Прес-конференція проведена в рамках Української Миротворчої Школи.
Модератор: Віктор Гарбар, координатор слобожанського осередку Громадської Організації «Інформаційний Центр Майдан Моніторинг».
Віктор Гарбар: Про оновлення міліції зараз дуже багато говорять: чиновники МВС різних рівнів, журналісти, громадські активісти. Але найголовніше, що так звані пересічні громадяни дуже сподіваються, що це буде справжня реформа, а не просто заміна слова «міліція» на слово «поліція». Більше того, для Харкова це дуже-дуже важливо, тому що ми фактично знаходимося в прифронтовій території, і охорона громадського порядку, охорона безпеки громадян-харків’ян є для нас дуже-дуже важливою. За нашими оцінками більша частина людей трошечки скептичні до того, чи буде по-справжньому реформована міліція, чи стане вона такою, як всі ми б хотіли. Такою, як, припустимо, вона є в Європі, де це орган не каральний, а орган безпековий, який забезпечує спокій, мир, злагоду і не допускає крові від тероризму, чим і допомагає людям в скрутний час, коли вони опиняються в такому стані.
Отже, яким буде обличчя нової харківської міліції? Ми б про це хотіли поговорити з представниками нової генерації міліції. Це представники батальйонів «Слобожанщина» і «Харків-1». На цю прес-конференцію ми запрошували представників Головного Управління МВС Харківської Області. Але через те, що завтра відбудеться брифінг силових структур у ОДА, представники відділа зв’язків з громадськістю готуються до цього брифінгу, і не змогли бути, вибачались. Чому саме ми взяли на прес-конференцію цих чудових хлопців? Ну по-перше, зайшовши на сайт Головного Управління ми можемо побачити, що інформації про «Харків-1», «Слобожанщину», а також роту спецпризначення «Східний корпус», а також про роту спецпризначення «Харків-2» немає жодної інформації. «Східного корпусу» взагалі немає на сайті ГУМВС, а про 3 інших підрозділи немає ніякої офіційної інформації. Ми далі пішли і в соціальні мережі знайшли, що «Слобожанщина» та «Харків-1» представлені там, а ось «Харків-2» ми так і не знайшли. Можливо, вони є ВКОНТАКТІ, але ми туди не лазимо з питань інформаційної гігієни, а в фейсбуці немає. Також ми побачили, що ці підрозділи прекрасно себе показали в зоні АТО, а також дуже добре охороняли порядок у місті. Зараз вони чомусь цім не займаються, і ми спробуємо з’ясувати саме чому. Стосовно «Східного корпусу» вчора з’явився відеоматеріал про те, що їх там обстріляли. Тобто вони зараз знаходяться в АТО, тому через те їх немає з нами тут. Зате на сайті ГУМВС є багато інформації про підрозділ, якій колись був Беркутом. Чомусь йому приділено багато уваги, а новому обличчю міліції уваги такої не приділено. Хоча, як з’ясувалося, бувший Беркут зараз охороняє блокпости навколо Харкова, і про їхню «охорону» є дуже і дуже багато нарікань, в тому числі ми чули це від волонтерів, і це нас, чесно кажучи, не радує, тому що було декілька заяв, в тому числі і від керівників міністерства про загрозу терористичної діяльності в Харкові. А якщо люди, яким, м’яко кажучи, довіри немає, охороняють наш спокій, то це не дуже добре. Хоча «Слобожанщина» і «Харків-1» прекрасно справлялися на блокпостах. А «Харків-1» і зараз стоїть на блокпостах там, на кордоні з Росією. По «Харків-1» в нас інформації дуже багато, і вони ще про себе розкажуть. Я запропонував би взяти слово представнику «Слобожанщини», тому що про них інформації в нас значно менше. Ось ми бачимо їх на екрані, я прошу вас до слова, назвіться, і слово вам.
Янголенко Андрій, командир батальйону «Слобожанщина»
Батальйон «Слобожанщина» – молодий підрозділ. Йому вже майже рік, але він себе дуже добре проявив в боях в зоні АТО, багато провів спецоперацій. Одна з них це звільнення полковника СБУ з полону. За цю спецоперацію взялися тільки наші підрозділи «Слобожанщина» та «Харків-1». Спільно виконали спецоперацію бездоганно. Про ще в нас є лист від керівника СБУ по Донецькій області, де говориться, що в нас найпрофесійніший підрозділ. І після цього очільник СБУ просив очільника МВС, щоб наші підрозділи передали в СБУ замість СБУшної Альфи. Це щоб ви розуміли, який рівень наших підрозділів. Ми приймали участь в спецопераціях на контрольованій ДНРівцями території, знищили там банду, про що також відомо в міністерстві. Ми нагороджені боєвою вогнепальною зброєю. Є нагороди від президента Петра Порошенко за мужність та героїзм в боях. Так що там, де ми були, на цих рубежах ворог тікав. Там де виступав батальйон «Слобожанщина», там ворога вже не було, тому як панічно нас дуже бояться. Навіть міністр оборони Росії Шойгу озвучив наші підрозділи, як самі такі екстремістські, які наводять жах на російські війська. Щоб ви розуміли, дуже професійні в нас бійці, приймали участь в боях, спец-операціях. «Сокол», наприклад, набагато професійніщі, ніж всі інші підрозділи.
– Зараз чим займається «Слобожанщина»?
– Зараз «Слобожанщина» контролює блокпости в Чугуївськім районі, охороняє мости від диверсантів і готується видвигатися в зону АТО. Бо як показала практика, коли ми 2 місяці були в зоні АТО, в нас не було втрат, бездоганно були проведені спецоперації, чого не можна сказати про інші підрозділи. Так що зараз ми знов поїдемо в зону АТО і покажемо клас, як треба воювати.
– Дуже дякую вам! Тепер ми запросимо до слова представників батальйону Харків-1 і вони розкажуть про історію і про те, чим зараз займається батальйон. Прошу.
