Верховина. Параска Онуфріївна розповідає про кілька музеїв.
Уточнюю:
– Це 4 музеї на всю Верховину?
Відповідає:
– ,,Та нє, то на цю одну вулицю!,, І усі приватні.
Сироваріння, ,,Тіні забутих предків,, , Токсодермії і Гуцульської магії (в два останні не ходили).
А в музеях майстер класи і цілі дійства. І ще все дають мацати і пробувати (сири).
Але вразив ще один музей (хоча це більше на сучасний театр схоже) – місцевого музики Романа Кумлика. Фактично – місце, де можна дізнатись про гуцульську музику і музичні інструменти, почути гру (всьо вживу) на них же і все це з приказками, коломийками, примовками і жартами. А ще можна спробувати на всьому цьому пограти.
Оце я розумію креатив, підприємництво, традиції і розвиток туризму. І любов до всього свого.
Ну а наприкінці ,,вода яка горить,, ))
![Тіко зроблений буц](https://maidan.org.ua/wp-content/uploads/2016/07/13715996_1056042691099448_7665973973934462227_n-548x853.jpg)
![Тут Параджанов жив перед тим як знімати фільм- кілька місяців-щоб вникнути в тему. Господарка не мала нащадків І віддала хату під музей з усим що там було](https://maidan.org.ua/wp-content/uploads/2016/07/13770317_1056043054432745_6775055516338411646_n-640x513.jpg)