На відміну від імен, які новонароджені отримують від батьків, деякі імена люди здатні обирати для себе самостійно – виходячи із наявної самоідентифікації, яка зумовлює їхню поведінку. Саме тому може виявитися цікавим подивитися на ті позивні, якими послуговуються учасники незаконних збройних формувань.
Позаяк базу даних ми маємо, з цією метою було проаналізовано близько 200 тисяч записів, що містять інформацію про членів незаконних збройних формувань в ОРДІЛО в період 2014-2017.
Загалом, прізвиська, які члени незаконних збройних формувань використовували як позивні, доволі чітко розподіляються на кілька груп, відповідно до походження і правил формування.
При цьому кожна група характеризується своєю динамікою протягом періоду спостережень.
Наскільки можна бачити з даних спостережень, на початку конфлікту, в 2014, найбільшу частоту демонстрували прізвиська кримінального походження (крєст, гліст, сопля, шнирь, гнілой, ржавий, упирь, кірпіч, чєрєп, артіст, жига, кацо, тичьок, фікса, дрига, шіло, клєщ, лом, харя, лисий, музикант, синок, валєт, шіба, масон, сіній тощо). В лютому-червні 2014 вони складали більше 30% всіх позивних членів терористичних угруповань.
Друге місце за частотою використання посли позивні, модифіковані з імен та прізвищ. Їхня доля стабільно складає від 23 до 21% проятгом всього періоду спостережень. Серед них зустрічаються як прізвиська, сформовані з імен, як в локальних, так і в загальних традиціях (сява, бідон, ден, льоля, боня, стас, гоша, кузьміч, жора, дьома, дімон, вовчік, кєша, гіві, абрам), так і похідні від прізвищ (бєлий, жека, абдула, шева, фома, цвєток, стьопа, сухар, жирік, макар, щербак тощо). При цьому динаміка цих підмножин є різною: доля локальних форм знижується з 33% в 2014 до 5-6% у 2017, тоді як частка загальних форм від імен підвищується з 10% в 2014 до 33-35% і тримається стабільною, так само і доля форм від прізвищ (55-57%).
Цікаву і важливу динаміку демонструють позивні, сформовані з географічних назв (казань, одєса, тагіл, москва, рязань, орьол, рім, ташкент, севастополь, аул, пакистан, макєй, ольхон, ялта, чіта, чєляба, урал, пітер, самара, кавказ, колима, калуга, сібірь, байконур, тамбов, алтай, мурманск тощо). Якщо в 2014 частка таких позивних складала 12%, то до 2017 вона підвищилася до 26%. При цьому більше 85% таких позивних є російськими топонімами. При цьому, як показує перевірка за даними профілів в соцмережах, близько 10% носіїв таких позивних насправді не походять з тих локацій, які вони обрали за свій ідентифікатор.
Окрема картина спостерігається і з позивними, сформованими на основі національності (хохол, татарін, чєчєн, абхаз, узбєк, циган, башкір, чурка, черкєс, колмик, кіргіз, кадир, якут, бурят, італьянєц, француз, грєк тощо). Їхня частота залишається приблизно незмінною – від 11-12% у 2014 до 14% у 2017.
Окремою групою є позивні, які належать російським військовослужбовцям (ромашка, медвєдь, сєвєр, охотнік, кльон, туман, алекс, копьйо, купол, бєрєг, таймєнь, наука тощо). Вони відрізняються за всіма ознаками і їхня частка, після того як зросла з 7 до 15% в серпні 2014, залишається практично незмінною.
Зафіксовано від 2 до 5% позивних невизначеного походження (квадрік, плюс, ліга, анекдот, чикет тощо).
Найцікавішим, мабуть є група позивних соціокультурного походження, які відображають пануючи в суспільстві, яке генерує насильство, культурні стереотипи і комунікативні патерни. Хоча частка таких позивних є відносно невеликою – від 10% в 2014 до 8% в 2017 – саме з точки зору аналізу рушіїв насильницької поведінки, є сенс більш детально подивитися на розподіл і динаміку цієї групи.
Умовно цю групу можна розділити на 9 підгруп: прізвиська, що сформовані на основі (1) міфології (бабай, бєс, змєй, гном, хам, ангєл, апостол, вєлєс тощо), (2) російської імперської ідеології (скіф, варяг, воїн, корсунь, мамай, рус, поп, кедр, царь, хазар, нємєц, єрмак, кадет, князь, кулібін, пєрєсвєт, русь, скобарь, колдун, знахарь, губернатор, казак, рахмєт тощо), (3) радянської ідеології (ленін, консул, ідєолог, іскра, абвер, красний, чегевара, бєрія, комбат, кордон, арафат, коба, ільїч, чєкіст, дєпутат, душман, дірєктор, аврора, гек, чапай, сталін тощо), (4) літературних персонажів (бетмен, атілла, штірліц, поет, анрі, горец, морган, ніфілім, карабас, гомер, пятніца, каспер, хоттабич, бонд, шам, джин, фрєгат, немо, кош, аліса, мєчнік, старуха, шекспір, дракула, урфін, техас, балу, крік, кукла, джонні, шумєр, вандал, самурай, буратіно, багіра тощо), (5) радянської фантастики (є сенс відокремити цю підгрупу, бо вона напрочуд стабільна, хоч і невелика; до неї зокрема відносяться кацман, страннік, малиш, молчун тощо), (6) кримінальної романтики 1990-х (моторола, бєлий, бєтон, зомбі, волчонок, пчела, паук, глухарь, вєдьмак, тєнь, карат, кум, мстітєль, слєпой, дальнобойщік, тополь, ангел, шаман, стілет, штик, тайсон), (7) професійної приналежності (утьос, моряк, артіст, васільок, доктор, боцман, мєханік, адвокат, угольок, шілка, репєр, учітєль, повар, музикант, акробат, марадона, кузнєц, геолог, опєр тощо), (8) особистісних характеристик (мєлкій, хітрий, большой, борода, хмурий, мягкій, усатий, єгоза, сосєд, добрий, длінний, дружок, желєзний, сварной, страх, золотой, фугас, вулкан), та (9) ідентифікацій з природою, рослинним та тваринним світом (мак, сокол, кошка, мишка, пума, сова, чайка, слон, барс, філін, оса, ковиль, окунь, алабай, ліс, дінго, кот, мадера, мєтєль тощо).
Наявні дані в динаміці показують, що саме притаманна сучасній російській пропаганді суміш радянських та імперських ідеологічних кліше в поєднанні з романтизацією кримінального середовища, і були ключовими рушіями насильства на початку конфлікту. Поступово носіїв міфологічної ідентифікації, імперської і радянської ідентичності було переважно вичавлено (за наявними даними – переважно в Сирію), а їхнє місце посіли носії професійних навичок.
Слід, звісно, зауважити, що повторюваність позивних є достатньо високою – близько 10 осіб одночасно могли мати однакові позивні протягом спостережуваного періоду. Крім того, спостерігаються перетини множин імен: окремі позивні можуть належати одночасно до двох і більше множин. Наприклад, позивний «музикант» може використовуватися різними соціальними групами в якості позначення професійної приналежності, або як визначення кримінального фаху (злодій, що володіє кримінальною лексікою).
Отже, перш ніж користуватися цими результатами, є сенс коректно порахувати їхню достовірність. Але загалом все це виглядає напрочуд цікаво. Дякую за дискусію, що ініціювала ці розрахунки Feodor Makovey і Viktor Pushkar.
Юрій Костюченко Джерело