Олексій Ледміцький, керівник інформаційного забезпечення батальйону Харків-1 та Слобожанщина
Почалося все в принципі у квітні, коли, ви знаєте, була ситуація, що якісь невідомі люди з палицями просто лупцювали людей в місті. Коли існуюча міліція була деморалізована і не була готова відстоювати спокій громадян, не була готова захищати населення. Тоді було прийнято рішення про створення наших підрозділів. Люди в наші підрозділи підбиралися, перш за все, за моральними якостями. Звичайно, і фізичний стан, і фізична підготовка дуже високе значення має. Але перш за все це моральні якості, патріотизм, готовність захищати громадян, готовність служити закону. Після короткої підготовки ми вже зі зброєю в руках заступили на охорону адміністративних будівель. Ось тоді, якщо ви пам’ятаєте, були захоплення збройних кімнат в Харкові – те, що відбулося, наприклад, в Слов’янську, та в інших містах Донецької і Луганської областей. Щоб такого не сталося в Харківській області, наші підрозділи заступили зі зброєю охороняти ці приміщення, і люди були готови відбити будь-який напад згідно чинного законодавства, готові були застосувати навіть зброю. Більш-менш спокійно пройшов той період, утримали ситуацію в Харкові. Були постійно виснажуванні тренування, потім були спецоперації. Звичайно ми одразу вже в зоні АТО, потім вирушили в зону проведення фільтрації, в зону на кордоні з зоною АТО, де також виявляли і диверсійні групи, і озброєні формування, виявляли і всякі інші порушення законодавства. Були, я б сказав, між миром і війною. Після служби на блокпостах підрозділ вирушив вже в зону бойових дій. Я думаю, що наш командир більш детально про це розповість. Я вам надою слово, Сергій Олександрович.
Янголенко Сергій, командир батальйону Харків-1
В зоні АТО, безпосереднє в зоні бойових дій батальйон Харків-1 діяв спільно з батальйоном Слобожанщина. Діяли з кінця серпня, 2 місяці, навіть трішки більше. Під час знаходження в зоні АТО батальйон Харків-1 не мав ні 200-х ні 300-х, не було в нас ні поранених ні вбитих, виконували всі завдання, які штаб АТО перед нами ставив. На початку нашого перебування нас було направлено в місто Волноваху, яке на той час залишилося без прикриття ЗСУ: не було там військових частин ніяких. Тільки були військові частини, що в результаті складної ситуації, яка склалася на той час, відійшли від міста. І тобто наші батальйони в кількості 50 чоловік майже тиждень тримали місто, і район. Самостійно тримали. В цей період були зіткнення з противником, з терористами, а потім – вже 2-4 вересня підійшли частини 72 бригади, яка важким озброєнням закрила цей відтинок фронту. Потім вже почалися будні в зоні АТО.
-Як трохи напруга спала, в чому полягало завдання, яке виконували співробітники нашого підрозділу?
-Перш за все, на початку це була розвідка і робота з населенням, тобто багато інформації ми отримали про стан речей від місцевого населення. В силу своєї специфіки батальйони вміють спілкуватися з місцевим населенням, місцеве населення бачило в нас гарантію своєї законності і зверталося до нас за допомогою та захистом. В результаті була добре налагоджена робота з місцевим населенням і багато інформації ми оперативно отримали від місцевого населення. Також виявлялися нашими співробітниками терористичні групи, які діяли на території, яку ми контролювали. Ці групи були ліквідовані, були передані представникам СБУ члени цих груп, яких ми захоплювали. На початку також була ними організована злочинна група по інформації місцевих правоохоронців, які давно її відстежували, але в них не було змоги затримати цю групу. Нашими співробітниками спільно з місцевими правоохоронцями була затримана ця розбійна група. Більше 8 фігурантів цієї групи. За ними було більше 16 випадків розбійних нападів зі застосуванням зброї. Тобто спільно допомагали місцевим правоохоронцям налагодити порядок на цій території, яку ми контролювали. Служба проходила дійсно в такій ситуації, з якою харківська міліція зіткнулася вперше. Тому що там і бойові дії, і в деяких випадках наші підрозділи були вимушені діяти, як військовий спецназ, мінувати, розміновувати… Всі засоби були задіяні для того, щоб утримати ту ділянку фронту, де нас поставили. Потім ми вже більше зосереджувались на правоохоронній діяльності. Коли вже війська з’явилися, то ми під їх прикриттям змогли зосередитись на правоохоронній та антитерористичний діяльності: затримували людей зі зброєю, допомагали місцевому населенню, допомогли провести вибори депутатів до Верховної ради… Ситуація була складною, була загроза терористичних актів, але, що хочу зазначити, під час того, як Харків-1 то Слобожанщина несли службу на території Волновахського району, в місті Волноваха, на території Володарського району, жодного терористичного акту не відбулося. Не дивлячись на те, що район був насичений диверсійними групами зі зброєю, вибухівкою, і це був прифронтовий район, жодного диверсійного акту не було. Тобто нашими співробітниками була проведена добра профілактична робота. По показниках зараз вам детально розповість начальник штабу батальйону Харків-1 капітан міліції Козловcький.
