Йосиф Сірка
Цими днями канадські ЗМІ переповнені інформацією про суд над лікарем Конрадом Мури (Conrad Muray) співака Майкла Джексона (Michael Jackson). Прокурор обвинувачує лікаря у смерті співака, а оборона доказує, що він до цього непричетний. У США та в Канаді називають цей суд судом року. Тому можна зрозуміти, що телевізійні канали передають пряму трансляцію суду. І саме це українській діаспорі, хоч-не-хоч, напрошується порівняння до суду над опозиційними політиками Юрієм Луценком та Юлією Тимошенко. Одна справа, що М.Джексон був довгорічною зіркою, а інша справа – відповідальність лікаря. Прокуратура і оборона висунули свої арґументи: одні наводять факти звинувачення, інші факти невинности лікаря. Характерним є той факт, що не тільки суд має можливість ознайомитись з цими арґументами, але широкий загал поклонників музики Джексона та люди, які просто цікавляться справедливістю суду. Пряме пересилання із місця суду кількома телевізійними каналами США та Канади не дає можливість суду затримувати інформацію, маніпулювати фактами, або втручатися у суд, скажімо, якоїсь партії, чи якогось посадовця. Тобто суд у США є незалежним від політики, від партійної приналежности – він дотримується і керується тільки законом і Конституцією.
Трансляція судового процесу над лікарем Джексона є цілковитим протиставленням до суду над Ю.Тимошенко, який також припадає на ці дні. Суд над опозиційними політиками Тимошенко та Луценко можна сміливо назвати судом року в Україні, оскільки йдеться про відповідальність голови уряду та міністра перед народом!
Справа лише в тому, що коли вже проводять суд над політиком, то повинна бути повна відвертість прокуратури і оборони. Якщо прослідкувати за процесом над Ю.Тимошенко та Ю. Луценком, то виринає безліч питань: Чому? Справа навіть не в тому, чи звинувачені винні, але в тому, яким способом провадять над ними суд, який виглядає скоріш на знущання над опозицією, ніж звинуваченням у злочині.
Президент України В.Янукович, перебуваючи з візитами за кордоном, завжди не забуває сказати, що суд в Україні – незалежний від влади! Це можна сказати чужинцям, а в Україні всі знають, що суд керується вказівками влади і то не тільки в Києві, але й по всій країні. Доказом такого твердження є самі результати судів, коли за вбивство автом людини можна звинуватити не вбивцю на Мерцедесі, чи якомусь іншому дорогому авті, а вбитого. Виявляється, що за кермом машини може сидіти не сам депутат, чи якась посадова особа, але його син, чи близький родич і цього вистачає для суду, щоб вбивцеві уникнути справедливої кари.
Засоби масової інформації в США та Канаді відіграють велику роль у слідкуванні за процесами над різними злочинцями та порушувачами законів. В Україні можна пресу вигнати із зали засідань суду, а про те, що звинувачення політика, яка набрала на президентських виборах лише пару відсотків (і то дуже сумнівних) менше ніж переможець, можна арештувати, судити без того, щоб хоч поінформувати колишніх прихильників Тимошенко, яких було більше третини населення!
Якщо суд незалежний, то він повинен бути справедливим, відвертим і переконливим у своїх діях, якщо суддя не дозволяє слідкувати за процесом ані журналістам, ані телебаченню, то це викликає сумнів не тільки щодо спрведливости, але й щодо леґальности.
В суді над лікарем Джексона йдеться про встановлення відповідальності лікаря і тут суд не має що приховувати – він відвертий і всі можуть ознайомитись з обвинуваченням і з фактами оборони. В суді ж над Ю.Тимошенко не йдеться про відповідальність, але про репутацію політика, якого дехто не хоче бачити на політичній сцені України. Якщо американський суд шукатиме спроаведливість, то український суд над Тимошенко шукає причину її усунення з політики.
Іншою гучною справою в Торонто була молодіжна акція We Day (Наш день в). Перекласти дослівно цю назву важко, а ле суть її полягає в тому, що підкреслено МИ, а не Я.
Рух We Day має свою інтернетну сторінку, а виник на основі харитативної спілки Визволення дітей (Free The Children), яка була заснована адвокатом прав дитини Креґом Кілбурґером (Creig Kilburger) 1995 року. Цей молодіжний рух має за мету заохотити молодь до освіти, а особливо надихати її до участі в процесах, які спрямовані на ґлобальні та локальні зміни. Під час акцій цього молодіжного руху виступають різні промовці, різні музичні колективи та зірки і збирають грорші на харитативні цілі.
Молодіжний рух We Day, який 27 вересня н.р. відбув своє „віче” в Центрі Air Canada в Торонто був успішним – тут зійшлося понад 20 тисяч учнів старших класів та студентів і зібрали вони на харитативні цілі понад 5 мільйонів доларів. Саме із цих грошей можна буде допомогти голодуючим дітям в Африці, чи бездомним сиротам у різних країнах планети!
Школи висилали по кілька автобусів з учнями на це молодіжне свято! І знов нехотячи порівнюєш, як в Україні „спрацювала владна структура”, коли відважна патріотка України квітами тицьнула Д.Табачникові в обличча, чим виявила свою неприязнь до міністра освіти, який не приховує свого антиукраїнського ставлення, який освіту в Україні хоче затягти у старі совєтські школи, а корупція у вузах, за час його влади, розквітає. Людині, яка звикла до свободи і демократії незрозуміло, як може в незалежній країні бути міністром особа, яка цю країну не визнає, яка ображає частину населення, яка є гальмом освіти? Міністр, який несе відповідальність за невчасне забезпечення підручниками шкіл, у демократичному суспільстві вже через день після відкриття шкільного року змушений був би залишити посаду, бо він несе відповідальність, а Табачник і не думає покидати посаду, бо, здається, і не у Києві його призначали?!
З думкою молоді в Канаді рахуються, з молоддю зустрічаються і політики, оскільки молоде покоління також буде колись правити країною. Тому тут не забороняють молоді сходитись, протестувати, а вже зовсім відсутнє таке ставлення, коли прихильникам одної партії дозволяють протестувати, демонструвати, а іншим забороняють та навіть за допомоги ґазу розганяють натовпи.
Правом на справедливість, правом на свободу в Канаді користаються всі незалежно від партійних симпатій, а в Україні все ще залишаються способи і методи провадження демонстрацій та судів неіснуючого Союзу, який залишив своє коріння не тільки у членів КПСС та комсомольців, але й у багатьох інших.
Проживаючи в діаспорі, українці себе запитують, а чи не могло б бути так і у нас, як це у інших народів? Могло б бути, але для цього потрібно пожертвувати і своїм „моя хата скраю”. Якщо в Україні усвідмлять, що 20 мільйонів діаспорних українців хочуть допомогти своїй матірній країні, то разом можна буде досягти змін, які принесуть справедливість і свободу в українські міста та села! Чому б представникам діаспори не зустрічатись з президентом України не раз, чи два рази на рік, але кожного місяця, бо із слів Януковича можна зрозуміти, що він не знає, як проходять суди в Україні, що робиться на вулиці. То може діаспора його поінформує, якщо його підлеглі займаються інформаційним фальшуванням президента.
Якщо президент говорить про незалежність суду, то він повинен це довести на ділі, бо всі громадяни України мають право на справедливість і свободу – не декляративну, але дійсну!
Торонто, 29.9.2011 р.
