Андрія Миронова з кінофільму «Діамантова рука» дуже чітко відображає групу людей, яка вже декілька днів знаходиться під стінами та в середині ОДА. Захопивши адміністративну будівлю, вони одразу навели там свої «порядки». І тепер в середині зламані та заблоковані ліфти, розграфічені стіні, вскриті кабінети працівників. На мапі Донецької області , яка красується на одній з колон, символічним рожевим маркером, написано «РОССИЯ», інші колони прикрашають написи, адресовані Сергію Таруті, Митному Союзу та ОДКБ, із дотриманням правил пунктуації та орфографії. В кабінетах чиновників розташувалися кімнати відпочинку, кухні, їдальні, медпункти, склади провізії та будматеріалів. Зірвана плитка з підлоги, майже всюди будівельний пил та сміття, а найголовніше – сморід, який являє собою суміш поту, тютюнового диму та бруду. Поруч із лівими сходами розташувалась рецепція, де всіх охочих допомогти записує дівчина. Питається про ім’я, вік, місто проживання, номер телефону та видає папірець-направлення, на якому поверсі працювати. Мені дісталась «фізична робота», як вона її назвала та відправила мене на другий поверх, але на сходах мене ще раз обшукала невідома людина в балаклаві. На моє запитання навіщо обшукувати мене ще раз, холодний голос відповів, що він півгодини тому забрав два ножа в молодих хлопців. Других поверх вразив мене ще більше. В лівому крилі всюди текла вода, на підлозі лежали пожежні рукави, але запаху гарі не було чутно. Мені пояснили, що використали воду не за призначенням, бо за день до того в будівлі вимкнули водопостачання, але чому вона всюди, відповіді я не отримав. Робота моя виявилась п’ятихвилинною. Я переніс три столи з одного крила в інше, після ми викурили по сигареті із моїми “колегами” прямо в середині приміщення і все, робочий день закінчився.

Роздивляючи все навколо я побачив, що організація чітко спланована. На кожному поверсі медпункт, де чергують люди в білих халатах. Зварені з важкого металу величезні двері на сходах між другим та третім поверхами. Постійно патрулюють декілька груп по чотири особи, які майже не розмовляють між собою, але постійно дивляться по сторонам. Дуже грамотно побудовані та укріплені барикади ззовні та в середині будівлі. Якщо люди ніколи в житті їх не робили і з першого разу побудували міцні гумові мури, то напевно їх хтось навчив цьому. Барикади розташовані у формі змії, зверху колючий дріт. Вони неприривно тягнуться до вхідних дверей адміністративної будівлі, прямо під величезний козирок, на якому постійно вартують люди при повній амуніції, в балаклавах та із палицями, різного роду походження. Там же знаходиться приблизно п’ятдесят пляшок, яких немає в жодній барній карті світу – готові коктейлі Молотова. У разі штурму, правоохоронцям буде дуже важко прориватись крізь барикади та коли все ж-таки прорвуться, на них згори може вилитись пекло. Ці напої смерті також находяться всюди по периметру барикад. Можна помітити, що ці люди готуються до штурму і може готові відбити його. Всі, із ким мені вдалось поспілкуватись кажуть, що будівлю штурмуватимуть вночі, тому й протягнули всюди клейку ленту павутинням між деревами.

Провівши в середині акції три дні та питаючаючи людей про їх настрої, погляди та очікування, склалося враження, що люди переважна більщість натовпу просто не знає нащо вони мітингують. Немає однієї мети, але їх декілька чи трохи більше: автономія Донецької області, входження регіону до складу Російської Федерації, незалежність Донбасу, незалежність сходу Україну, незалежність південного сходу України, навіть такі екзотичні позиції, як незалежність міста Донецьк чи його надання йому особового статусу, на кшталт Міста-Героя Севастополя, та звісно повернення до СРСР, але без “фашистів” з балтійських країн. Ще люди налякані, що “на Донбас” приїдє Правий сектор та повбиває всіх. Деякі вже кажуть про те, що це політичне угрупування вже давно в Донецьку і вони вбили російськомовного активіста тринадцятого березня (день, коли на площі Леніна вбили свободівця Дмитра Чернявського). Дехто каже, що українське телебачення бреше, деякі прямо заявляють, що вітчизняні медіа належать Сполученим Штатам та НАТО, лунають гасла, що Європа – це виключно осередок світової гомосексуальної спільноти, що ЄС тільки забиратиме з України всі кошти та країна ще більше збідніє. Мало хто каже про Януковича, багато хто про Путіна, хочуть російські пенсії та пенсійний вік, але не хочуть російського хабарництва, просто хочуть українського, пояснюючи це тім, що в Росії хабарі за такі самі послуги, як і в Україні набагато вищі. І нажаль ніхто не розказує про реформи, освіту, медицину чи доступне житло. Майже всі зацікавлені, щоб “грощі Донбасу лишалися в Донбасі”, щоб російська була державною (це активісти, що виступають за автономний Донбас у складі України), щоб ціни на газ не зростали.

І переважна більшість простетувальників не хоче війни. Ось такі сепаратистьскі хіппі, які ховаються за агресорськимми прапорами.

Олександр Хребет

 

* * *

14:31 / 10.04.2014 — Новости Донбасса

Журналист “Новости Донбасса” побывал внутри баррикад, установленных на Октябрьской площади у центрального входа в здание Донецкой областной госадминистрации. Также журналист посмотрел что происходит внутри здания. Днем захватчики ДонОГА провели пресс-конференцию на которой рассказали, что делегировали своих представителей на переговоры с органами власти.

Окна внутри здания заклеены рекламой Януковича