Козловский Анатолий, начальник штаба батальона Харьков-1
Касаемо показателей нашей работы (в милиции все так любят показатели, я надеюсь, что в новой милиции мы уйдем от этой системы). В зоне АТО у нас порядка 20 зарегистрированных, непосредственно раскрытых нами преступлений. Это по общей милицейской линии. То есть как Организованные Преступные группировки, так и незаконное владение оружием, так и незаконное завладение транспортными средствами граждан. Ни для кого не секрет, что машины «отжимают» очень часто. И граждане обращаются, потому что обратиться в принципе не к кому – местная милиция бездействует по многим факторам. Выезжали, находили, передавали людям… Имеются и благодарственные письма на имя начальника УВД, и так далее. Непосредственно находясь здесь, принимали участие (нас здесь не очень сильно задействуют) в отработке Московского района. 3 дня профилактическая обработка вместе с сотрудниками ППС осуществляли работу. За время проведения профилактической отработки было составлено порядка 30 административных протоколов, и так же были раскрыты карманные кражи в транспортных средствах по горячим следам. На территории Волчанского Района у нас сейчас 30 сотрудников несут службу на блокпостах. За последнюю неделю у нас 16 зарегистрированных материалов. В основном это незаконная перевозка горюче-смазочных материалов. В принципе, все вы понимаете, что Волчанский район является приграничным, и оттуда ввозится бензин, который является контрабандой. Везли в легковом автомобиле полторы тонны бензина. Все это попадает на территорию Харькова. И вы видите, стоят незаконные заправки, качество этого бензина, соответственно, неизвестно, акциз с этого не уплачивается, и т.д., и таким образом мы помогаем экономике государства, с которым воюем. Поэтому, наши сотрудники эти попытки пресекают. Материалы зарегистрированы, и находятся сейчас в Волчанском отделе на рассмотрении. Помимо этого, у нас находится 4 наряда, которые в городе осуществляют охрану общественного порядка – на площади Свободы и по улице Совнаркомовской. На больше у нас пока нет транспортных средств, у нас батальон не обеспечен транспортными средствами. У нас есть в планах, мы выходили с просьбами к руководству УВД, чтоб организовать патрулирование хотя бы в местах массового скопления граждан и в местах, где возможно совершение террористических актов. Само по себе патрулирование, как вы понимаете, является профилактической целью: допустим, мы не имеем какой-то оперативной информации, но если в качестве профилактики будет ездить машина с сотрудниками милиции, то кто-то может одуматься, передумать, или у кого-то что-то не получится. Это само по себе уже профилактика, которая должна осуществляться, это основные функции ППС, задержание опасных преступников – все-таки функция Уголовного Розыска. Поэтому, на данный момент, подразделение в принципе функционирует в полной мере, насколько нам позволяют наши материальные возможности. Пока у меня все.
– Олексій, вам є, що додати?
– Могу добавить, что в Волчанском районе сейчас поступает информация от граждан, от активистов, что работники милиции, якобы нашего подразделения выезжают и творят какие-то бесчинства, отбирают деньги. Вот я со всей ответственностью вам заявляю, что наши сотрудники еще ни с кого денег не взяли, и брать в дальнейшем не планируем. Конечно, как говорится, «в семье не без урода», но надеемся, что нашу семью это пройдет мимо. Наши сотрудники денег ни с кого не берут, наши сотрудники находились в форме, у нас есть шевроны, где написано Харьков-1, есть удостоверение, где указана должность и написано, что это подразделение Харьков-1… Мы специально отошли от стандартной милицейской формы, пришли к расцветке мультикам. Мы существенно отличаемся от милиции, хотя бы по цвету формы, потому что стояли сотрудники в серой форме (так называемый «Беркут») – городской камуфляж, и участились случаи, когда и Беркут заезжает и работает по контрабанде, и тогда стало понятно, что по старой методике граждан ловят, заказывают им какие-то суммы, они их приносят, потом тень ложится на наши подразделения. Я вам ответственно заявляю, что наши сотрудники этим не занимаются. Мы проводили внутреннюю проверку, потому что факты поступали, мы проводили проверку, и она не подтвердила эти факты. Нами были выявлены сотрудники других подразделений, которые там находились непонятно, по какой причине и непонятно, с какими целями. Так что для граждан хочу сказать: обращайте внимание на форму и не стесняйтесь, спрашивайте удостоверения – это ваше законное право, а моя обязанность вам его предъявить, если вы интересуетесь, ничего здесь противозаконного нет. Прочитайте внимательно, убедитесь, посмотрите сроки. Если человек действительно работает, претензии какие-то, то вы хотя бы будете знать, куда потом обратиться. У меня все, спасибо.
– Хотів би ще розвіяти шумихи, яка була по Слобожанщині, що там, наприклад, займалися мародерством, розбійництвом … Щоб ви розуміли, була комісія з прокуратури Донецькій області і жоден факт не підтвердився. Тільки підтвердилися наші геройські чинки: що ми навіть дитячому садку в зоні АТО не дали загинути з голоду, поділилися з ними своїм харчуванням. В нас було виявлено в батальйоні 2 хлопця -1 дуже злякався, а ще 1 оказався наркоманом. Вони приїхали, та стали розповідати про нас в місті… Була комісія, і наш геройський батальйон не заплямував себе ніякими злочинами перед народом. Це все були наклепи, і зараз вже готуються іски в суд. Зараз війна, не судиться з тими, хто щось там розповідає. Як то кажуть, собака лає, караван іде, і кому був вигідний весь цей скандал, по всім каналам проплачені були ролики, були проплачені сепаратистські газети, канали, що показували нас з негативного боку – це путінські агенти. Якби хоч одна тінь підтвердилася б, я б вже не був комбатом, і батальйону «Слобожанщина» вже б не було. Як підсумок хочу підкреслити, що характерними, відмінними рисами наших підрозділів є, перш за все, повна відсутність корупції. В нас такі люди, що для них корупція неприйнятна, тож до нас прийшли люди, яким корупція взагалі не подобається, вони прийшли з нею боротися. По-друге, ми завжди співпрацюємо з громадою та з населенням, підтримуємо ті зв’язки, що залишилися ще з мирних часів, бо ми знаємо, що служимо народу України, служимо громаді, тільки завдяки тісній співпраці з громадою ми можемо досягнути успіху, навести лад в країні, підтримати законність. Третя відмінна риса нашого підрозділу – це сухий закон та спортивній спосіб життя. В мене все.
Ще в наших підрозділах за два місяці на передовій не було втрат – ні вбитих, ні поранених, бо командир Слобожанщини та командир Харків-1, наш дідусь, який воював у Велику Вітчизняну війну, з дитинства передав нам свій досвід. Це досвід правильної тактики: як заходити до приміщення, як зачистки проводити, як пересуватися по вулицях. Такого досвіту я ще на бачив, у нашого підрозділу краща система, тож не було в нас ні вбитих, ні поранених. Ця ідея схожа на рекламу, але це не реклама. За два місяці в боях, а не так, як молоді підрозділи – тільки постріл, так вже і кинули автомат.
А ми зараз побачимо вишкіл цих хлопців.
