Україна звітуватиме перед ООН про успіхи у боротьбі проти дискримінації жінок

Громадські організації готують для фахівців ООН альтернативний звіт щодо гендерної рівності, протидії торгівлі людьми та домашньому насильству. Ідеться про виконання адресованих Україні рекомендацій.

Представниці коаліції громадських організацій збираються 21 лютого у Києві, аби підготувати альтернативний звіт для Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. Ще два роки тому Комітет надав рекомендації Україні з протидії торгівлі людьми й поліпшення представництва жінок у політиці. Ці напрямки експерти ООН визнали найбільш проблемними в Україні.

Україна цього року має звітувати, як виконувала за цей час відповідні рекомендації. Офіційний звіт має представити Міністерство соціальної політики. Над альтернативним документом працює, зокрема, Інформаційно-консультаційний жіночий центр, “Школа Рівних Можливостей”, Центр “Ла Страда-Україна”, “Жіночий консорціум України”.

І плюси, і мінуси

За словами віце-президента центру “Ла Страда-Україна” Людмили Ковальчук, якщо говорити про гендерну рівність в Україні і боротьбу з торгівлею людьми, то є і здобутки, і погіршення ситуації. Водночас голова “Жіночого консорціуму України” Марія Алексеєнко наводить приклад успіху – наприкінці минулого року ухвалили закон з протидії торгівлі людьми. А ще –деякий прогрес щодо представництва жінок серед урядовців, “раніше не було жодної жінки міністра, тепер призначили Раїсу Богатирьову”, – каже експертка з посмішкою. Представниця “Ла-Стради” також наводить приклад ратифікації Конвенції Ради Європи про протидію торгівлі людьми, ухвалення Концепції Державної соціальної програми у цій сфері.

Водночас Алексеєнко каже, що були проблеми з єдиним державним органом, який би опікувався гендерною рівністю. Вона зауважує, що нещодавно цей напрям доручили Міністерству соціальної політики, тож, аналізувати його діяльність ще зарано.

Вибори покажуть

Щодо представництва жінок у політиці, на думку голови “Жіночого консорціуму”, лише після парламентських виборів можна буде підбити підсумки, наскільки партії були “гендерно чутливими”, чи не дискримінували жінок у своїх списках. А також чи застосовували внутрішньопартійне квотування для жінок.

Марія Алексеєнко відзначає, що ініціативи законодавців щодо політичних квот для жінок були одразу після рекомендацій ООН у 2010 році. Але їх не підтримали, тому нині українські закони, як і раніше, не передбачають таких квот, констатує вона. Партіям варто самим піклуватися про участь жінок у політиці, вважає Марія Алексеєнко. Як приклад вона наводить те, що деякі партії вже влаштовують лідерські курси для жінок-кандидаток. Утім, експертки наголошують, що жінок на вищих щаблях влади в Україні вкрай мало. Як зазначає Людмила Ковальчук, серед голів обласних адміністрацій у ці роки – жодної жінки, низьким залишається їхній відсоток серед народних депутатів (7,4 %), мало їх і в обласних та міських радах.