Віктор Гарбар: Дякую щиро, ну оскільки представників України в Харківській області у нас, як я сказав раніше немає. За сценарієм мав би бути їхній виступ. То дякую всім хто виступив, а журналістам і всім цікавим пропоную ставити питання учасникам прес конференції. Прошу
– І тому от та біда з інформацією, це дуже страшно, я так розумію що ви готові до справи проти куль , але не були зовсім готові до того бруда, який на нас полили. А це була саме інформаційна війна і зараз вона мабуть страшніше ніж ці кулі, від яких потерпіли. Ви знаєте як з кулями боротись , а як боротися зі словами , із брехнею? Навіть ми не знаємо цього. Але є у нас одна штука, яку зробили майже зразу правильно. Тому що довго думали як боротися проти брехні. І ось проти брехні можна боротися тільки відкритістю. Мені відразу дали ваш телефон, я просто не дзвонила, знала що це все маячня , і не знала як це робити. Але всі зразу дали мені ваші контакти, і тих людей які тут же зникли кудись, збрехали і завзялися. Оце дуже важливо , але це запитання не стосується цієї ситуації. Але все одно потрібно з цим боротися. Це не дуже таки маячня, це не можна сказати, що це дещо, це дуже страшна штука бо війна яка зараз відбувається вона спершу була інформаційною. Ми знаємо щодо різних селищ по Біблії, що спершу було слово, і слово було Бога ,так ? То зараз війна теж почалась зі слова. Потім були великі- величезні потоки брехні. 8-м років вони йшли доречи. Це не тільки з майдану почалось, але зараз це навіть не стосується в цій ситуації бо за нею вже говорили. А це саме стосується вашого фаху.Я хотіла спитати , ось ви розповідали про ці проблеми в зоні АТО і т.д. На вашу думку, я мабуть до двох братів Ярмиленьків звертаюся. Я хочу спитати в вас, як ви думаєте, нам потрібна, по-перше та міліція, яка паралізована була, коли нас вбивали, били. Мене один міліціонер якось врятував, бо я закричала допоможи, бо мене вже схопили, мене так намагалися вбити. І питання таке: Як ви думаєте навіщо нам потрібно ця міліція, яку розколювали десь 10 років? Може це не їх провина, але вони ж нічого не робили. Може всіх звільнити?
– І що ми будемо в безпеці тоді? Ті ж бояться тоді, якщо не буде міліції то …
– Міліція яка відвертається, як людину б’ють ногами, який толк з цієї міліції? Дякуючи тому, що наші в Харкові створили батальйони, Харків зараз не має того що є зараз в Донецьку, бо прийшли справжні патріоти які не дали, тим самим піти получати у Путіна вищу зарплату.
Ще додам від себе. Ви правильно сказали , що була інформаційна війна проти батальйону.Тому що всі люди які прийшли в цей важкий час, це добровольці. Добровольці, які зі зброєю в руках. Ми в міліції старій працювали. Зі мною сидить начальник штаба, який до того теж працював в міліції. Ці люди в тому числі і з лав колишніх міліції прийшли в ці батальйони. Тому що вони не могли з цим змиритися. Для нас Україна це наша держава, ми патріоти, ми себе і позиціонували як українська міліція. Всі ці роки. Так нам було неприємно дивитись на ці речі, які відбувались.
– 10 років ми працювали в беркуті, і от 10 років ми з ними воювали за Україну. Ми кажем: ви на Україні є Український спецназ.Ви утримуєте зарплату, хліб.Як ви можете любить російське ярмо, Путіна?Ми зрозуміли що постійно в нас була війна.І якщо є такі люди, що були в старій міліції, для яких війна – благо, вони прискіпливо дивилися на добровольчі підрозділи. Люди, які почали інформаційну війну, знали, що роблять – удар, який спрямований проти добровольців. А справа була не в грошах, це було питання громадської позиції. Людина зі зброєю в руках іде в АТО захищати свою державу, свій народ. Це питання виживання України – чи будемоми українцями і в нас буде своя держава, чи ми будемо якоюсь автономією, щоб обслуговувати інтереси Росії, воювати за Росію, як свого часу було в Радянському Союзі. Ці війни були виграні завдяки українцям. Де були б зараз німці, якщо б Україна 6 місяців не трималась, тисячі, мільони життів Україна не клала б на перемогу? Тому і була така протидія проти батальйонів, яку ми зараз згадали. І тому скандали, пов’язані з добровольчими підрозділами, такими як Шахтар. Маленьке правопорушення, яке, мабуть, трапляється, максимально роздувається: це буря в склянці води. В сім’ї не без урода. Але наша позиція як командування батальйону: ми ці випадки не буде заминати, ми їх будемо придавати огласці.
Питання з залу, нерозбірливо:
Я вам отвечу: я 15 лет в органах внутренних дел, и сейчас считаюсь, в общем-то, ментом. Я работал в разных службах: начинал с рядового состава, работал в службе задержания, в уголовном розыске, и последним моим местом перед батальоном было – я преподавал в учебном центре милиции. Там у меня имеется определенная подготовка – снайперская, нас привлекали в снайперские группы. На момент Майдана у нас несколько человек отказались выполнять приказ, потому что не был не секрет: и в Харькове, и в областях формировались группы, которые отправлялись потом на Киев. Мы отказались. На тот момент это был устный приказ, и был скандал: почему вы отказались? Но через 2 дня эти люди свое мнение поменяли, и по сей день работают, те, которые отдавали этот приказ. Но в батальонах я увидел для себя будущее, потому что я не хочу занимать коррупцией, мне это не интересно. Я хочу получать достойную зарплату, чтобы кормить свою семью и нормально выполнять свои обязанности. В то же в время у нас в батальоне 30% – это сотрудники, которые переведены. Они в первое время испугались Славянска. В управлении у меня много знакомых, они говорили: вы пушечное мясо, вы идете против наших братьев, многие откровенно ходили с георгиевскими ленами. Я не против георгиевской ленты, я против того, что Россия придет, я присягу давал народу Украины.
Питання з залу, нерозбірливо:
Я вам отвечу. Да, действительно, этот символ они украли у ветеранов, испортили, я с вами согласен. В общем, процентов 70 у нас составляют добровольцы. В милиции я сталкивался с людьми, которые приходят. К нам приходили люди с 2-мы высшими образованиями, люди, у которых была работа, что намного выше оплачивалась. Они пришли сюда не за деньгами – это уже о чем-то говорит. Они пришли конкретно защищать свою страну. В данный момент вопросов по службе к ним нет – они очень дисциплинированные. Они могут чего-то не сделать в силу того, что они чего-то не знают: они всего-навсего полгода работают. И в основном работают в зоне АТО, с правоохранительной деятельностью не сталкивались, но у них есть желание учиться. Я вам скажу, ни один милиционер не имеет желания учиться.
Питання з залу, нерозбірливо:
У нас жахлива проблема з професіоналізмом. Ні для кого не секрет, що наша міліція за всі ці роки деградувала, вона просто не вміє працювати. І ми знаємо такі приклади, коли в Харкові людина стріляла в міліціонера, і коли її затримали, то не було впевненості, що затримали саме стрілка, а не першого-ліпшого. Поки ви героїчно воюєте на фронті, захищаєте такий важливий участок, то паралельно в міліції проходять ті самі процеси, що відбувалися останні роки. Вони затримують першого-ліпшого, вибивають з нього показання. Чи плануєте ви і ваш батальйон створювати якісь свої підрозділи. Чи плануються якісь реформи стосовно нашого карного розшуку, нашої міліції? Поки що я почуваю себе зовсім не захищеною на вулиці чи вдома, якщо на мене хтось покаже та почнеться розслідування.
-Я відповім на ваше запитання. Що стосується реформи, то весь світ відійшов від такої системи, це тільки у нас існувало те, що до нас перейшло у наслідок від Радянського Союзу: ми реагуємо на наслідки. Весь світ відійшов від системи показників, а у нас це залишилось навіть з часів Сталіна – знаходити якихось ворогів народу. Треба реагувати саме на причини, тобто попереджувати злочини. А. Б. Аваков каже, що треба двигати реформу, але нас стискає, що і реформу треба, і війна іде. Приїжджав Збігнев, він казав, що треба спочатку перемогти, а потім і реформою зайнятися. Інші кажуть: і воювати треба, і в саме той час робити реформи. Тобто в нас є такі собі два табори. Наша думка така: реформи нашої поліцейської системи треба проводити негайно. Для чого ми пішли в АТО – для того, щоб одні обличчя в кріслах змінилися на інші такі ж? Ми з цим не згодні. Так, я працюю в міліції, але мої діти, мабуть, працювати там не будуть. А я хочу, щоб вони жили в нормальній правовій державі, щоб їх права ніхто не порушував, щоб міліція або поліція насправді їх захищала. Ми зараз захищаємо майбутнє нашого народу, тобто бажаємо нашої державі кращої долі. Тож, реформи повинні проводитися. Той стан, що є зараз, нас не влаштовує, і вас також не влаштовує. Тобто, реформи треба проводити, користуючись найкращим світовим досвітом. У світі є багато напрацювань, їх треба не «мавпувати», а застосовувати стосовно нашого народу, з розумом.
-В первую очередь я хотел бы поблагодарить всех организаторов данного мероприятия, которое является очень важным и необходимым для того, чтобы мы, то есть общественность, могли узнать, что собой представляет новая милиция, новые отряды милиции. Мы, как представители Донецкой области, я сам из Красноармейска, хотели бы, чтобы подобные мероприятия в Украинских Миротворческих Школах инициировала и Донецкая область. Касаясь положения в Донецкой и Луганской областях, можно сказать о том, что мы, наверное, чем-то отличаемся от ситуации, которая сложилась в Белфасте, потому что иные – внешние раздражители вызвали такое положение. Исходя из того, что я из Донецкой области, мне кажется, что основная масса жителей области никак не воспринимала ни Донецкую, ни Луганскую террористические организации. В марте 2014 года я был в Крыму, работал на промышленной палате, и до этого в университете. И вот то, что сейчас, или сразу после мартовских событий анонсировала Российская Федерация, то, что основная масса крымчан проголосовала за Россию – это совершенно не так. По жителям Симферополя, которых я видел, основная масса симферопольцев была сосредоточена на центральном рынке, а на избирательных участках были десятки человек всего лишь. Да и в апреле 2014 года на сайте Общественного Совета при президенте РФ проскользнули цифры, что всего лишь 33 процента проголосовало в Крыму на выборах 15 марта. Эта статистика продержалась всего лишь несколько часов, потом она была удалена. Фактически, это еще раз подчеркивает, что ни Крым, ни Донецкая и Луганская области не имели желания идти в Россию. Когда мы говорим об информировании милиции, то прежде всего здесь необходимо увязывать с реформированием местного самоуправления. Потому что, исходя из опыта европейских государств, в том числе Великобритании, Польши, Германии, муниципальная милиция создается и действует в рамках Территориальной Громады и отчитывается перед ней. Уже основная идея в реформировании милиции, а как мы ее назовем: милиция или полиция – не так уж важно. В России было названо полиция, а результат совершенно недостижим. Уже проанонсировано было и руководству батальону Слобожанщины и Харьков-1: основная задача реформирования милиции – это отказ от статистики, от отчетности, и в первую очередь качество работы милиции должно определяться Территориальной Громадой. Тогда мы избежим тех цифр, когда всего лишь 0,8 процента поддерживало в 2013 году работу милиции. Это сногсшибательная цифра, потому что работников милиции значительно больше, чем 0.8 процента населения, а значит, и сами работники милиции в 2014 году не одобряли работу милиции. Об этом можно говорить очень много, но у меня 2 вопроса к участникам пресс-конференции. Первый вопрос: каким образом вы осуществляете набор участников вашего батальона, какие требования к ним предъявляются, какими навыками они должны обладать (моральные важели должны быть задействованы)? То есть как вы отсеиваете, каким образом осуществляется этот экзамен? И второй вопрос, исходя из того, что я являюсь представителем Донецкой Области, у меня: вы говорили, что принимали активное участие в действиях в зоне АТО, каково ваше отношение к батальонам, которые тоже располагаются на территории Донецкой Области: батальоны Днепро, Донбас, Киев-2, и естественно военно-патриотическое формирование Правый Сектор, потому что у них тоже есть батальон. Спасибо.
-Хорошо, я отвечу вам на русском языке, раз вопрос был на русском – ничего страшного. По каким критерием отбираем. Первый критерий – чтобы человек шел добровольно, т.е. чтобы он был мотивирован, чтобы он был патриотом. Стараемся придерживаться таких «трех П», о которых Володя Чистилин рассказывал. Это патриотизм, профессионализм и порядочность. Первое – патриотизм и порядочность. Профессионализм. Люди обычно приходят, если у них не было военной подготовки, не служили в армии, в спецназе – люди приходят с «гражданки», без военного начального образования – мы их готовим сами в своем подразделении, готовим, учитывая опыт АТО, учитывая свой опыт, учитывая опыт работы в милиции, т.е. стараемся брать лучшее и максимально адаптировать к тем условия, где несем службу. Мы видели ролики, где стрельба сверхкоротких и коротких расстояниях – пригодилось, так скажем. Второе – это человек должен проходить по здоровью. Такой интересный момент: у нас много сотрудников, у которых до поступления к нам на службу были белые военные билеты. Т.е. люди не хотели служить в той армии, защищать то государство, уклонялись от службы. А когда настал «час Ч», человек сам для себя дал ответ: да, я действительно хочу защищать свою страну от внешней угрозы и наводить порядок. Человек приходит – а у него белый билет, сам здоровый хлопец. У людей появляется мотивация, которой раньше не было. Идут они в военкоматы, проходят перекомиссию, выписывают им нормальные военные билеты и они устраиваются к нам на службу. Главный критерий – чтобы не было судимости. Какой барьер для поступления к нам на службу: это по здоровью и по наличию судимости: если он привлекался к криминальной ответственности, то он службу нашем батальоне проходить не может, т.к. батальоны в системе МВД, а по закону он не может с криминальным прошлым быть в этой системе. Отношение к подразделениям – батальонам, которые несут службу в зоне АТО: нормальное отношение, это коллеги по службе. Киев-2, которые в Волновахе несли службу на блокпосту, на территории города и на территории района – это нормальные хлопцы, нормальные подразделения, нормальные командиры – сотрудничаем, помогаем друг другу чем можем. С батальоном Донбасс – батальон Донбасс, батальон Слобожанщина вывозил раненых, когда они выходили из-под Иловайска. Командир Слобожанщины Дмитрий Алексеевич вывозил раненых. Общими усилиями подразделений был найдены транспортные средства, потому что другие части отказывались туда ехать. Был найден транспорт, и под прикрытием батальона Слобожанщина был организован вывоз раненых. Разведке Донбасса мы помогали информацией и помогали некоторым снаряжением. У нас была возможность им подкинуть, и мы с ними поделились по-братски, вот такое у нас сотрудничество. По поводу Правого Сектора: с ними вместе в боевых действиях мы участия не принимали, но отношения у нас самые нормальные с теми представителями, которые в Харькове находятся. Общаемся, разделяем их взгляды по поводу патриотизма: Украина должна быть, Украину надо защищать. То, что Ярош получил ранение – доказывает, что он принимал участие в боевых действиях. Мало кто из депутатов может сказать, что воевал и получил ранение. Если бы каски у него на голове не было, то жил бы он – это еще вопрос. Спасибо, конечно, нашим волонтерам: они обеспечивают те подразделения, что воюют, в том числе польскими касками, которые уже не одному сотруднику жизнь спасли, очень хорошего качества. Вообще, спасибо волонтерам, вон сидит Юра – один из них. Большое спасибо тебе, Юра, и твоим товарищам за ту помощь, которую вы оказываете. Это и материальная помощь, но и большая моральная помощь: ты чувствуешь поддержку народа, и значит, не зря ты все это делаешь.
Юрій: Собственно, я знаю этот батальон с первых дней, когда он формировался, знаю и некоторых наших евромайдановцев, которые пошли на фронт, и часть из них пошла в этот батальон. Перед нами Алексей Ледницкий, это активист Зеленого фронта, вы наверняка слышали про такую общественную организацию. Этот человек вместе со мной, с Виктором, с Натальей, со многими из нас стоял на Майдане возле Тараса и отстаивал нашу свободу, наши права. И сейчас такие люди идут в новую милицию, защищают наш мир и наш Харьков. Что касается реформы МВД, я по-прежнему с первых дней Майдана остаюсь членом координационной рады Майдана, и с недавних пор – глава общественной организации Українське Громадянське Суспільство. Мы инициировали обращение к министру МВД Авакову, Эке Згуладзе и собираем сейчас подписи в поддержку этого обращения на палатке, вы все ее знаете, на самой большой площади Европы – палатка «Все для перемоги» – наша палатка Евромайдана – палатка волонтеров, для волонтеров, для наших бойцов, для раненых, то есть это центр, где объединяется вся наша помощь харьковская: как материальная, так и финансовая, так и моральная помощь. Соотвественно эта палатка для всех харьковских гражданских инициатив, и все, кто желает, могут прийти туда, обратиться со своими гражданскими инициативами, и таким образом расширить нашу деятельность и улучшить ее. У меня есть эти подписные листы, кто желает, после мероприятия тоже сможет подписать. И самое главное – я хотел бы взаимно поблагодарить, ибо это самая правильная связка – гражданского общества и подразделений милиции и армии. И эта связь в том, что мы и есть единое целое, и мы связаны своим пониманием того, что есть в этом городе, пониманием, как надо жить и какие проблемы у нас существуют. Хочу поблагодарить за то, что мы вместе. А вопрос: мне рассказывали про ваши операции в Волчанском районе по поводу дров, их переноски – там задерживали какие-то автомобили с дровами, и после этого остались сами без дров зимой… Если можно, пару слов про это.
Как всем известно, в каждом районе у нас есть лесничества. Так вот данные лесничества, понятное дело, живут на не совсем трудовые доходы, то есть, в простонародии, воруют лес. Все ж мы взрослые люди и понимаем, что, если движется автомобиль, полный леса, он должен двигаться с какими-либо документами. Там есть отработанная схема, по которой он говорит, что у него вчера машина поломалась, он загрузился, и по одной накладной он возит 2-3 раза. Данные машины были остановлены и доставлены в Волчанский райотдел, где проводилось разбирательство. У лесников свой принцип, они на нас очень сильно обиделись и перестали возить нам дрова. То есть, чтоб вы понимали, люди незаконно провозят дрова, ну сколько там машина дров стоит, ну в общем провозят дрова незаконно – это украденный попиленный лес, это народное добро, и они были так приучены, что надо скинуть несколько дровеняк милиционерам, «пусть греются, а в наши дела не лезут». Ну пришлось влезть немножко в их дела, остановить их машины… Там 3 машины поставили на штрафплощадку, ну обиделись они, дрова перестали возить. Взяток не берем, в том числе и дровами. Ну ничего, нашлись волонтеры, которые купили на свои деньги официально в этом лесничестве, привезли, сейчас вопрос налажен.
– чим зумовлено заступництво, тобто ми бачимо, я викладала у свій час в Політехнічному університеті, і я бачу, що зараз в ЛНР воюють зокрема ті, в кого нема духовних ідеалів, і кого не привчили до патріотизму. Тобто чи замислювалось, наприклад взяти тих же армійців, чи старшокласників, чи студентів, щоб з ними займатися так, щоб вони приєднаися до вашого батальйону?
-Дякую за запитання. Те, що ми бачимо, ДНР-ЛНР – це як у політика два строки: вони все більш та більш відходили від національного виховання молоді, це продукт тієї політики, що проводилася рік від року.
Ми зараз намагаємося, навіть декілька разів на тиждень, спілкуватися зі школярами, з дітьми, разом із волонтерами їздимо до шкіл, проводимо навчання, просто становимо таку позицію, щоб діти ставили якомога більше таких запитань, що вони, мабуть, на кухні від батьків чули, але соромляться запитати. Крім того, в нас є вже й бюджетна школа: вони нам в’яжуть рукавички, а ми займаємося з хлопцями та дівчатами тієї школи. Тобто, ми розуміємо, що діти – це, дійсно, наше майбутнє, а в школах є такий предмет як Захист вітчизни, але, на жаль, матеріальної бази для проведення цих зайнять фактично не лишилося в школах, і школи дуже раді, що ми проводимо такі зайняття зі школярами, та й просто розповідаємо, як проводиться в теорії, а не на практиці вишкіл, в тому числі, і для школярів.
-В мене є декілька питань, суто таких, технічних. На слайдах був ваш автопарк. Чи очікуєте ви від міністерства поповнення вашого автопарку чимось сучасним? Зараз багато розмов про те, що Аваков чи ще хтось дав нові автомобілі, чи стоїте ви на черзі?
-Я подавав заявку начальнику Головного управління МВС Харківської області генерал-майору Дмитрієву, про потреби підрозділу, і він обіцяв, що буде видавати. Також, повертаючись до запитань з приводу патрулювань та нашої служби у підрозділах на вулицях Харкова. Несення служби пов’язане з наявністю автотранспорту. Найбільш ефективною є служба на патрульних та службових автомобілях. Можна більш швидше реагувати на всякі виклики, тому на ім’я Анатолія Анатолієвича ми подали таку пропозицію, щоб наші підрозділи контролювали місто Харків. Тому що під час нашого патрулювання у Волновасі за два місяці не було жодного терористичного акту, і кількість вуличних грабежів та злочинів різко зменшилася. З 28 серпня по 1 листопада ми знаходилися безпосередньо на території Волновахи – Волноваського та Володарського районів.
Але стосовно захищених засобів зв’язку: є така інформація, що більшість наших бійців користуються просто стільниковими телефонами. Сигнали перехоплюються, встановлюються координати, потім є жертви.
Так, але це – питання не тільки наших підрозділів, не тільки проблема МВС і армійських підрозділів. Тому, відправляючись на завдання, ми всі телефони лишали на базі. А сигнали – ну, наприклад, показуєш напрям: автомат – стволом угору. Ці сигнали, що можна бачити на відстані зорового зв’язку. Хочу відзначити: армійські підрозділи – батальйон Феодосійської морської піхоти – на Гранітному ми співпрацювали, добре з ними повоювали, ці нормальні хлопці у своїх бійців телефони забирають, і користуються одним телефоном на весь взвод. На опорному пункті його вмикають та з’єднуються. Така ситуація не дуже гарна, але це стосується забезпечення всієї армії. Це наша країна, в якої всі ці 20 років розвалювали і всю армію, і весь спецназ. Можна констатувати, що Росія розвивала своє військо, ми розвалювали, але Путін, як що міг би, дійшов би за три дні, але не можуть. Все їх хвальоне військо оказалося гіршим, ніж наше, яке весь час розвалювали. Наші бійці чисто на дусі бойовому, на патріотизмі, ворога зупинили, ворог не може просунутись далі, хоче хоч би, що вкрав, за собою лишити. Якщо б в нашу армію за два роки щось вкласти, то ми дійдемо аж до Сахаліну та завоюємо Москву.
Питання з залу, нерозбірливо:
-Краще до нас не потрапляти, бо якщо він до нас потрапить, то немає гарантії, що він залишиться як полонений живим та здоровим, стане інвалідом.
-І останнє питання буде: чи всі бійці отримали статус учасників АТО, які перебували на фронті?
-Статус учасників АТО – дуже цікаве питання. Мало там побути і повоювати, треба ще й зібрати кучу довідок, печатей, наказів. Дуже складна процедура, дуже довга та формальна бюрократична процедура. Може, воно й потрібно, але, знаєте, всі ці скандали, коли народні депутати з Кабінету міністрів – це, виявляється, вже й учасники бойових дій. Коли поїхали, наприклад, за бюлетенями, і вже учасники бойових дій за один день. Але рухається процес, зараз вже всі документи зібрані, і в цю п’ятницю буде засідання комісії, де будуть розглядатися документи тих співробітників Харків-1 та Слобожанщини, які були в зоні АТО, брали участь в бойових діях. Ми проінформуємо вас в майбутньому.
У нас особо никто не стремится получить «Участника боевых действий», здесь люди шли не для этого.
Приходять люди працевлаштуватися: багато патріотів, но багато і диверсантів залізти в наші батальйони, щоб потім роздувати якісь скандали, звинувачувати усіх… Але в зоні АТО зрозуміло, що в нього там на душі. Кожному, зрозуміло, не залізеш в душу, але якщо всі накази виконує, всі бойові завдання виконує – то добре. Я не думаю, що людина за грошима пішла в цій підрозділ. Тім більше пов’язувачі з різоком.
Є диверсанти пролазят, мы с ними боремся, их вычисляем, как в Национальной Гвардии один пішов, зараз судять його, що зливає координати, те ж саме пролазлять і в наші підрозділи. Підрозділи відкрити для всіх, і це вже робота внутрішній безпеки. Дивимось за людиною, якщо людина не може сказати паляниця, то… (посміхаються) то вже все.
Хвилинка гумору.
-Тепер я ставлю останнє питання тому що воно важливе для нас. Ві всі знаєте інцидент з Костею Реуцкім, на сайті ГУМВС було про це повідомлення, яке закінчувалося фразою, що охорону блокпостів на себе бере Харків-1. В нас на сайті майдан було ваше спростування. Розкажіть будь ласка, хто охороняє деякі блокпости? Тому що в мене таке враження, що або відділ зв’язків з громадкістью чогось не знає, або це просто свідома провокація з метою вас дискредитувати. Бо чужі порушення фактично однією фразою були приписані вам. Де стоїть Слобожанщина, де Харків-1, і хто стоїть на інших постах?
-Дякую за запитання. Харків-1, довожу до центру суспільних зв’язків, якщо є якась інша інформація, то ще раз довожу, що на даний час співробітники Харків-1 несуть службу на території Вовчанського району Харківський Області. Там 3 блокпости, де наші співробітники несуть службу. На інших постах на території Харківській області співробітників Харків-1 немає. Батальйон Слобожанщина несе службу в Чугуївському районі, Печенізькому водосховище – там 2 блокпости охороняють дамбу, щоб не взорвали терористи. Всі інші блокпости охороняє МГБ та інші. Наші співробітники на інших блокпостах службу не несуть. Відносно тієї ситуації, яка сталася з Костею, прискорбно, що такі випадки в нас ще мають місце. Не те, щоб ми інші підрозділи поливали брудом, щоб на їхньому фоні ліпше виглядати, але ми працівники МВС, і це нас також стосується, це пляма на все МВС! Це зайвий раз підкреслює, що МВС треба реформувати. Чому таких випадків не стається на блокпостах, де наші співробітники несуть службу? Таке враження сталося, коли журналіста побили, як начебто він заїхав на блокпост ДНР… Таке враження, що його там били, казали, що на майдані нам за це нічого не було… Що це, блокпост ДНР був, чи що? Таких випадків не повинно мати місто, такі випадки повинні прозоро всі розслідуватись, а не покриватись. Це наша особиста думка – керівництва підрозділу і всіх співробітників. І громадськість має право знати про хід розслідування таких випадків і їх результат. Я вважаю, тоді буде довіра населення до міліції відроджена, хоч в певній мірі населення буде довіряти міліції та її діяльності. За нашими підрозділами пильний нагляд, вотприїзжають наприклад перевірка на блокпост – «Ой в вас там десь підпису немає», а тут проїхала людина по блокпостам провезла 3 автомата, 5 гранат, 3 гранатомети, навіть не перевіряли машини, і до цих людей ніхто не приїзжає, не перевіряє… Так що вони там роблять, де в них підпис стоїть? Боротьба ще ведетьсяі в тилу, і на фронті. Багато в нас агентів російських, закривають очі на злочинні події, а до добровольчих батальйонів дуже пильно на кожного докулупиваються.
-Зрозуміло. Скажіть будь ласка, чи очікуєте ви розширення от цієї нової міліції, тобто створення нових подібних батальйонів, і яка на вашу думку має бути основна задача подібних батальйонів? Тому що раніше говорили про залучення вас до охорони вас до громадського порядку наприклад в Харкові, чому це не робиться? Чи в вас по розкладу якась інша задача?
Створювались ми, як пожежні команди, ви пам’ятаєте, яка навесні була ситуація, але створювались, це так, для того, щоб співробітники цих добровольчих батальйонів, які проявили себе в зоні АТО, які проявили себе належним чином – вони повинні заміщати цю міліцію, яка типу підрозділу, якій тім чи іншим чином не справились з покладеним на них завданням. Тобто в процесі реформ, це вже скоріше питання не до нас, а до тих людей, які будуть реформу МВС проводити в цілому, які структурні підрозділи вони будуть реформувати, які залишати, хто які функції буде виконувати… Але усі покладені завдання ми виконуємо, і виконуємо не на страх, а на совість. Якщо та міліція проявила інфантильність, то наші підрозділи рятують ситуацію, напевно наші підрозділи повинні бути і поліцією на майбутнє, і жандармерією.
Метою нашої Миротворчої Школи є те, щоби реформа проводилася за безпосередньою участю самої нової міліції за їх експертними оцінками, і щоб вона йшла від їх досвіду, а не нав’язана якімісь там абстрактними експертам: зарубіжними, не зарубіжними… Ми маємо враховувати безумовно зарубіжний досвід, але в нас абсолютно унікальна ситуація, і ми маємо виходити на нашу думку з самої глибокої оцінки наших реалій і аналізу роботи зокрема таких батальйонів як Харків-1 та Слобожанщина.
Дякую всім за увагу, давайте побажаємо хлопцям здоров’я, успіхів і перемоги.
